Коноплянка Євген Олегович
Євген Коноплянка | ||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Євген Олегович Коноплянка | |||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 29 вересня 1989[1] (32 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||
Кіровоград, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 178 см[2] | |||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 70 кг[3] | |||||||||||||||||||||||||||||
Прізвисько | Конопа, Коно[4], Козацька ракета | |||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | ![]() | |||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | лівий вінгер | |||||||||||||||||||||||||||||
Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||
Поточний клуб | ![]() | |||||||||||||||||||||||||||||
Номер | 10 | |||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
2002—2004 2004–2005 2006 |
![]() ![]() ![]() | |||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||||||
Євге́н Оле́гович Конопля́нка (нар. 29 вересня 1989, Кіровоград, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, лівий вінгер польського клубу «Краковія» та збірної України.
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
Вихованець школи кропивницького футбольного клубу «Олімпік», тренера Дениса Мирославовича Малеця, ДЮСШ-2 м. Кропивницького та дніпровського «Дніпра». За словами Юрія Кевлича, Коноплянка тренувався у залі, де було холодніше, ніж на вулиці. З дитинства демонстрував високу швидкість й силу удару, через що був запрошений до таких клубів як «Шахтар» (Донецьк) та «Динамо» (Київ), але згодом опинився у «Дніпрі»[5].
«Дніпро»[ред. | ред. код]

Сезон 2007/2008[ред. | ред. код]
З квітня 2006 року почав залучатися до ігор дублювального складу «Дніпра», а 26 серпня 2007 року дебютував у вищій лізі Чемпіонату України в матчі «Дніпро» — «Закарпаття». Але грав мало й ігрової практики в основній команді майже не отримав: зіграв 2 гри в чемпіонаті України і 1 в Кубку України. У жодному з цих матчів Євген не забивав.
Сезон 2008/2009[ред. | ред. код]
З цього сезону Євген грав більше, ніж у минулому. Початок сезону Коноплянка провів більше часу в дублючному складі. Але коли головного тренера, Олега Протасова, змінив Володимир Безсонов, молодий Євген став грати за клуб більше: зіграв 12 матчів у чемпіонаті України, провівши на полі лише 304 хвилини, голами не відзначився.
Сезон 2009/2010[ред. | ред. код]

Закріпився у складі першої команди «Дніпра» від початку весняної частини сезону 2009—2010, коли почав регулярно виходити у стартовому складі, відзначатися забитими голами, а також високою технікою володіння м'ячем. Перший гол в Прем'єр-Лізі забив у матчі з «Зорею» (2:2). В 2010 році отримав нагороду «Футболіст року в Україні».
Сезон 2010/2011[ред. | ред. код]
У цьому сезоні Євген вперше зіграв у єврокубках. Провів 31 матч і забив 6 голів. Новий тренер, Хуанде Рамос, зробив його лідером клубу. У 2011 році київське «Динамо» запропонувало дніпропетровцям 15 млн євро за молодого таланта. Але клуб відповів, що віддасть Коноплянку за 50-60 млн євро. Звісно, кияни не купили Євгена, який потім дуже сильно знадобився клубу.
Сезон 2011/2012[ред. | ред. код]
Почав сезон матчем проти київського «Арсеналу», де отримав жовту картку на 57-й хвилині матчу. У 9 турі чемпіонату отримав жовту картку в матчі з «Зорею». У наступному матчі забив гол у ворота сімферопольської «Таврії», на 72-й хвилині матчу. У 12 турі чемпіонату оформив дубль у матчі з «Олександрією». Він забивав голи на 38-й і 57-й хвилинах. У наступному матчі, проти «Оболоні», відзначився голом і гольовим пасом. У кубковому матчі, проти луцької «Волині» відзначився голом і отримав жовту картку. А потім, проти тієї ж команди, в 18 турі чемпіонату, віддав гольовий пас. У матчі з донецьким «Шахтарем» відзначився гольовою передачею й отримав жовту картку. У 27 турі, в матчі проти «Олександрії», оформив дубль і віддав гольову передачу. У наступному матчі, проти «Оболоні» оформив ще один дубль. У наступному матчі відзначився гольовим пасом. А в останньому матчі сезону, проти «Карпат», відзначився 2 гольовими передачами й отримав «гірчичник». Став також найкращим українським футболістом у 2012.
