Непогодов Дмитро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Дмитро Непогодов
Dmytro Nepohodov2015.jpg
Особові дані
Повне ім'я Дмитро Михайлович
Непогодов
Народження 17 лютого 1988(1988-02-17) (30 років)
  Київ, УРСР
Зріст 196 см
Вага 90 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Казахстан «Тобол»
Номер 12
Юнацькі клуби
2001—2002
2002—2003
2003—2005
Україна «Динамо» (Київ)
Україна «Зміна-Оболонь»
Україна «Відрадний» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2007—2009 Франція «Марсель» 0 (0)
2009—2012 Україна «Металург» Д 16 (−23)
2011  Вірменія «Бананц» 13 (−9)
2012—2016 Україна «Ворскла» 56 (−63)
2017— Казахстан «Тобол» 44 (−34)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2005 Україна Україна (U-17) 2 (−4)
2005—2006 Україна Україна (U-18) 6 (−3)
2006 Україна Україна (U-19) 1 (0)
2008—2011 Україна Україна (U-21) 2 (−1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 3 червня 2018.

Дмитро Михайлович Непогодов (нар. 17 лютого 1988, Київ) — український футболіст, воротар костанайського «Тоболу».

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Юнацькі виступи[ред. | ред. код]

Починав грати у футбол у 7-літньому віці у школі «Динамо» (Київ) під керівництвом спочатку Валерія Володимировича Шабельникова, потім — Віталія Хмельницького[1]. Ще з 10 років, завдяки батькові, займався акробатикою, аеробікою, плаванням, тенісом, легкою атлетикою, які розвивали організм і навички від яких згодом стали у пригоді під час футбольних матчів. У 13-річному віці після виступу на міжнародному турнірі у Франції його помітили скаути «Ліона», хлопець пройшов тижневе стажування, але виникли проблеми з документами для виїзду з України. Того ж року перейшов до «Зміни Оболонь», де тренувався під керівництвом Михайла Михайловича Лабузова і їздив на оглядини до донецького «Шахтаря», якому не підійшов.

Дмитро Непогодов під час виступів за «Металург». 11 вересня 2010 року

Наступного року Непогодова запросили до ФК «Відрадний» (Київ), де під керівництвом Олексія Євгеновича Дроценка команда двічі ставала бронзовим призером чемпіонату України. Тоді воротаря почали викликати до юнацької збірної України U-17. Багато випускників команди прагнуло грати в київському «Динамо», але, закінчивши школу «Відрадного», Непогодов не зумів потрапити до «Динамо» через високу конкуренцію[2].

2005—2006 роки стали визначальними в кар'єрі юнака — він перебував на оглядинах у «Таврії» (Сімферополь), «Арсеналі» (Київ), «Металурзі» (Донецьк), «Шахтарі» (Донецьк), а в жовтні 2005 року надійшла пропозиція від французького клубу «Марсель».

У січні-лютому 2006 року воротар виступав на Кубку Співдружності в Москві у складі «Шахтаря» (Донецьк)[3], а потім за юнацьку збірну України на Меморіалі Гранаткіна, де був заявлений як гравець київського «Арсенала». Спортивний директор «Шахтаря» Віктор Прокопенко пропонував підписати контракт із донецькою командою, але Дмитро Непогодов не квапився, бо ще мав шанс на продовження кар'єри в Марселі[4].

«Марсель»[ред. | ред. код]

У березні 2006 року 18-річний воротар підписав стажерський контракт із клубом «Олімпік» (Марсель), який є однією з найкращих команд Франції, наступного року продовживши його ще на рік. Український футболіст регулярно виступав за другу команду «Марселя» в дивізіоні CFA2 (5-та за силою ліга Франції) й 17 липня 2008 року підписав професіональний контракт[5]. Проте основним голкіпером клубу стабільно був гравець збірної Франції Стів Манданда, а Дмитро Непогодов був третім-четвертим воротарем клубу й жодного разу не вийшов в офіційному матчі за основну команду.

Повернення в Україну[ред. | ред. код]

Сезон 2009/10 провів у «Металурзі» (Донецьк). У першій половині чемпіонату виступав за молодіжний склад донеччан. У Прем'єр-лізі дебютував 18 квітня 2010 року в матчі з одеським «Чорноморцем» і пропустив перший гол[6].

Улітку 2011 року перейшов на умовах оренди до кінця року до єреванського «Бананца»[7], який потребував закриття проблемної позиції голкіпера перед стартом у Лізі Європи.

Наприкінці сезону 2011/12 покинув донецький клуб[8] і незабаром став футболістом «Ворскли»[9]. 28 грудня 2016 року стало відомо, що Непогодов залишить полтавську команду[10].

«Тобол»[ред. | ред. код]

На початку 2017 року став гравцем казахського клубу «Тобол»[11].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Із 2005 року залучався до складу юнацьких збірних команд України різних вікових категорій.

2008 року дебютував в іграх за молодіжну збірну[12].

Був уключений до складу української «молодіжки» для участі у фінальній частині молодіжного чемпіонату Європи 2011 року, однак у рамках цього турніру в усіх трьох матчах українців ворота команди захищав Антон Каніболоцький.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Украинец пошёл по стопам Бартеза (російською). «UA-Футбол». 30.11.2006. Архів оригіналу за 2012-04-24. Процитовано 24.04.2010. 
  2. Неизвестный легион (2000.net.ua, 13 березня 2009) (рос.)
  3. Кубок чемпионов Содружества. МТТУ (Туркмения) — «Шахтёр» (1:5). Забили пять. Могли — все десять! (російською). «UA-Футбол». 17.01.2006. Архів оригіналу за 2012-04-24. Процитовано 24.04.2010. 
  4. Дмитрий Непогодов: „Выбирал между «Марселем» и «Шахтёром»“ (російською). «UA-Футбол». 21.01.2010. Архів оригіналу за 2012-04-24. Процитовано 24.04.2010. 
  5. Дмитрий Непогодов покинул «Марсель» (російською). «UA-Футбол». 21.07.2009. Архів оригіналу за 2012-04-2. Процитовано 24.04.2010. 
  6. «Черноморец» — «Металлург» (Д) 1:1. «Чудесное воскрешение» одесситов во втором тайме (російською). «UA-Футбол». 18.04.2010. Архів оригіналу за 2012-04-22. Процитовано 24.04.2010. 
  7. «UA-Футбол». Армянский «Бананц» арендовал вратаря донецкого «Металлурга» Непогодова (рос.)
  8. «UA-Футбол». Три футболиста покидают донецкий «Металлург» (рос.)
  9. «UA-Футбол». Первым новичком «Ворсклы» станет вратарь (рос.)
  10. Хто залишить команду цієї зими…
  11. Непогодов привіз привіт від Главіни (Ukrainian). 30 January 2017. 
  12. Товариський матч. Швеція U-21 — Україна U-21 (1:0). «UA-Футбол». 05.02.2008. Архів оригіналу за 2012-04-24. Процитовано 24.04.2010. 

Посилання[ред. | ред. код]