Введенський жіночий монастир (Чернівці)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Введенський жіночий монастир УПЦ (МП)
Введенський жіночий монастир УПЦ (МП)
Розташування м. Чернівці Україна Україна
вул. Буковинська, 10
Конфесія Українська Православна Церква (Московський патріархат)
Єпархія Чернівецько-Буковинська
Тип монастиря Жіночий монастир
Засновник митрополит Володимир Репта
Заснування 1904
Закритий 19601994
Настоятель ігуменя Мелітина (Слижук)
Стан діючий


Введенський жіночий монастир — жіночий православний монастир УПЦ (МП)

Історія заснування[ред. | ред. код]

Вже з початку зародження християнства знаходилися віруючі, які шукали вищого подвигу.

На Русі монастирі з'явилися за часів Ярослава Мудрого (близько 983 р. — 1054 р.).

В Україні монастирі стали насамперед осередками християнської духовності.

Чернівецька область за кількістю монастирів посідає одне з перших місць в Україні. Загалом в області 16 діючих монастирів, у яких живе понад 400 представників чернецтва.

Жіночий Свято-Введенський монастир у Чернівцях був організований на початку XX століття за сприяння митрополита Буковини і Далмації Володимира (Володимира Репта).

Розміщений монастир на розі теперішніх вулиць Буковинської і Кармелюка.

Нинішня вулиця Буковинська в Чернівцях — одна із тих, що веде на східну околицю міста — до колишнього передмістя Гореча.

Тут тісно переплелися приватні та адміністративні забудови.

Зокрема, цілий комплекс лікувальних закладів — публічна Буковинська крайова лікарня та Буковинська дитяча лікарня. Це — дев'ять споруд, які є пам'ятками місцевого значення.

Під будівництво крайового шпиталю в свій час виділили земельну ділянку у 3,5 га навпроти Народного саду (тепер центральний парк культури).

Роботи велися три роки. У 1886 р. крайова лікарня була відкрита.

За нею, на цій же вулиці у 1904 році відкрили жіночий монастир, для підтримки санітарної служби на випадок надзвичайних ситуацій (епідемій, повеней тощо), а також для догляду за хворими.

Землю для будівництва монастиря купили поблизу лікарні.

Діяльність монастиря[ред. | ред. код]

Основним метою монастиря, як зазначалось у його статуті, стала одна з найважливіших справ християнського милосердя — догляд за хворими та піклування про них.

Монахині допомагали і при догляді за дітьми у дитячих притулках.

Монастир діяв до 1960 року, а потім його закрили.

Монастирські споруди влада відібрала, а сестер переселили у Хрещатицький монастир.

Через два роки монастир ліквідували остаточно[1]. Черниці перейшли до інших монастирів, а деякі стали жити в миру.

Відновили Свято-Введенський жіночий монастир у 1994 році, після президентського указу[2] про повернення релігійним організаціям культового майна.

На подвір'ї монастиря побудували новий Свято-Троїцький собор з підземним храмом преподобного Іоана Кущника.

У підземному храмі знаходяться кістки з частинками святих мощей Хозевітських мучеників, преподобного Кукші Нового та інших святих, а також великий дубовий хрест, освячений в Єрусалимі, та ікони з частками святих мощей.

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Яремчук С. С. Адміністративний тиск радянської влади на православну церкву в кінці 50-х на початку 60-х років XX століття (на прикладі Чернівецької області)/ Питання історії. Збірник наукових статей Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Том 5.- Чернівці, 2002.
  2. Від 4 березня 1992 року.

Джерела[ред. | ред. код]