Сезон 2012/2013[ред. | ред. код]
У першому матчі сезону, проти «Таврії», покинув поле вже на 30-й хвилині матчу. Відбувши дискваліфікацію, вже в першому матчі оформив дубль. У плей-оф Ліги Європи, забив два голи «Словану», у двох матчах. У матчі проти «Шахтаря» відзначився гольовим пасом на 9-й хвилині. Отримував багато жовтих карток. У матчі з «Таврією» відзначився гольовим пасом на 74-й хвилині. А у наступному матчі, в груповому етапі Ліги Європи, проти «ПСВ», на тій же хвилині забив гол. Відзначився гольовим пасом у матчі проти шведського клубу «АІК», відзначився гольовим пасом. У 24 турі віддав дві гольові передачі в матчі проти «Чорноморця». Останній матч сезону провів у принциповому протистоянні з «Металістом».
Сезон 2013/2014[ред. | ред. код]
У 1 турі, в матчі проти київського «Арсеналу», забив гол на 74-й хвилині. Одразу у наступному матчі забив м'яч у ворота «Іллічівця». У «Дніпра» було 2 важливих матчі, проти «Нимме Калью», в Лізі Європи і проти «Шахтаря», в чемпіонаті країни. В обох матчах Євген відзначився гольовими передачами. 2 матчі поспіль відзначався голами, проти «Буковини» і «Чорноморця». У матчі групового етапу Ліги Європи, проти «Пасуш де Феррейра», віддав гольову передачу на 83-й хвилині й забив гол на 86-й хвилині. У наступних 3 матчах теж відзначився голами, проти «Ворскли», донецького «Металурга» і того самого «Пасуш де Феррейра».
У 2014 році так і не відбувся трансфер Коноплянки у «Ліверпуль», який всі очікували впродовж всього трансферного вікна. Так Коноплянка залишився ще на деякий час.
А в наступному матчі, проти «Іллічівця» відзначився двома гольовими передачами, на 16-й і 23-й хвилинах. Відкрив рахунок у останньому матчі групового етапу Ліги Європи, проти «Фіорентіни». У наступному матчі турніру забив переможний гол у ворота «Тоттенгема», на 81-й хвилині гри. У матчі 20 туру, проти «Говерли», отримав жовту картку на 52-й хвилині, забив гол на 64-й хвилині та віддав гольовий пас на 94-й. У грі 21 туру, проти «Севастополя» забив м'яч на 85-й хвилині. У матчі проти «Ворскли» забив гол і віддав гольову передачу. І в останньому матчі сезону, проти «Металурга» відзначився гольовим пасом.
Сезон 2014/2015[ред. | ред. код]
У матчі 1 туру відзначився голом у ворота донецького «Металурга». Грав у кваліфікації до Ліги чемпіонів. Через два тури, віддав гольовий пас у матчі з «Карпатами». У матчі проти «Металіста», відзначився гольовим пасом на 88-й хвилині й голом на 93-й. Віддав гольову передачу в матчі 9 туру проти «Чорноморця» й у кубковому матчі проти «Волині». У матчі 10 туру чемпіонату, проти «Зорі», відзначився голом на 90-й хвилині. У 14 турі, в грі проти донецького «Металурга», забив гол на 16-й хвилині. У матчі 1/16 Ліги Європи, в грі проти «Олімпіакоса», віддав гольовий пас на 93-й хвилині. У наступному матчі, проти «Волині», відзначився голом. Через два матчі, в грі Ліги Європи проти «Аяксу», віддав гольову на 30-й хвилині. А в матчі відповіді вивів команду з капітанською пов'язкою (через дискваліфікацію багаторічного капітана Руслана Ротаня) і врятував дніпропетровський клуб, забивши вирішальний м'яч на 97-й хвилині. У матчі з «Ворсклою» забив гол на 96-й хвилині і віддав передачу на 2-й. У 20 турі, в грі проти «Олімпіка», забив гол. У півфіналі Ліги Європи, в матчі проти «Наполі», віддав гольову передачу на Євгена Селезньова, дніпропетровці перемогли з мінімальним рахунком. Став учасником фіналу турніру, проти «Севільї». Увійшов у символічну збірну єврокубку.
Після сезону поширювалися чутки про можливий перехід гравця до «Інтернаціонале», «Ювентуса», «Мілана» та багатьох інших клубів.
