Денарій
Денарій | |
![]() | |
Названо на честь | 10 |
---|---|
Країна | Стародавній Рим |
Опис символу валюти | denarius signd |
З матеріалу | срібло |
Ціна | 10 Ас (монета), 2 Квінарій, 4 Сестерцій і 120 унція |
![]() |

Денарій (лат. dēnārius «що складається з десяти», від лат. dēnī «по десяти», від лат. decem «10»[1]) — назва Римської срібної монети часів Республіки (вперше викарбувана 268 року до н. е.) та перших двох століть Імперії. Одна з найпоширеніших монет на землях, що перебували під владою чи впливом Риму. Символ давньоримського денарія[ru] — X, X.; множина: denarii) — назва:
- римської монети часів Республіки і перших двох століть Імперії, однієї з найпоширеніших монет на територіях, що знаходилися під владою або впливом Риму. Є два тлумачення терміну «денарій»:
- Стародавня римська срібна монета.
- Стародавня римська золота монета вартістю 25 срібних денаріїв.[2]
- срібних монет нових держав у середні віки (зокрема, Польщі, Англії, Франції тощо[3])
Історія[ред. | ред. код]
Стародавній Рим[ред. | ред. код]

Перші денарії були викарбувані 268 року до н. е. з вагою в 6,8 грама в середньому за часом або 1⁄48 римського фунта. Контакти з греками спонукали необхідність карбування срібних монет у додаток до бронзового аса, який тоді використовували в той час римляни. Денарій був дуже схожий на дидрахму і драхму, які тоді карбувалися в Метапонті та інших грецьких містах у Південній Італії. Ці монети були підписані в Римі, але дуже нагадували їх грецькі прототипи. Швидше за все, вони використовувалися для торгівлі і рідко зустрічалися в Римі.
Близько 225 р. до н. е. вперше з'являються класифіковані римські срібні монети. Класичні історики часто згадують ці монети як денарії, але сучасними нумізматами вони класифіковані як квадріґатус. Назва походить від квадриґи (лат. quadrigatus), яка була зображена на зворотному боці і яка була прототипом для найпоширеніших конструкцій, використовуваних на римських срібних монетах протягом наступних 150 років.
Римська влада близько 211 року до н. е. стандартизувала денарій поряд із вікторіатусом — монетою, яка недовго існувала. Цей денарій важив 4,5 грама або 1⁄72 римського фунта і був основою римської валюти в Римській республіці.
До кінця існування Республіки вага денарія постійно знижувалася. За часів правління Августа його вміст срібла впав до 3,9 г (близько 1⁄84 римського фунта). Його вага залишалася такою ж, але за часів правління Нерона вага денарія була знову зменшена до 3,4 грамів, або 1⁄96 римського фунта. Регулярне зниження частки срібла в денарії почалося після Нерона. Приблизно наприкінці 3 століття римські імператори звели його вагу до 3 грамів.
Спочатку денарій був приблизно рівний 10 мідним асам. Звідси й пішла назва монети, яка дослівно означає «складений з десяти». Близько 141 року до н. е. у зв'язку зі зменшенням ваги аса, денарій було прирівняно до 16 асів. Денарій продовжував залишатися головною монетою Римської імперії, поки його не замінили антонініаном у середині третього століття. Останній випуск цієї монети відбувся за часів правління Авреліана між 270 і 275 р. н. е. і в перші роки царювання Діоклетіана.
- Знахідки в Україні
В Україні зустрічаються срібні денарії імператорської епохи, особливо часів панування імператорів Траяна, Адріана, Луція Вера, Марка Аврелія та Коммода (2 ст. н. е.), Фаустина (молодша),Фаустина (старша), Сабіна, Антоніна Пія. А також золоті ауреуси. Ці монети перебували в обігу до 5 століття. Знахідки пізнішого часу є рідкісними. Масштаби використання римських денаріїв були дуже значними. Інколи у скарбах фіксується по декілька тисяч цих монет, а всього монетних знахідок у яких вони присутні, було зафіксовано до 1500[4].
Польське Королівство[ред. | ред. код]
Карбувались з Х століття; з часом вартість мінялась, карбувалась з перервами. Початкова маса — близько 1,5 г, наприкінці ХІІІ ст. — 0,15 г. Останній польський денарій початку 17 століття — майже мідна монета (0,03 г чистого срібла при масі брутто 0,36 г), 18 денаріїв = 1 польському грошу.
Україна[ред. | ред. код]
Карбувались мідні денарії під владою польських королів на Львовському монетному дворі в 1350—1382 роках, маса — від 0,4 до 1,5 г. Були типовими міськими грішми з номінальною вартістю.[5]
Велике Князівство Литовське[ред. | ред. код]
Карбувались з другої половини XIV століття, мали назву пенязів. Випуск припинився в 1570-х роках. Були кращими на 1/5 від польських денаріїв.
Порівняння та вміст срібла[ред. | ред. код]
Проблематично порівняти сучасні гроші і стародавні через абсолютно різні види продукції, а також неможливість точного індексу цін на основі абсолютно різних пропорцій витрат. У 1 столітті купівельну спроможність стосовно хліба було оцінено в 21 долар США. У пізній Римській республіці і ранній Римській імперії щоденна заробітна плата некваліфікованого працівника і солдата була 1 денарій без податку, або близько 20 доларів США на хліб (для порівняння, мінімальний розмір оплати праці в Україні становить лише 4 долари в день)[6]. Фактичний вміст срібла в денарії становив близько 50 гранів або 1⁄10 трійської унції. На червень 2011 року денарій коштує приблизно 3,62 дол. США у вартісному вираженні (близько 30 гривень) за умови, якщо срібло має пробу 0,999 чистої (щоправда, на той час такої чистоти срібла ще не могли досягти).
Вміст срібла в денарії часто змінювався відповідно до різноманітних політичних і економічних обставин. За правління Галлієна, наприклад, денарій був мідним, покритим тонким шаром срібла.
Вплив[ред. | ред. код]

Навіть після розпаду Римської імперії, денарій продовжували використовувати. Араби, які завоювали велику частину Римської імперії, карбували свій власний золотий динар, від якого пішли назви багатьох сучасних арабських валют. Вплив денарію можна побачити у використанні букви «d», як скорочення британського пенні до 1971 року. Вплив денарія був і у Франції, як назва монети — деньє. Також бачимо цей вплив у країнах колишньої Югославії, зокрема в Сербії і Македонії. Італійське слово denaro, іспанське слово dinero, португальське слово dinheiro, словенське слово denar і каталонське слово diner сьогодні означають поняття гроші.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. — М.: Русский язык, 1976. — 306 с.; «denarius» в перекладних словниках - Яндекс. Словники[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Dictionary of the English Language, Fourth Edition copyright ©2000 by Houghton Mifflin Company. Updated in 2009. Published by Houghton Mifflin Company. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014.
- ↑ Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь… С. 41
- ↑ http://uahistory.info/2011/05/31/storja_groshejj_v_ukran.html [Архівовано 7 грудня 2011 у Wayback Machine.] Історія грошей в Україні
- ↑ Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь… С. 42
- ↑ http://coins.about.com/od/coinsglossary/g/denarius_define.htm [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.] Denarius — A roman soldiers daily pay!
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Р. М. Шуст. Денарій [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 333. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975.— 156 с.: 292 ил.— С. 41-42. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Денарій // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
- Денарій // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Денарій |
- Фотографії Денаріїв [Архівовано 24 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Фотографії та опис Денаріїв
|
|