Біленький Самоїл Міхелевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біленький Самоїл Міхелевич
Народився 23 травня 1928(1928-05-23)
Жмеринка, Вінницька округа, Українська СРР, СРСР
Помер 5 листопада 2020(2020-11-05) (92 роки)
Країна  Росія
 СРСР
Діяльність фізик
Alma mater Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ»
Галузь Фізика елементарних частинок
Заклад ОІЯД
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Померанчук Ісак Якович
Нагороди

Самоїл Міхелевич Біленький (23 травня 1928, Жмеринка, Вінницький округ, Українська РСР5 листопада 2020) — радянський та російський вчений-фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, професор, головний науковий співробітник ОІЯД[1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення 1952 року Московського інженерно-фізичного інституту почав працювати в підмосковному місті Дубна, в Гідротехнічній лабораторії, яка в 1956 році стала Об'єднаним інститутом ядерних досліджень[3]. Із 1956 року працює в Лабораторії теоретичної фізики ОІЯД. Викладав у філії МДУ в Дубні[4]. У 1966 році захистив докторську дисертацію на тему «Питання теорії реакцій на поляризованій протонній мішені»[5][6].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Дослідження пов'язані з фізикою елементарних частинок. Вивчав поляризаційні ефекти при зіткненні частинок і нейтральні струми[7]. У 1956 році вперше запропонував параметризацію диференціальних перерізів пружного розсіяння[8]. Із 1970-го року, впродовж двадцяти трьох років він тісно співпрацював із радянсько-італійським професором Бруно Понтекорво — автором теорії нейтринних осциляцій. Б. М. Понтекорво запропонував ідею про існування нейтринних осциляцій в 1957 році й тоді ж написав першу роботу на цю тему. Роботи Понтекорво та Біленького зробили величезний вклад у розвиток теорії нейтринних осциляцій. Після смерті Б. М. Понтекорво в 1993 році Самоїл Міхелевич Біленький продовжив дослідження осциляцій нейтрино. У 1999 році він отримав премію Гумбольдта[6]. У 2002 році був удостоєний премії ОІЯД імені Бруно Понтекорво.

С. М. Біленький займався дослідженнями й викладав у Канадському національному дослідницькому центрі фізики, університеті Валенсії, Туринському університеті та Мюнхенському технічному університеті[6].

У 1999 році в Турині пройшла конференція, присвячена нейтрино та приурочена до 70-річчя з дня народження Самоїла Біленького[9].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Автор близько 250 публікацій[7] у тому числі 5 монографій[10].

  • Биленький, С. М. Введение в диаграммную технику Фейнмана. — М., Атомиздат, 1971. — 215 с.
  • Биленький, С. М. Лекции по физике нейтринных и лептон-нуклонных процессов. — М., Энергоиздат, 1981. — 216 с.
  • Биленький, С. М. Введение в диаграммы Фейнмана и физику электрослабого взаимодействия. — М., Энергоатомиздат, 1990. — 326 c.
  • Биленький, С. М. Введение в теорию рассеяния. — М., Ленанд, 2014. — 199 c.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Самоил Михелевич Биленький. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 26 липня 2020. 
  2. Самоил Михелевич Биленький. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020. 
  3. Наталия Теряева (01.10.2015). Ввел моду на нейтрино. Открытая Дубна (рос.). open-dubna.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 26 листопада 2019. 
  4. Нейтрино в его жизни // Дубна : газета. — 2018. — Число 28. — 6. — С. 3.
  5. Российская государственная библиотека Биленький, Самоил Михелевич Вопросы теории реакций на поляризованной протонной мишени // Автореферат дис. на соискание учен. степени д-ра физ.-мат. наук / Объедин. ин-т ядерных исследований. Лаборатория теорет. физики. — [Дубна]: [б. и.], [1968]. — 10 с.
  6. а б в Samoil Michelewitsch Bilenki – Physik-Schule (нім.). physik.cosmos-indirekt.de. Процитовано 26 листопада 2019. 
  7. а б Самоил Михелевич Биленький. Лаборатория ядерных проблем ОИЯИ им. В.П. Джелепова. dlnp.jinr.ru. Процитовано 26 листопада 2019. 
  8. Строковский Е. А. [1] — М. : Университетская книга, 2010. — С. 270. — ISBN 978-5-91304-154-8. Архівовано з джерела 1 листопада 2019
  9. [2] / Ed Wanda M. Alberico. — Torino, 2000. Архівовано з джерела 26 липня 2020
  10. eLIBRARY.ru Биленький Самоил Михелевич Список публикаций автора

Посилання[ред. | ред. код]