«Севілья»[ред. | ред. код]
Сезон 2015/2016[ред. | ред. код]
Улітку 2015 року, після оголошення Євгена про закінчення контракту в «Дніпрі», навколо його трансферу в західноєвропейський клуб розвернулася справжня сага. На нього претендували такі імениті клуби, як «Ліверпуль», «Тоттенгем», «Атлетіко» (Мадрид) і «Севілья». Урешті-решт, Євген і його батько, який є агентом гравця, обрали останній варіант, уклавши угоду з андалусійцями.
3 липня про перехід було оголошено офіційно. 20 липня відбулася презентація гравця[6]. Згодом у офіційному Твітері гравець повідомив, що буде виступати під 22 номером[7].
Офіційний дебют у новій команді відбувся 11 серпня у матчі за Суперкубок УЄФА проти переможця Ліги чемпіонів УЄФА 2014/2015 «Барселони»[8]. Коноплянка вийшов на поле на 68-й хвилині при рахунку 4:2 на користь «каталонців». На 81-й хвилині гравець забив свій перший гол за новий клуб, зробивши рахунок 4:4, після прострілу від ще одного новачка команди Чіро Іммобіле[9]. Однак «Севілья» не змогла здобути єврокубок, пропустивши гол у додатковому часі[10]. Коноплянка увійшов в історію як четвертий українець, що відзначався у суперкубку УЄФА, до нього це робили легенди українського футболу Олег Блохін (у 1975 році — 3 м'ячі «Баварії»), Олексій Михайличенко (м'яч «Мілану» у першому матчі Суперкубка-1990) та Андрій Шевченко[11]. Дебют Євгена в чемпіонаті Іспанії відбувся у матчі з «Малагою», який завершився нульовою нічиєю. 25 вересня Коноплянка забив свій перший гол в іспанській лізі, який став вирішальним у матчі «Севілья» — «Райо Вальєкано», що закінчився з рахунком 3:2[12].
У дебютному матчі в Лізі чемпіонів Коноплянка забив один із найшвидших голів серед футболістів, які виходили на заміну. Для цього йому знадобилося лише 19 секунд[13]. Також у Лізі Чемпіонів того сезону забив у ворота «Манчестер Сіті» та відзначився гольовою передачею проти «Ювентуса». Останній матч завершився з рахунком 1:0, а «Севілья» завдяки цій перемозі зайняла третє місце у своїй групі і здобула путівку до Ліги Європи. У Ла-Лізі відзначався у воротах «Хетафе», віддавав асисти проти того ж «Хетафе», «Вільярреалу» та «Спортінгу». Вийшов у стартовому складі та віддав дві гольові передачі у домашньому матчі проти мадридського «Реалу», в результаті цього отримав звання кращого гравця матчу від всіх авторитетних світових ЗМІ[14]. У кінці 2015 року міг потрапити до символічної збірної УЄФА, але йому не вистачило лише 2% голосів, щоб здобути там місце. Деякий час не відзначався, та все ж 31 січня 2016 року забив красивий гол в дев'ятку і поставив крапку у матчі «Севілья» — «Леванте». Гравець дуже полюбився іспанським уболівальникам. Але тренер команди — Унаї Емері викликав обурення й у вболівальників «Севільї», і українських фанатів гравця, через те, що мало випускав гравця на поле. Забив гол у кубковому матчі проти «Сельти». У важливому матчі проти «Вільярреалу» забив красивий гол з дальньої дистанції, але у цьому ж матчі отримав невелике пошкодження, через що пропустив березневі товариські матчі збірної України. В 1/4 фіналу Ліги Європи впевнено реалізував одинадцятиметровий удар у серії післяматчевих пенальті проти «Атлетік» (Більбао). Сидів у запасі в фіналі Ліги Європи, але на полі не з'явився. В результаті «Севілья» перемогла «Ліверпуль» з рахунком 1-3. А через декілька днів став першим українцем фіналістом Кубка Іспанії, в якому отримав жовту картку на 106-й хвилині.
Став найкращим бомбардиром передсезонних зборів «Севільї» в США та Німеччині, забивши 3 голи та віддавши 1 асист у 6 матчах[15]. У своєму другому матчі Суперкубка УЄФА відзначився голом з пенальті у ворота мадридського «Реалу» після виходу на заміну, але «Севілья» програла.
