Валентин Луков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентин Луков
Оригінал імені Валентин Луков
Країна Болгарія Болгарія
Народження 11 грудня 1955(1955-12-11) (68 років)
Пазарджик, Болгарія
Титул Міжнародний майстер (1978), Гросмейстер (1988)
Рейтинг ФІДЕ 2404 (травень 2017)
Піковий
рейтинг
2480 (липень 1996)

Валентин Луков (болг. Валентин Луков; нар. 11 грудня 1955, Пазарджик) – болгарський шахіст, гросмейстер від 1988 року. }

Шахова кар'єра[ред. | ред. код]

Перших успіхів на міжнародній арені почав досягати наприкінці 1970-х років 1977 року поділив 2-ге місце (позаду Крума Георгієва, разом з Ніно Кіровим) в Пазарджику. У 1980 році посів 2-ге місце (позаду Едуарда Медуни) у Варні. 1982 року здобув у Софії срібну медаль чемпіонату країни, програвши на дограванні за золоту медаль Венціславові Інкьову). 1987 року переміг (разом з Раєм Тішбіреком) у Галле, в 1988 року повторив це досягнення (разом з Елізбаром Убілавою) в Тбілісі. Того ж року єдиний раз у своїй кар'єрі виступив у складі національної збірної на шаховій олімпіаді, яка відбулась у Салоніках[1]. У 1989 році переміг на Меморіалі Васі Пірца в Мариборік, а 1994 року досягнув ще одного турнірного успіху, перемігши в Гіссені. У 1998 і 2000 роках двічі поділив 1-ше місце на турнірах за круговою системою в Клішах. 2003 року поділив 2-ге місце на турнірі NAO-IM у Парижі.

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 1996 року, досягнувши 2480 очок ділив тоді 10-11-те місце серед болгарських шахістів[2].

Є співавтором кількох книг, присвячених шаховим дебютам, зокрема, захисту Каро-Канн, італійській партії, волзькому гамбітові і староіндійському захистові[3].

Зміни рейтингу[ред. | ред. код]

Зміни рейтингу Ело[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. OlimpBase. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 13 травня 2018.
  2. FIDE rating history :: Lukov, Valentin. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 13 травня 2018.
  3. Valentin Lukov - Chess Online Shop Niggemann. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 травня 2018.
  4. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]