Бійцівський клуб (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Бійцівський клуб
Бійцівський клуб.jpg
Обкладинка українського видання
Автор Чак Поланік
Назва мовою оригіналу Fight Club
Переклад І. Ю. Стронґовський
Країна Flag of the United States.svg США
Мова англійська
Жанр сатиричний роман
Видавництво Україна Фоліо
Публікація 17 серпня 1996
Публікація
українською мовою
23 липня 2007
Сторінки 318
ISBN США 978-0-393-03976-5
Україна978-966-03-3921-7
Попереднє видання Безсоння
Наступне видання Вцілілий

«Бійцівський клуб» (англ. Fight Club) — дебютний роман американського автора Чака Поланіка, опублікований у США в 1996 році видавництвом W. W. Norton і в Україні у 2007 році видавництвом «Фоліо» в перекладі Іллі Стронґовського. Сюжет розгортається навколо безіменного героя, який бореться із своїм наростаючим дискомфортом через консюмеризм і зміни по відношенню до чоловічої статі у американській культурі. Намагаючись подолати це, він створює підпільний бійцівський клуб як радикальну форму психотерапії.

У 1999 році режисер Девід Фінчер екранізував роман в однойменному фільмі з Бредом Піттом і Едвардом Нортоном у головних ролях. Стрічка стала культовою, незважаючи на більш низькі, ніж очікувалося, результати бокс-офісу. Вихід фільму посприяв популярності роману і самому Поланіку. На цій хвилі роман став мішенню численних критиків, переважно через свої точні описи насильства.

У 2013 році Поланік оголосив про продовження у вигляді графічного роману.

Історія[ред.ред. код]

Історія створення[ред.ред. код]

До написання роману Паланіка надихнула бійка, в якій він брав участь під час поїздки в літній табір[1]. Хоча у нього були забої та синці, його колеги вважали за краще не питати, що з ним сталося в поїздці. Саме їх небажання знати, що трапилося, надихнуло письменника на написання роману «Бійцівський клуб».

Паланік спочатку намагався видати роман «Невидимки», але видавець не погодився опублікувати його, порахувавши занадто обурливим. Тому письменник сконцентрувався на написанні «Бійцівського клубу», намагаючись зробити його ще більш обурливим на зло видавцеві. Спочатку «Бійцівський клуб» був виданий у вигляді розповіді на сім сторінок у збірнику «Pursuit of Happiness», але Паланік розширив його до повноцінного роману (в якому оригінальна коротка розповідь стала шостою главою) [2]

«Бійцівський клуб» був перевиданий в 1999 та 2004 роках. Останній випуск включав в себе введення автора про концепцію популярності роману та фільму, де автор заявляє:

... книжкові магазини були заповнені такими книгами як «Клуб радості та удачі», «Божественні таємниці сестричок Я-Я» та «Клаптева ковдра». Всі ці романи представили соціальну модель для жінок. Але не було романів, які представили б нову соціальну модель для чоловіків.

Пізніше він пояснив:

В дійсності те, що я написав, було просто трохи оновленим романом «Великий Гетсбі». Це був «апостольський» роман — де виживає апостол та розповідає історію свого героя. Є два чоловіки та жінка. І один чоловік, герой, гине від кулі.

Культурний вплив[ред.ред. код]

Оригінальний випуск «Бійцівського клубу» в твердій палітурці був добре прийнятий критикою. У підсумку книгою зацікавилися кінематографісти. 1999 року сценаристи Джим Улс, Огаст Олсен та співпродюсери Конор Стрейт та Аарон Керрі приєдналися до режисера Девіду Фінчеру, щоб зняти однойменний фільм. Картина провалилася в кінопрокаті[3], але придбала культовий статус після випуску на DVD, в результаті чого оригінальний випуск роману в твердій палітурці є тепер колекційним екземпляром[4].