«Шальке 04»[ред. | ред. код]
Сезон 2016/2017[ред. | ред. код]
30 серпня 2016 підписав контракт із німецьким «Шальке 04», де мав виступати до кінця сезону 2016/17 в оренді з правом викупу. Отримав номер «11»[16].
Дебютував у матчі проти мюнхенської «Баварії». Дебютним взяттям воріт відзначився у матчі із «Краснодаром» у третьому раунді групового етапу Ліги Європи, що завершився перемогою «королівсько-білих» із рахунком 0:1. Коноплянка також потрапив до символічної збірної туру. У матчі Кубку Німеччини оформив дубль (голи на 20-й та 44-й хвилинах), в результаті «Шальке 04» здобув перемогу над «Нюрнбергом» з рахунком 3:2. Після гри Коноплянка отримав нагороду кращого гравця матчу. 24 листопада в матчі 5 туру Ліги Європи проти «Ніцци» забив свій четвертий гол за німецьку команду, відзначившись на 14-й хвилині. Знову потрапив в символічну збірну і претендував на звання кращого гравця туру. У поєдинку чемпіонату Німеччини проти «Дармштадта» віддав гольовий пас на Алессандро Шепфа на 90-й хвилині. Дебютним взяттям воріт в чемпіонаті відзначився в домашньому матчі проти «Фрайбурга» на 74-й хвилині. 8 січня 2017 забив в Кубку Німеччини «Зандхаузену». «Шальке 04» завершив сезон на 10 місці в Бундеслізі.
У червні 2017 року було оголошено про викуп «Шальке 04» контракту Євгена Коноплянки у «Севільї» за €15 млн[17].
Сезон 2017/2018[ред. | ред. код]
На початку сезону Коноплянка розкритикував головного тренера «Шальке», адже той, за його словами, не пояснював гравцям причини їхньої відсутності в стартовому складі або заявці на матч, через що футболіст не отримував стабільної ігрової практики протягом довгого часу. За це Євген мав заплатити штраф, але 9 червня стало відомо, що Маркуса Вайнцирля таки звільнено, а на його місце прийшов італієць Доменіко Тедеско, який після розмови з Коноплянкою заявив, що для нього все почнеться з нуля.
За підсумками передсезонних зборів був визнаний кращим гравцем «Шальке» за версією авторитетного видання kicker.
Перший офіційний матч сезону в Кубку Німеччини проти «Динамо» (Берлін) почав в стартовому складі і приніс команді перемогу, оформивши дубль на 78-й і 91-й хвилинах. Чемпіонат Німеччини 2017/2018 «Шальке» починав домашньою грою проти віце-чемпіона минулого сезону «РБ Лейпциг» — Коноплянка вийшов з перших хвилин і відзначився голом на 73-й хвилині, матч закінчився з рахунком 2:0 на користь господарів. У важливому матчі проти «Герти» Коноплянка заробив пенальті та віддав гольову передачу, в результаті чого «кобальтові» перемогли 2:0 та вперше за 5 років піднялися на 2 місце у Бундеслізі. За версією kicker Євген також став кращим гравцем матчу[18].
У 13-му турі підопічних Доменіко Тедеско чекав непростий виїзд найпринциповішого у Німеччині Рурського (за назвою регіону Рур) дербі — «Боруссія» перебувала в кризовій ситуації, не перемагаючи в чемпіонаті з 30 вересня, проте в перші 25 хвилин гри команда з Дортмунда змогла забити 4 м'ячі. «Шальке» не збирався здаватися так просто: у другому таймі «гірники» відзначилися у воротах суперника стільки ж разів, скільки і він — 4. Коноплянка став одним із героїв зустрічі, активно провівши весь матч та віддавши дві гольові передачі, у тому числі — вирішальну на Налду, який забив 8-й гол у матчі на останніх хвилинах, таким чином встановивши найрезультативнішу нічию у протистояннях цих двох команд[19]. Цей матч увійшов у історію як один з найяскравіших камбеків. Забив гол з дальньої дистанції в матчі з «Вердером», однак утримати перемогу шалькерам не вдалося, матч закінчився поразкою 1:2[20].
