Бусигін Олександр Харитонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бусигін Олександр Харитонович
Народився 28 травня (10 червня) 1907
Костромська губернія, Російська імперія
Помер 19 лютого 1985(1985-02-19) (77 років)
Горький, РРФСР, СРСР
Поховання Червоне кладовищеd
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіянин
Діяльність Ковальство, політик
Alma mater Всесоюзна промислова академіяd
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки

Олександр Харитонович Бусигін (10 червня 1907(19070610), село Колеватовське Костромської губернії, тепер Ветлузького району Нижньогородської області, Російська Федерація — 19 лютого 1985, місто Горький, тепер Нижній Новгород, Російська Федерація) — радянський діяч, коваль Горьковського автомобільного заводу, зачинатель стахановського руху в машинобудуванні. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (22.09.1975).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 травня (10 червня) 1907 року в селянській родині. Після закінчення початкової школи працював в колгоспі.

У 1931 році приїхав на будівництво Горьковського автомобільного заводу. Після закінчення будівництва перейшов на роботу в кузню, в найкоротші терміни опанувавши майстерністю ковальської справи і ставши фахівцем високої кваліфікації, ініціатором принципово нових методів, спрямованих на підвищення продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці досягалося за рахунок попередньої підготовки робочого місця, вдосконалення верстатів та інструменту, оптимізації прийомів нагріву і штампування металу, посилення трудової дисципліни.

У вересні 1935 року бригада, якою керував Бусигін, встановила рекорд, викувавши за зміну 966, потім — 1001 колінчастий вал при нормі 675 (згодом довів вироблення до 1146 валів). За рекордну продуктивність праці Олександр Бусигін був нагороджений орденом Леніна. Всесоюзний рух новаторів деякий час носив назву «стахановсько-бусигінського». У 1935 році Бусигін брав участь у Всесоюзній нараді стахановців, делегувався на XVIII з'їзд ВКП (б).

Член ВКП(б) з 1938 року.

Закінчив Промислову академію імені Сталіна в Москві.

Все життя Бусигіна була нерозривно пов'язане з Горьковским автомобільним заводом імені Молотова: працював начальником каркасного цеху, начальником дільниці ковальського цеху, начальником ковальського цеху (з 1942 року), начальником ремонтно-механічного ділянки. Останні роки життя Бусигін присвятив громадській діяльності та вихованню молодих робітників. Персональний пенсіонер союзного значення.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 вересня 1975 року за великі заслуги в розвитку масового соціалістичного змагання, досягнення високої продуктивності праці, багаторічну діяльність із впровадження передових методів роботи в автомобільній промисловості і у зв'язку з 40-річчям стахановського руху Бусигіну Олександру Харитоновичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Похований в Нижньому Новгороді на Бугровському кладовищі.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

 Твори[ред. | ред. код]

  • «Жизнь моя и моих друзей» (Москва, 1938 год)

Посилання[ред. | ред. код]