У різних інтерв'ю на запитання фанатів у тому, де знаходиться реальний бійцівський клуб, Паланік наполягає, що в реальності подібної організації не існує. Однак, він чув про реальні бійцівські клуби, які існували до виходу роману. У поточному введенні роману автор говорить про ту шкоду, що привносить в суспільство твір «Бійцівський клуб». Так, у книзі «Дивніше за вигадку: правдиві історії», Паланік пише, як один молодий чоловік розповів письменнику, що йому сподобалося, коли в романі офіціанти псують їжу відвідувачів. «Маргарет Тетчер покуштувала мою сперму» — сказав він Паланіку. Крім того, проект «розгориться» (Project Mayhem) частково заснований на організації Cacophony Society, членом якої був письменник ще до початку письменницької кар'єри; деякі події, які відбувалися з Паланіком, коли він входив в організацію, також знайшли відображення в романі[5]

Культурний вплив «Бійцівського клубу» виражається в тому, що організації американських підлітків та комп'ютерників створили власні бійцівські клуби[6]. Такі описані в романі злі жарти як псування їжі в ресторані були повторені шанувальниками Паланіка в реальному житті, про що письменник написав у своєму есе «Мавпячі звички», яке пізніше увійшло до збірки «фантастичність вимислу»[5]. Інші прихильники навпаки були натхненні на просуспільну діяльність; вони розповіли Паланіку, що після прочитання роману вирішили повернутися в коледж[2]. 2004 року «Бійцівський клуб» був поставлений на театральній сцені у вигляді мюзиклу зусиллями Паланіка, Фінчера та Трента Резнор[7]. Драматична версія була написана Діланом Йетс, а поставлена в містах Сієтл та Шарлотт (Північна Кароліна)[8].

Продовження[ред.ред. код]

На фестивалі San Diego Comic-Con International-2013 Поланік оголосив про роботу над продовженням «Бійцівського клубу» у вигляді серійного графічного роману. Поланік заявив: «Швидше за все, це буде серія випусків, в якій буде розказана історія, що має місце 10 років потому після удаваної смерті Тайлера Дердена. Тепер Тайлер розповідає історію, ховаючись в Оповідачі, та готується до повернення. Джек не звертає уваги. Марлі нудно. Їх любовний човен розбивається об рифи міщанської туги середнього віку. Тільки тоді, коли їх маленький хлопчик зникає, викрадений Тайлером, Оповідачеві доводиться повернутися в колишній світ хаосу»[9]. Починаючи з 27 травня 2015 року Dark Horse Comics почне опубліковувати роман у 10 випусках, написаних Поланіком та намальованих Кемероном Стюартом[10]. Художник Девід В. Мек, який є приятелем Поланіка, проілюструє облкладинки серії[11].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чак Паланік. Has he ever been in a fight?. About the Work (англійською). http://chuckpalahniuk.net. Архів оригіналу за 2012-10-15. Процитовано 2012-09-26. 
  2. а б Sarah Tomlinson (1999-10-14). Is it fistfighting, or just multi-tasking? (англійською). Salon. Архів оригіналу за 2012-10-18. Процитовано 2012-09-26. 
  3. Лінсон, Арт What Just Happened?: Bitter Hollywood Tales from the Front Line. — Нью-Йорк : Grove Press, 2008. — С. 125-127.
  4. Craig Offman (1999-09-04). Movie makes "Fight Club" book a contender (англійською). Salon. Архів оригіналу за 2012-10-18. Процитовано 2012-09-26. 
  5. а б Чак Паланік фантастичні вигадки = Stranger than Fiction: True Stories. — Москва : АСТ, 2007. — 288 с. — (Альтернатива). — 24 тис. прим. — ISBN 978-5-17-046099-1.
  6. Fight club draws techies for bloody underground beatdowns (англійською). USA Today. 2006-05-29. Архів оригіналу за 2012-10-18. Процитовано 2012-09-26. 
  7. Jade Chang (2004-07-02). This week, Fight Club-The Musical (англійською). Бі-Бі-Сі. Архів оригіналу за 2012-10-18. Процитовано 2012-09-26. 
  8. Overcash, Anita (2009-06-30). Theatre: Fight Club. CreativeLoafing.com. Архів оригіналу за 2012-10-18. Процитовано 2012-09-26. 
  9. Gettell, Oliver (July 22, 2013). Comic-Con: Chuck Palahniuk announces ‘Fight Club’ sequel. Los Angeles Times. Процитовано July 22, 2013. 
  10. Diaz, Jesus (July 21, 2014). Fight Club 2 is coming in 2015. Gizmodo. Процитовано July 21, 2014. 
  11. http://moviebuzzers.com/comic-con-2/new-york-comic-con/nycc-2014-fight-club-2-interview-artists-cameron-stewart-david-mack

Видання[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.