На деякий час Євген втратив місце в основі команди, а тому його вихід у стартовому складі на другий в сезоні надважливий для «Шальке» домашній матч Рурського дербі був несподіванкою. Але 11-й номер не розчарував тренера і вболівальників, відкривши рахунок потужним ударом на 50-ій хвилині[21]. Авторитетне видання Bild надало Коноплянці позитивні відгуки та місце у символічній збірній туру Бундесліги. Далі команді залишалися дуже важливі матчі у щільній боротьбі в таблиці за срібло. У матчі з «Кельном» забив гол і віддав гольову передачу вже до 25-ї хвилини гри, проте матч закінчився нічиєю 2:2. Став найкращим гравцем матчу за версією WhoScored і потрапив до команди тижня від kicker. У наступному турі Чемпіонату Німеччини проти «Борусії» (Менхенгладбах) також відзначився результативною дією — заробив пенальті[22]. Грав і у матчі проти «Аугсбургу», де «шалькери» перемогли і достроково гарантували собі срібло.
За підсумками сезону «Шальке» посів друге місце у Чемпіонаті Німеччини 2017/2018, Коноплянка потрапив до топ-70 гравців Бундесліги за версією kicker[23].
Сезон 2018/2019[ред. | ред. код]
В першій половині сезону був гравцем основи в Лізі Чемпіонів, але майже не грав в Бундеслізі, хоча першу перемогу (у матчі з «Майнц 05») команда здобула завдяки гольовій передачі Євгена. У матчі 2-го туру Ліги Чемпіонів також відзначився гольовою передачею, яка допомогла здобути мінімальну перемогу 0:1 над московським «Локомотивом». [24] Деякий час він залишався кращим польовим гравцем «Шальке», незважаючи на те, що не виходив у стартовому складі в матчах чемпіонату Німеччини часто[25].
Загалом «Шальке 04» проводив не найкращий сезон у чемпіонаті Німеччини, особливо порівнняо з минулим, де вдалося завоювати срібло. Перший гол у сезоні Коноплянка забив аж 25 січня, в матчі Бундесліги проти берлінської «Герти» фірмовим ударом з після зміщення з флангу[26]. Але його гол не допоміг «Шальке» перемогти — нічия з рахунком 2:2[27].
Через незадовільні результати головного тренера команди Доменіко Тедеско було звільнено у березні 2019 року, на його місце тимчасово призначили Губа Стівенса, а в кінці сезону — Давіда Вагнера[28]. Чемпіонат Німеччини 2018/19 команда завершила на 14-тому місці, та все ж через два сезони (вже без Коноплянки) достроково вилетіла з Бундесліги, вперше за 33 роки[29].
«Шахтар»[ред. | ред. код]
2 вересня 2019 року перейшов в донецький «Шахтар»[30].
Дебютував в УПЛ 14 вересня в матчі проти луганської «Зорі» (4-3), замінивши на 46-й хвилині Тете[31].
18 вересня зіграв дебютний матч за «Шахтар» в Лізі Чемпіонів проти «Манчестер Сіті» (0-3), замінивши на 46-й хвилині Манора Соломона[32].
27 вересня відзначився дебютним голом у матчі 9-го туру Чемпіонату України проти «Ворскли»[33].
«Краковія»[ред. | ред. код]
11 лютого 2022 року в статусі вільного агента перейшов до польського клубу «Краковія» (Краків), з яким уклав контракт на 6 місяців.
Виступи за збірну[ред. | ред. код]
Молодіжні збірні[ред. | ред. код]

Почав викликатися до збірних України навесні 2006 року (збірна юнаків віком до 17 років). У 2007—2008 роках грав за юнацьку збірну України U19, здебільшого виходячи на заміну.
14 жовтня 2008 року дебютував в іграх за молодіжну збірну України U21 в матчі проти португальських однолітків. У складі української «молодіжки» був учасником фінального етапу молодіжного чемпіонату Європи 2011 року, в рамках якого взяв участь в усіх трьох матчах команди на турнірі.
2010—2012[ред. | ред. код]
25 травня 2010 року дебютував у складі національної збірної України, повністю відігравши товариську зустріч проти команди Литви. А вже у наступному матчі у формі збірної відзначився забитим голом (29 травня 2010 року у товариській грі проти збірної Румунії, перемога 3:2).
Євро-2012[ред. | ред. код]
У складі збірної був учасником домашнього для українців чемпіонату Європи 2012 року. У матчі проти збірної Швеції став одним з творців гола, який приніс перемогу українцям. Коноплянка віддав гольовий пас на Андрія Шевченка, який направив м'яч до воріт.
