Валентин Бакфарк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Валентин Бакфарк
Valentin Greff Bakfark.jpg
Народився бл. 1507[1][2][3][4]
Брашов, Румунія[5]
Помер 15 серпня 1576(1576-08-15)[6][3]
Падуя, Венеціанська республіка[5]
чума
Громадянство Flag of Hungary.svg Угорщина
Діяльність композитор, лютніст
Відомий композитор

Валентин Бакфарк (також Балінт Бакфарк; 15 серпня 1506, Брашов, Трансильванія (на території сучасної Румунії)[7] — 22 серпня 1576) — угорський віртуоз-лютніст та композитор епохи Ренесансу.

Біографія[ред.ред. код]

Батьки та ранні роки[ред.ред. код]

Батько Томаш був також лютністом, але дуже рано помер і Валентин залишився сиротою. Виховувався у родині Грефів та навчався музиці у Буді при дворі короля Януша I Запілля. Вважають, що був до 1540 р. при королівському палаці. Але, за іншими даними, у цей час він побував також в Італії та Парижі. Про дитинство його невідомо майже нічого, а про молодість — дуже мало.

Зрілі роки[ред.ред. код]

Королева Ізабелла Ягелонка, дружина короля Януша, дуже любила музику, відзначила талант Бакфарка й надала йому дворянське звання. У 1550 р. музикант одружився у Кракові на вдові на ім'я Катерина литовського походження, з якою мав двох дітей. Ще з 1549 р. композитор мешкав у Польщі, де був придворним лютністом короля Сигізмунда Августа II. І аж до 1566 р. він залишався придворним музикою і також багато мандрував Європою. Був вірний польському королю, хоч мав неодноразово пропозиції від інших монархів.

Вигнання з королівського палацу[ред.ред. код]

Незрозуміло, що сталося 1566 р., але Бакфарк зробив чи сказав щось, що викликало гнів короля. Він ледь устиг втекти перед тим, як солдати розграбували його дім та знищили власність. Деякий час жив у Відні, а потім повернувся у Трансильванію, але ненадовго. У 1571 р. переїхав до Падуї.

Смерть та спадок[ред.ред. код]

15 чи 22 серпня 1576 р. помер у Падуї від чуми. Було спалено велику кількість його рукописів, бо у ті часи був звичай знищувати речі тих, хто помер від чуми.

Виконувати його твори було дуже важко, тому збереглася лише невелика їх частина і ще менша була опублікована. До нас дійшли його 9 фантазій, 7 мадригалів, 8 пісень та 14 мотетів з дуже точними поліфонічними аранжуваннями для лютні. Також він транскрибував твори сучасних йому композиторів, таких, як Жоскен Депре (Josquin des Prez), Якоб Клемент (Jacob Clement), Николя Гомберт (Nicolas Gombert) и Орландо ди Лассо (Orlando di Lasso). Дуже відомі його аранжування для лютні польських народних пісень. Дві збірки його п'єс були видані у Ліоні («Intabulatura» 1953) та Кракові («Harmoniarum Musicarum…», 1565). Його мистецтво вважалося наскільки досконалим, що у Польщі навіть виникло прислів'я «Після Бакфарка не кожен візьметься за лютню».

Примітки[ред.ред. код]

  1. ISNI
  2. SNAC
  3. а б International Music Score Library Project — 2006.
  4. Faceted Application of Subject Terminology
  5. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118652028 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  6. http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC00523/00627.htm
  7. Деякі джерела вказують датою його народження 15 серпня 1501 або навіть, 1526 року.

Посилання[ред.ред. код]