Бібліотека Берлінського університету імені Гумбольдтів
| Бібліотека Берлінського університету імені Гумбольдтів Berlin UB Humboldt[1] | |
|---|---|
 | |
| 52°31′05″ пн. ш. 13°23′12″ сх. д. / 52.518300000027778651° пн. ш. 13.38670000002777805° сх. д.Координати: 52°31′05″ пн. ш. 13°23′12″ сх. д. / 52.518300000027778651° пн. ш. 13.38670000002777805° сх. д. | |
| Країна: |  Німеччина |
| Тип: | видавництво[d] (1997)[2] і університетська бібліотекаd |
| Складова | HU Berlin |
| Розташування | Берлін Мітте |
| Заснована | 1899 |
| Сайт: | ub.hu-berlin.de |
 | |
Бібліотека Берлінського університету імені Гумбольдтів (іноді Бібліотека Берлінського університету; нім. Universitätsbibliothek der Humboldt-Universität zu Berlin, UB HU Berlin) — публічна наукова бібліотека, що є частиною Берлінського університету імені Гумбольдтів, загальний обсяг фондів центральної бібліотеки та дев'яти філій становить близько 6,5 мільйона носіїв інформації. З 1810 по 1831 студенти і викладачі Берлінського університету використовували «Королівську бібліотеку»; у 1831 році відкрили нову університетську бібліотеку, яка до 1898 року й далі перебувала у віданні Королівської бібліотеки. У 2009 році центральний офіс переїхав до нещодавно відкритого Центру братів Грімм.
Під час заснування Берлінського університету імені Гумбольдта, 1810 року, студенти використовували «Королівську бібліотеку» (Königliche Bibliothek), яка незабаром перестала відповідати університетським вимогам. У 1831 році створили нову університетську бібліотеку — за рік її здали в експлуатацію, коли мала у своєму зібранні 1668 томів. До 1898 року університетська бібліотека формально перебувала у віданні Королівської бібліотеки; першим приміщенням для бібліотеки університету стали дві кімнати на верхньому поверсі Королівської бібліотеки.
Пізніше університетська книгозбірня двічі переїжджала: в 1839 році вона розмістилася в будівлі «Adlerschen Saal» на вулиці Унтер-ден-Лінден, а в 1854 — в будинку на вулиці Таубенштрассе. 1835 року архітектор Карл Фрідріх Шинкель представив свій проєкт для нової будівлі бібліотеки — проєкт не був реалізований з фінансових причин. У перші десятиліття свого існування університетська бібліотека мала у своєму розпорядженні невеликий бюджет на закупівлю книг і зростала переважно користуючись з положення про передачу обов'язкового екземпляра, а також — внаслідок поглинання інших наукових бібліотек. Наприкінці 1870-х років бібліотеці надали фіксований бюджет із державних коштів. На початку XX століття бібліотека отримала кілька спеціальних грантів та запровадила плату за користування.
У період між 1871 та 1874 роками архітектор Пауль Емануель Шпікер (Paul Emmanuel Spieker, 1826—1896) спроєктував нову окрему будівлю для бібліотеки на вулиці Доротеєнштрассе. У простій цегляній будівлі з круглою аркою сьогодні розташована художня кафедра. З 1900 року для зберігання книг почали використовувати і сусідню будівлю на тій же вулиці. Незабаром після цього почалося будівництво спільної будівлі для Академії наук, Королівської бібліотеки та бібліотеки університету на ділянці землі між Унтер-ден-Лінден та Доротеєнштрассе — сьогодні Стара бібліотека. У квітні 1910 року університетська бібліотека переїхала до тимчасових приміщень на вулиці Universitätsstrasse. 2005 року університетська бібліотека остаточно залишила спільну будівлю.
За часів Веймарської республіки, в 1930 році, фонди бібліотеки досягли 831 934 томів: це була одна з провідних університетських бібліотек Пруссії. Після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів, у 1933 році, з університетських фондів не спалили жодної книжки; втрати й пошкодження видань під час Другої світової війни також були відносно невеликими — хоча фонди не були переміщені, а залишалися в центрі Берліна.
За часів НДР багато галузевих бібліотек університету централізували; після повалення Берлінського муру, у 1989 році, однорівневу бібліотечну систему зберегли. Прогалини у придбанні, що виникли за попередні три десятиліття, скоротили коштом великої програми закупівель книжок, що виходили до ФРН та інших країн Західної Європи. Поступово бібліотеку сконцентрували в трьох кампусах: Adlershof, Campus Mitte і Campus Nord. У 2003 році книжки з відділень математики, фізики, інформатики, хімії, географії та психології зібрали в природничому кампусі в Адлерсгофі — тут створили бібліотеку з природничих наук. У 2009 році центральний осідок бібліотеки переїхав до нещодавно відкритого Центру братів Грімм.
- ↑ ISIL- und Sigeladressen mit Koordinaten ausgestattet — Державна бібліотека в Берліні, 2016.
- ↑ а б Lippincott S. K. Library Publishing Directory — Коаліція видавничих бібліотек, 2014.
- Die Bau-und Kunstdenkmale in der DDR. Band 1: Heinrich Trost (Red.): Hauptstadt Berlin. 2. unveränderte Auflage. Henschelverlag Kunst und Gesellschaft, Berlin 1984, S. 175.
- Joachim Krueger, Waltraud Irmscher: Zur Geschichte der Berliner Universitätsbibliothek (= Beiträge zur Geschichte der Humboldt-Universität zu Berlin, Bd. 3); Berlin [Ost]: Humboldt-Universität 1981.
- Schwarz, Christa; Krueger, Joachim: Universitätsbibliothek der Humboldt-Universität // Sammlungen des kulturellen Erbes in den Beständen der Kooperationsgemeinschaft Berliner Bibliotheken. Berlin 1987, S. 15-20.
- Adolf Laminski (1995-04). Universitätsbibliothek der Humboldt-Universität zu Berlin Zentrale Universitätsbibliothek. fabian.sub.uni-goettingen.de (нім.). SUB Göttingen. Процитовано 11 листопада 2018.
|
