Василь Павлович (писар господарський)
Василь Павлович (нар. на зламі 1420/1430 — пом. до 1496) — писар господарський канцелярії великого князя литовського й руського Казимира Ягеллончика.
Походив з руського боярського роду, представники якого осіли на Чернігівщині ще в кінці XIV століття. Син Павла Мишковича[1]. «З молодих літ» служив Казимиру Ягеллончику[2], від 1448 року — писарем господарським. У записах Литовської метрики він згадується як «Васко Павлович»[3].
Заслуги писаря були відзначені пожалуванням маєтку Деречин Слонімського повіту (не весь, а 10 «служб» Деречинської волості, що з часом склали село Кочин), який дістав завдяки одруженню з вдовою його колишнього власника, — Богдана Васьковича Дромутевича[2].
«Положив свою голову» на господарській службі. Мав сина Василя, також писаря великокнязівської канцелярії[2].
Батько, боярин Павло Мишкович, знаний тим, що осінню 1436 — влітку 1437 одержав від Свидригайла Ольгердовича замість Сновська Сіверського двір Хальч, що непоодаль Гомеля, і в придаток «раба Івана»[4]. Вочевидь, він доводився братом Каленику Мишковичу, іншому близькому прибічнику великого князя[5]. Оскільки привілей зберігся лишень у вигляді випису 1661 р. з новогрудських книг ґродських, можна хіба припускати, чи був Сновськ найдавнішою вотчиною Мишковичів, чи короткочасно належав їм яко вислуга за період чернігівського княжіння Свидригайла[6]. Межи 1440 й 1443 роками Мишкович втратив обійстя: його віленський воєвода Ян Довгірд надав пану Гарману (Герману) Радивоновичу, однак десь у другій половині XV століття Хальч ізнов вернувся до членів роду[7][8][9].
Відомі імена синів Павла Мишковича, братів Василя: підключі троцький й віленський Андрій та Богдан, а також Остафій (родоначальник Халецьких) і Григорій, якого пізніша традиція ототожнює із Галактіоном, претендентом на київське митрополитство після смерті Мисаїла Пструча[1][10].
Починаючи з Антона Ясинського, поширилась хибна ідентифікація Васька Павловича з мінським боярином й дяком великокнязівської канцелярії Василем Любичем, документальні згадки про яких часом зводили докупи у гібридний персонаж[11].
Вотчини Василя, Богдана й Андрія Павловичів розкинулися в Чернігівському повіті. Так, станом на 1496 рік Богдан володів маєтками Сибреж й Заболовісся, селищем Ргощ (тепер Рогощі), а також ловищем й бортною землею Замглай. Поміж 1500 й 1506 рр. замість чернігівської вотчини, загарбаної московитянами, одержав двір Вакініки у Троцькому повіті й син Василя Павловича — Василь Никольський. Андрій Павлович у 1502 дістав від монарха у «хлібокормління» двір Красне строком на 3 роки, либонь, як відшкодування за втрачені унаслідок війни володіння[1].
Великий князь Олександр Ягеллончик, при наданні Чернігівщини біглому князю Семену Можайському, листом від 1 липня 1496 року «виняв на себе» кілька бояр, що перебували на господарській службі. Серед них подибуються Андрій Павлович з братаничами, — М. Халецьким й В. Никольським[2].
- ↑ а б в Русина, 2000, с. 49.
- ↑ а б в г Русина, 2000, с. 45.
- ↑ Русина, 2000, с. 46.
- ↑ Келембет С. Литовсько-католицькі князі в Сіверській землі: 1401 – 1452 рр. // Сіверянський літопис. — 2019. — № 4-5. — С. 20.
- ↑ Полехов, 2015, с. 616.
- ↑ Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна / Н. Яковенко. — Київ : Критика, 2008. — С. 184.
- ↑ LM. Kn. 3. P. 29
- ↑ Полехов, 2015, с. 616-617.
- ↑ Цемушаў В.М. На ўсходняй мяжы Вялікага Княства Літоўскага / В.М. Цемушаў; навук. рэд. В.Ф. Голобеў; пераклад з рускай мовы Н. Бакшанская, М. Мартысевіч, С. Цемушаў. — Смаленкс : Інбелкульт, 2014. — 239 с. — ISBN 978-5-9904531-2-8.
- ↑ Граля Х. Посох и меч. Православная иерархия Польско-литовского государства в эпоху войн за «dominium Russiae» (конец XV–XVI вв.). (Просопографические заметки) // Человек архивный: сборник статей к семидесятилетию Юрия Моисеевича Эскина и 42-летию его архивной деятельности. — Москва : Древлехранилище, 2021. — С. 54.
- ↑ Русина, 2000, с. 48-49.
- Русина О. Василь Никольський — невідомий книжник XVI століття і його творчість / Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXL. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — Львів, 2000. — С. 43-52.
- Полехов С.В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / отв. ред. Б. Н. Флоря. — Москва : «Индрик», 2015. — 712 с. — ISBN 978-5-91674-366-1.