Вахтанг I Горгасалі
| Вахтанг I Горгасалі | |
|---|---|
| груз. ვახტანგ I გორგასალი | |
| Цар Іберії | |
| 449 — 502 | |
| Попередник | Мірдат V |
| Наступник | Дачі |
| Народився | 440 Мцхета, Царство Іберія |
| Помер | 502 Уджарма, Царство Іберія |
| Похований | Собор Свєтіцховелі |
| Відомий як | політик, член королівської родини |
| Країна | |
| Рід Хосроіди | |
| Батько | Мірдат V |
| Мати | Sagdukhtd[1] |
| У шлюбі з | Балендухтd і Elened |
| Діти | сини: Дачі |
| Релігія | Православ'я, грузинська церква |

Вахтанг I Горгасалі або Вахтанг Вовча Голова[2] (груз. ვახტანგ I გორგასალი, прибл. 440, Мцхета, Царство Іберія — 502, Уджарма, Царство Іберія) — цар Іберії в другій половині V століття, один з основоположників грузинської державності. Син Мірдата V з династії Хосровідів. Його прізвисько «Горгасалі» перекладається з перської[3][4] як «вовча голова» (натяк на форму його шолома).
Родич та данник перських Сасанідів, Вахтанг брав участь в їхніх війнах з греками та ефталітами. У відносинах з Візантією домагався визнання автокефалії Грузинської церкви. Він провів заходи щодо зміцнення грузинських фортець та вступив в союз з вірменськими Маміконянами, а в 482 очолив велике повстання проти перського панування.
Коли антиперська боротьба грузин та вірмен зазнала поразки, Вахтанг I був змушений шукати порятунку в Егрісі. Обіцяючи покірність Сасанідам, повернувся в Іберію і чи то заснував, чи то перебудував Тбілісі, в який розраховував перенести із Мцхеті столицю держави. Він відмовився брати участь у перських війнах з Візантією та загинув в битві з каральним загоном Сасанідів.
Грузинський народ протягом століть зберігає пам'ять про царя Вахтанга I. Він став улюбленим героєм народних сказань, а грузинська церква зарахувала його до лику святих.
Орден Вахтанга Горгасала є однією з вищих державних нагород Грузії. Останки його покояться в соборі Свєтіцховелі.
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ Вовча голова, грузинська транслітерація з перської Gorgaslan, Gurgaslan, або Gorgasar
- ↑ Donald Rayfield. The Literature of Georgia: A History. 2nd ed. Routledge, 2000. ISBN 0700711635. Page 61.
- ↑ Studies in Medieval Georgian Historiography: Early Texts and Eurasian Contexts. Vol. 113. Peeters Publishers, 2003. ISBN 9789042913189. P. 208.
- Інформація з сайту Грузинської Православної церква [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Стаття у Великій радянській енциклопедії[недоступне посилання з березня 2019]
