Білий Максим Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Максим Білий
Maksym Bilyi5.jpg
Особові дані
Повне ім'я Максим Іванович Білий
Народження 27 квітня 1989(1989-04-27)
  Новомосковськ, УРСР
Смерть 14 вересня 2013(2013-09-14) (24 роки)
  Новомосковськ, Дніпропетровська область, Україна
Зріст 175 см
Вага 68 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
2003—2006 Україна ІСТА (Дніпропетровськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2006
2007—2009
2009
2010—2013
Україна «Металіст»
Україна «Харків»
Україна «Металург» З
Україна «Зоря» Л
0 (0)
52 (3)
1 (0)
63 (7)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2005
2006—2008
2009—2011
Україна Україна U-16
Україна Україна U-19
Україна Україна U-21
2 (1)
16 (1)
10 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Бі́лий Макси́м І́ванович (нар. 27 квітня 1989, Новомосковськ, Дніпропетровська область — пом. 14 вересня 2013) — український футболіст, півзахисник. Відомий виступами за команди ФК «Харків», «Металург» (Запоріжжя) та «Зоря». Протягом 20052011 років викликався до лав юніорських та молодіжних збірних України. У складі молодіжної збірної України брав участь у Чемпіонаті Європи з футболу серед молоді 2011 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Розпочав грати у футбол у дворі. Одного разу друг покликав Максима піти з ним на тренування з футболу, де тренер сказав Білому, що він може приходити на заняття. Потім Максим грав у дитячо-юнацькій школі номер один у рідному місті Новомосковську, де молодий футболіст тренувався близько 6 років.

Коли Білому було близько 11 років, його помітили тренери з команди «Дніпро Олімп». Там він пограв два роки, після чого Максима запросили спробувати свої сили в школу донецького «Шахтаря». Там футболіст пробув рік, але покинув академію, оскільки мало грав. Повернувшись назад, Білий закінчив школу в рідному місті в 16 років.

Максим Білий під час виступів за «Зорю». 8 квітня 2011 року

Виступав у ДЮФЛ України у складі дніпропетровського дитячо-юнацького футбольного клубу ІСТА, де був одним з найкращих бомбардирів, відзначившись протягом 2003–2006 років 54 забитими голами у 69 матчах.

Після випуску Білий поїхав у харківський «Металіст», пробув там два місяці на перегляді, але контракт так і не підписав. Після цього прийшла пропозиція поїхати спробувати свої сили в Латвію, де молодий футболіст теж був на перегляді. Саме там Білому прийшла повноцінна пропозиція від «Харкова», куди Максим приїхав та підписав свій перший професійний контракт.

«Харків»[ред. | ред. код]

18 липня 2007 року у віці 18 років дебютував у Вищій лізі в матчі проти «Чорноморця» в Одесі. Максим вийшов у стартовому складі і на 66 хвилині був замінений на Володимира Самборського. «Городяни» виграли той матч з рахунком 1:0.

3 листопада 2007 року у домашньому матчі проти київського «Арсенала» Білий вийшов на заміну на 58-й хвилині за рахунку 0:0 і у залишений час забив два м'ячі, зробивши перший у кар'єрі дубль, причому другий гол потрапив тоді в 20-ку найкращих голів чемпіонату. В підсумку, в тому сезоні команда змогла зберегти прописку в еліті, зайнявшии 14 місце.

У наступному сезоні 2008/09 команда виступала дуже невдало, здобувши за весь сезон лише дві перемоги і зайняла останнє місце, вилетівши в Першу лігу. Всього Білий відіграв за клуб два сезони, маючи постійне місце в основному складі команди.

«Металург»[ред. | ред. код]

Білий не хотів грати лігою нижче і сказав керівництву, що хоче залишитися у Прем'єр-лізі та грати в якомусь іншому клубі. Футболісту пішли назустріч, сказавши, що якщо він знайде новий клуб, то зможе залишитися в ньому. Білому надійшла пропозиція від запорізького «Металурга», куди Максим і перейшов влітку 2009 року.

Проте, закріпитись в складі запорізького клубу Максим не зумів, виступаючи здебільшого за молодіжну команду, за яку до кінця року провів 14 матчів і забив 6 голів. За основну ж команду Білий провів лише по одному матчу в Кубку і Чемпіонаті України, причому в обох матчах виходив на заміну вже по ходу другого тайму.

«Зоря»[ред. | ред. код]

На початку 2010 року підписав трирічний контракт з луганською «Зорею», в якій став одним з ключових гравців півзахисту команди.

Востаннє півзахисник «Зорі» вийшов на поле 11 грудня 2011 року. Тоді луганчани поступилися в Донецьку місцевому «Металургу» з рахунком 0:3[1].

Після смерті Максима Білого «Зоря» вирішила назавжди закріпити за ним номер 33, під яким він грав[2].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Максим Білий під час виступів за «Зорю». 5 березня 2011 року

Ще виступаючи за дитячо-юнацький клуб ІСТА привернув увагу тренерів збірної України з юнаків віком до 16 років, провів 2005 року у складі цієї збірної дві гри, відзначився одним забитим голом.

Протягом 2006–2008 років залучався до ігор юнацьких збірних України.

Вже 2007 року отримав виклик до табору молодіжної збірної України, втім дебют в офіційних матчах «молодіжки» відбувся лише 10 лютого 2009 року у грі проти турецьких однолітків. Загалом не дуже регулярно потрапляв до складу молодіжної збірної, однак навесні 2011 року був включений до остаточної заявки української команди для участі у молодіжному чемпіонаті Європи 2011 року. В рамках цього турніру взяв участь в усіх трьох матчах команди, став автором єдиного голу українців на чемпіонаті, який забив, вийшовши на заміну наприкінці гри проти збірної Чехії.

Хвороба і смерть[ред. | ред. код]

Wikinews
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

Навесні 2012 року стало відомо про серйозні проблеми зі здоров'ям у півзахисника. Максим Білий отримав травму ще в осінній частині чемпіонату: ведучи повітряну боротьбу, він травмував голову. Незабаром футболіст став скаржитися на постійний головний біль. За чутками у футболіста утворилась пухлина головного мозку, проте керівники «Зорі» відмовлялися говорити про хворобу Білого, підтвердивши лише, що півзахисник лікується в Ізраїлі, а також спостерігається у клубних фахівців[3].

Після цього у травні Максим поїхав на лікування до німецької клініки[4], з якої був виписаний 4 вересня. Після цього футболіст розпочав самостійно займатись на велотренажері, а через місяць приступив до легких пробіжок[5].

4 грудня Білий повернувся до німецької клініки для контрольного обстеження. За динамікою і за відгуками лікарів у грудні він міг приєднатися до команди, але не вийшло - у Максима знову відбулося загострення хвороби[6].

У квітні 2013 року головний тренер «Зорі» Юрій Вернидуб відмовлявся коментувати ситуацію щодо стану здоров'я футболіста клубу Максима Івановича Білого: «Нічого не буду коментувати. Хлопцеві головне стати на ноги і далі продовжувати жити. Ми всі його підтримуємо.»[7].

14 вересня 2013 стало відомо про смерть півзахисника «Зорі» Максима Івановича Білого, про що повідомила прес-служба клубу[8].

28 вересня 2013 року луганська «Зоря» в сотий раз перемогла в чемпіонатах України і присвятила цю перемогу пам'яті Максима Білого[9].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]