Відбір на чемпіонат світу 2014[ред. | ред. код]
У матчі відбору на Чемпіонат світу проти збірної Англії відзначився дуже красивим м'ячем на 38-й хвилині. У ще одному матчі цього відбірного циклу проти збірної Чорногорії відзначився голом на 77-й хвилині. Брав участь у найрезультативнішому матчі збірної України за всю історію — проти збірної Сан-Марино, в якому українці здобули перемогу 9:0, а Коноплянка забив гол і віддав гольову передачу. Завдяки його гольовій передачі Україна перемогла збірну Польщі. Але в плей-оф збірна України програла збірній Франції із загальним рахунком 2:3.
Євро-2016[ред. | ред. код]
Відбірковий цикл[ред. | ред. код]
Почав відбір матчем 2 туру проти збірної Білорусі. У 6 турі відбору відзначився голом у ворота збірної Люксембургу. Одразу в наступному матчі на 40-й хвилині забив гол у ворота Білорусі. У 8 турі в матчі проти збірної Словаччини отримав жовту картку на 79-й хвилині. У найголовнішому для збірної України матчі проти збірної Словенії вже на 4-й хвилині отримав жовту картку.
Фінальна частина[ред. | ред. код]
Потрапив до складу збірної на фінальну частину Євро-2016 у Франції. Брав участь у першому матчі проти збірної Німеччини. На 68-й хвилині отримав жовту картку. Зіграв у наступних матчах проти збірних Північної Ірландії та Польщі, в яких не відзначився результативними діями.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Дружина Вікторія (дівоче прізвище — Шиманська) — майстер спорту з бадмінтону. Познайомились ще на початку професійної кар'єри Євгена, в 2008 році, в мережі Інтернет[34]. Одружилися в 2014 році, весілля мало статус приватної події і за бажанням самого подружжя ніде не розголошувалося[35]. 26 серпня 2015 року у пари народилась донька Злата, а 4 травня 2017 року — син Дамір[36][37]. Сам Євген неодноразово вказував на велику роль родини у своєму житті та кар'єрі.
Має молодшу сестру Тетяну.
Євген є хрещеним батьком дітей Дениса Олійника та молодшої доньки Руслана Ротаня[38].
Статистика виступів[ред. | ред. код]
![]() | Частина інформації в цій статті застаріла. |
Клубна[ред. | ред. код]
Станом на 9 травня 2021
Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок країни | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
2007-08 | ![]() |
Вища ліга | 2 | 0 | КУ | 1 | 0 | — | — | — | — | — | — | 3 | 0 |
2008-09 | Прем'єр-ліга | 12 | 0 | КУ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 12 | 0 | |
2009-10 | Прем'єр-ліга | 22 | 4 | КУ | 2 | 0 | — | — | — | — | — | — | 24 | 4 | |
2010-11 | Прем'єр-ліга | 25 | 6 | КУ | 3 | 0 | ЛЄ | 3 | 0 | — | — | — | 31 | 6 | |
2011-12 | Прем'єр-ліга | 28 | 8 | КУ | 2 | 1 | ЛЄ | 2 | 0 | — | — | — | 32 | 9 | |
2012-13 | Прем'єр-ліга | 20 | 2 | КУ | 3 | 0 | ЛЄ | 9 | 3 | — | — | — | 32 | 5 | |
2013-14 | Прем'єр-ліга | 27 | 8 | КУ | 1 | 1 | ЛЄ | 8 | 4 | — | — | — | 36 | 13 | |
2014-15 | Прем'єр-ліга | 21 | 7 | КУ | 4 | 0 | ЛЧ/ЛЄ | 2+17 | 0+1 | — | — | — | 42 | 8 | |
Загалом за «Дніпро» | 157 | 35 | 16 | 2 | 39 | 8 | 212 | 45 | |||||||
2015-16 | ![]() |
Ла Ліга | 32 | 4 | КІ | 7 | 1 | ЛЧ/ЛЄ | 6+6 | 2+0 | СКУ | 1 | 1 | 52 | 8 |
2016-17 | Ла Ліга | 0 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | СКУ | 1 | 1 | 1 | 1 | |
Загалом за Севілью | 32 | 4 | 7 | 1 | 12 | 2 | 2 | 2 | 53 | 9 | |||||
2016-17 | ![]() |
Бундесліга | 17 | 1 | КН | 2 | 3 | ЛЄ | 8 | 2 | — | — | — | 27 | 6 |
2017-18 | Бундесліга | 27 | 4 | КН | 3 | 2 | — | — | — | — | — | — | 30 | 6 | |
2018-19 | Бундесліга | 13 | 1 | КН | 2 | 0 | ЛЧ | 6 | 0 | — | — | — | 21 | 1 | |
Загалом за Шальке 04 | 57 | 6 | 7 | 5 | 14 | 2 | — | — | 78 | 13 | |||||
2019-20 | ![]() |
