Вибори до Бундестагу 2013

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
2009 Німеччина 2017
Вибори до Бундестагу 2013
630 місць у Бундестазі
22 вересня 2013
Перша партія Друга партія Третя партія
Angela Merkel (2008) (cropped).jpg Peer Steinbrück in Münster (2012).jpg Rainer Brüderle-Carschten2.jpg
Лідер Ангела Меркель Пеер Штайнбрюк Райнер Брюдерле
Партія ХДС/ХСС СДПН ВДП
Попередні вибори 239 місць 146 місць 93 місця
Місць до виборів 239 146 93
Виграно місць 311 193 -
Зміна місць +72 +46 -93
Відсоток 41,5% 25,7% 4,8%
Зміна відсотка голосів +7,7 +2,7 -9,8
Четверта партія П'ята партія
Gregor Gysi.jpg Juergen Trittin 20090925-DSCF3370.jpgKatrin Göring-Eckardt.jpg
Лідер Ґреґор Ґізі та команда з восьми інших політиків Юрген Тріттін/Катрін Герінг-Екардт
Партія Ліві Зелені
Попередні вибори 76 місць 68 місце
Місць до виборів 76 68
Виграно місць 64 63
Зміна місць -12 +5
Відсоток 8,6% 8,4%
Зміна відсотка голосів -3,3 -2,3
Вибори до Бундестагу 2013

Офіційні результати голосування по одномандатних округах
– ХДС – ХСС – СДПН – Ліві – Зелені

Вибори до Бундестагу (2013) — парламентські вибори в Німеччини, що пройшли 22 вересня 2013 року. На них було обрано 630 членів 18-го Бундестагу, федерального парламенту Німеччини.

Двома основними кандидатами на посаду голови уряду стали діючий канцлер Ангела Меркель (від блоку ХДС/ХСС) та представник опозиції Пеер Штайнбрюк (від СДПН).

Кандидатом від ВДП був Райнер Брюдерле. Кандидатами від Зелених виступили Юрген Тріттін та Катрін Герінг-Екардт. Ліві висунули зразу 9 політиків, як команду кандидатів: Ніколь Голке, Ян ван Акен, Карен Лай, Клаус Ернст, Ґреґор Ґізі, Дітмар Бартш, Сара Вагенкнехт, Діана Гольце.

Нову партію «Альтернатива для Німеччини» на виборах представляли Конрад Адам, Бернд Луке та Фрауке Петрі.

Підсумки[ред.ред. код]

За офіційними даними, найбільшу кількість голосів набрав блок ХДС/ХСС на чолі з Ангелою Меркель — 41,5% (що стало найкращим результатом блоку за останні 20 років). СДПН — 25,7%, Ліва партія — 8,6% і Партія зелених — 8,4%[1][2].

Нова партія «Альтернатива для Німеччини» з євроскептичною програмою не набрала необхідного мінімуму 5% і не потрапила до парламенту.

Вільна демократична партія (ВДП) уперше за свою історію з 1949 року також не потрапила до парламенту, набравши лише 4,8%. Таким чином Ангела Меркель втратила традиційного партнера в коаліції.

Математично була можлива також коаліція без участі переможного блоку ХДС/ХСС, а саме об'єднання соціал-демократів із зеленими та лівими. Проте представники Соціал-демократичної партії неодноразово виступали проти співпраці з лівими, закидаючи їм популізм.

Блок ХДС/ХСС проводив переговори про так звану «велику коаліцію» з Соціал-демократичною партією або про коаліцію з Партією зелених. Лише після того як 76 % членів СДПН у всіх землях Німеччини схвалили коаліцію з ХДС/ХСС на внутріпартійному референдумі, вдалося сформувати «велику» коаліцію з ХДС/ХСС і СДПН.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вибори до Бундестагу: Меркель - тріумфаторка, ліберали - аутсайдери. Німецька хвиля. 23 вересня 2013. Процитовано 2013-09-23. 
  2. Bundestagswahl 2013. Vorläufige Endergebnisse. spiegel.de. 22 вересня 2013. Процитовано 2013-09-24. 

Посилання[ред.ред. код]