Бруно Понтекорво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бруно Понтекорво
італ. Bruno Pontecorvo
Bruno Pontecorvo 1950s3.jpg
Народився 22 серпня 1913(1913-08-22)[1][2][3]
Піза, Тоскана, Італія[4]
Помер 24 вересня 1993(1993-09-24)[5][6][…] (80 років)
Дубна, Московська область, Росія
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Italy.svg Італія
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність фізик, фізик-ядерник
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Науковий керівник Енріко Фермі і Фредерік Жоліо-Кюрі
Володіє мовами російська[5]
Заклад Римський університет ла Сапієнца, Об'єднаний інститут ядерних досліджень і Chalk River Laboratories[d]
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Партія КПРС
Брати, сестри  • Джилло Понтекорво і Guido Pontecorvo[d]
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Сталінська премія Ленінська премія

Бруно Понтекорво він же Понтекорво Бруно Максимович (італ. Bruno Pontecorvo, *22 серпня 1913, Піза — †24 вересня 1993) — італійський та радянський фізик, академік АН СРСР з 1964. За національністю італійський єврей. Після закінчення Римського університету в 1933 працював там же у групі Енріко Фермі, потім в Інституті радію. В 1940—1950 — в науково-дослідних установах Франції, США, Канади, Англії. В 1950 переїхав до СРСР. У 1950—1956 працював в Інституті ядерних проблем АН СРСР, з 1956 — в Об'єднаному інституті ядерних досліджень. Основні наукові праці — з питань сповільнення нейтронів і захоплення їх атомними ядрами, ядерної ізомерії, фізики слабких взаємодій, фізики нейтрино, астрофізики. Запропонував метод нейтронного каротажу для розвідки нафтоносних районів, указав на метод експериментального доведення, що нейтрино за своїми властивостями не тотожне антинейтрино. Провів дослідження ролі нейтрино в процесах еволюції зірок. Нагороджений двома орденами Леніна, іншими орденами, медалями. Державна премія СРСР, 1954; Ленінська премія, 1963.

За рік до його смерті, в 1992 році, він взяв участь у засіданні вчених в Ettore Majorana Foundation and Centre for Scientific Culture[en] в Ериче. Там він висловив розчарування і жаль переїзду в СРСР.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]