Прем'єр-ліга | 20 | 4 | КУ | 1 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 4+5 | 1+0 | — | — | — | 30 | 5 |
2020-21 | Прем'єр-ліга | 8 | 0 | КУ | 1 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 0+4 | 0 | СКУ | 1 | 0 | 14 | 0 | |
Загалом за «Шахтар» | 28 | 4 | 2 | 0 | 13 | 1 | 1 | 0 | 44 | 5 |
Матчі у складі збірної України[ред. | ред. код]
Станом на 10 вересня 2019 року

Стиль гри[ред. | ред. код]
Євген володіє хорошим дриблінгом і швидкістю. Він активно може протистояти захисту. Також він дуже непередбачуваний. Його нестандартні рішення дуже часто допомагають. Робоча нога гравця — права. Але він дуже добре грає й лівою ногою. Мар'ян Швед казав, що хоче наслідувати стиль гри Коноплянки[39].
Досягнення[ред. | ред. код]
Командні[ред. | ред. код]
Клуб[ред. | ред. код]
«Дніпро»[ред. | ред. код]
Фіналіст Ліги Європи УЄФА: 2014/15
Срібний призер чемпіонату України: 2013/14
Бронзовий призер чемпіонату України: 2014/15
«Севілья»[ред. | ред. код]
Фіналіст Суперкубка УЄФА: 2015, 2016
Переможець Ліги Європи УЄФА: 2015/16
Фіналіст Кубка Іспанії: 2015/16
Фіналіст Суперкубка Іспанії: 2016
«Шахтар»[ред. | ред. код]
Збірна[ред. | ред. код]
Індивідуальні[ред. | ред. код]
- Український футболіст року (3): 2010, 2012[40], 2013
- Футболіст року в Україні за версією газети «Команда»: 2013
- Символічна збірна групового етапу Ліги Європи: 2012/13[41]
- Символічна збірна Ліги Європи: 2014/15[42]
- Найкращий гравець чемпіонату України: 2013/14[43]
- Претендент на потрапляння у збірну року: 2015
- Список 100 найкращих футболістів року: 2015
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Після фото Євгена з написом «Слава Україні — Героям Слава!» одна з іспанських газет звинуватила футболіста у фашизмі, але потім спростувала інформацію.
- Євген полюбляє жартувати з журналістами. Веселі та смішні висловлювання гравця є майже у кожному інтерв'ю.
- У сім років записався в секцію по карате.
- Із зарплатою в 1,7 млн євро на рік був одним із найбільш високооплачуваних гравців «Шахтаря»[44]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Transfermarkt.de — 2000.
- ↑ [1] [Архівовано 04 липня 2022 у cracovia.pl] (англ.)
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюcracovia
не вказано текст - ↑ Дружини футболістів збірної України роздяглися для журналу. Архів оригіналу за 7 грудня 2013. Процитовано 21 листопада 2013.
- ↑ «Женя тренувався у спортзалі, де було холодніше, ніж на вулиці». Як Коноплянка прийшов у футбол і чому він кращий від Ярмоленка. football24.ua. Футбол 24. 31 березня 2017. Архів оригіналу за 16 березня 2018.
- ↑ Як «Севілья» проводить презентацію Коноплянки. Архів оригіналу за 22 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
- ↑ Буду играть под 22 номером. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 12 серпня 2015.
- ↑ Коноплянка дебютировал в официальном матче за Севилью. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
- ↑ Коноплянка забиває в дебютному офіційному матчі за «Севілью». Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
- ↑ Рятівний гол Коноплянки не завадив «Барселоні» виграти Суперкубок УЄФА. Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
- ↑ Коноплянка — третій українець, який забиває в Суперкубку УЄФА. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
- ↑ Коноплянка забив переможний гол за «Севілью» в матчі з «Райо Вальєкано». Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 27 вересня 2015.
- ↑ Коноплянка увійшов до історії Ліги чемпіонів у першому ж матчі. Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 16 вересня 2015.
- ↑ Коноплянка назван игроком матча «Севилья» — «Реал». Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
- ↑ Коноплянка: «Тренерский штаб мне доверяет». Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
- ↑ Yevhen Konoplyanka wird ein Königsblauer [Архівовано 1 вересня 2016 у Wayback Machine.] (schalke04.de, 30.08.2016) (нім.)
- ↑ Шальке викупив контракт Коноплянки у Севільї. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
- ↑ football24.ua. Коноплянка – лучший игрок матча Шальке – Гамбург по версии Kicker. Футбол 24. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ Квиткин, Илья (25 листопада 2017). Коноплянка сыграл лучше Ярмоленко, Босу пора на выход и другие итоги сумасшедшего рурского дерби. SPORTARENA.com (рос.). Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ football24.ua. Шальке – Вердер – 1:2 – видео голов и обзор матча. Футбол 24. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ Коноплянка принес победу Шальке, забив исторический гол. OBOZREVATEL NEWS (рос.). 15 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ Коноплянка заработал пенальти в матче с Боруссией М. football.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ Коноплянка занял 70 место в рейтинге лучших футболистов Бундеслиги - Kicker. www.ukrinform.ru (рос.). Архів оригіналу за 29 квітня 2019. Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ UA-Футбол (3 жовтня 2018). Локомотив - Шальке 0:1. Знову допомагає Коноплянка. www.ua-football.com (укр.). Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ Коноплянка — лучший полевой игрок Шальке — Kicker. football.ua. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 26 січня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 26 січня 2019.
- ↑ Коноплянка остался без тренера после фиаско в Манчестере. sport.segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ «Шальке» вылетел из Бундеслиги впервые за 33 года. Спонсором клуба является «Газпром» — 20 апреля 2021 — Sport24. sport24.ru (рос.). Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ Євген Коноплянка — гравець «Шахтаря». shakhtar.com. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 2 вересня 2019.
- ↑ «Шахтар» — «Зоря» 4:3. upl.ua. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
- ↑ «Шахтер» — «Манчестер Сити» — Составы — Лига чемпионов УЕФА. UEFA.com.
- ↑ «Шахтар» — «Ворскла» 4:0. upl.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 27 вересня 2019.
- ↑ Евгений Коноплянка: «Не считаю себя знаменитым». Gorod.dp.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 18 квітня 2022.
- ↑ Евгений Коноплянка: «Никуда не ухожу» (uk-UA). Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
- ↑ Коноплянка назвал дочку Златой. КП в Україні (рос.). Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
- ↑ football24.ua. Коноплянка привітав сина з Днем народження та влаштував сімейне свято. Футбол 24. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
- ↑ «Крутой крестный»: к Ротаню в Киеве наведался его кум Коноплянка. sport.segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
- ↑ Новачок Севільї Швед обожнює стиль Коноплянки і намагається наслідувати його гру. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
- ↑ Коноплянка стал игроком года по версии издания «Украинский футбол». Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 15 вересня 2013.
- ↑ Сборная группового этапа. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 13 грудня 2013.
- ↑ УЄФА включив чотирьох гравців «Дніпра» до символічної збірної Ліги Європи. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 серпня 2015.
- ↑ Прем'єр-ліга України та вболівальники визначили найкращих в сезоні 2013/14
- ↑ 15 самых высокооплачиваемых украинских футболистов [Архівовано 23 грудня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Коноплянка Євген Олегович |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Коноплянка Євген Олегович |
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
- Коноплянка Євген Олегович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Коноплянка Євген Олегович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Коноплянка Євген Олегович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Коноплянка Євген Олегович на сайті Eu-football.info (англ.)
- Виступи за збірну на сайті «Футбольна Україна» [Архівовано 2 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
![]() |
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
|
|
|
|
- Народились 29 вересня
- Народились 1989
- Уродженці Кропивницького
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2012
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2016
- Українські футболісти
- Гравці молодіжної збірної України з футболу
- Гравці збірної України з футболу
- Капітани збірної України з футболу
- Переможці Ліги Європи УЄФА
- Футболісти «Дніпра» (Дніпро)
- Футболісти «Севільї»
- Футболісти «Шальке 04»
- Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)
- Футболісти «Краковії»
- Українські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Іспанії
- Футбольні легіонери в Німеччині
- Футбольні легіонери в Польщі