Пеер Штайнбрюк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пеер Штайнбрюк
Peer Steinbrück
Народився 10 січня 1947(1947-01-10) (77 років)
Гамбург
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність політик, економіст, викладач університету, письменник-документаліст, economist
Галузь general economicsd[1], суспільні науки[1] і політика[1]
Alma mater Кільський університет (жовтень 1974)[1]
Знання мов німецька
Заклад Лейпцизький університет і Університет Дуйсбург-Ессен
Членство IG Bergbau, Chemie, Energied[1]
Посада федеральний міністр фінансів Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd[2], member of the Landtag of North Rhine-Westphaliad[3][4], Minister-President of North Rhine-Westphaliad[5] і член бундестагу Німеччиниd[6]
Партія Соціал-демократична партія Німеччини[1]
Автограф
Нагороди
IMDb ID 2164447
Сайт peer-steinbrueck.de

Пеер Штайнбрюк (нім. Peer Steinbrück; нар. 10 січня 1947(19470110), Гамбург) — німецький політик, депутат Бундестагу з партії Соціал-демократична партія Німеччини. З 2002 до 2005 року обіймав посаду прем'єр-міністра федеральної землі Північний Рейн — Вестфалія, в 2005—2009 роках — міністра фінансів Німеччини та віце-голови СДПН. З 2009 року Штайнбрюк є членом фракції СДПН у Бундестазі.

У кінці вересня 2012 року Штайнбрюка було висунуто соціал-демократами кандидатом на посаду канцлера на виборах 2013 року. 1 жовтня 2012 року кандидатура Штайнбрюка на посаду канцлера одноголосно затверджена керівним органом СДПН[7]. Із 2015 року керівник напрямку фінансів та податків в Агентства модернізації України[8].

Біографія[ред. | ред. код]

Пеер Штайнбрюк — старший син гамбурзького архітектора Ернста Штайнбрюка та його дружини Ільзи Шапер (пом. 2011), що була данського походження. Прадід Пеера Штайнбрюка, Адельберт Дельбрюк, був одним із засновників Deutsche Bank.

Дитинство[ред. | ред. код]

Пеер Штайнбрюк провів дитинство в Гамбурзі, навчався у престижній гімназії «Gymnasium Johanneum», де через погані оцінки був змушений двічі залишатися на другий рік у тому самому класі. Врешті Пеерові довелося перейти в іншу гамбурзьку школу, «Handelsschule Am Lämmermarkt»[9].

Збройні сили та освіта[ред. | ред. код]

У 1968–1970 роках Штайнбрюк відбув службу в армії у танкових військах (314-ий танковий батальйон) біля Ольденбурга[10]. Улітку 1970 року Штайнбрюк поступив у Кільський університет, де вивчав економіку та соціологію. У 1974 році закінчив університет з дипломом економіста.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

З 1969 року Штайбрюк є членом СДПН.

У 2005–2009 роках був заступником голови СДПН. Штайнбрюк також є членом профспілки «IG Bergbau, Chemie, Energie».[10]

У 1990-1993 рр. — держсекретар в Шлезвіг-Гольштейн.

У 1993-2002 рр. — Державний міністр в Шлезвіг-Гольштейн і Північному Рейні-Вестфалії.

У 2002-2005 рр. — Міністр-президент землі Північний Рейн-Вестфалія.

У 2005-2009 рр. — Міністр фінансів Німеччини у великій коаліції. Пеер Штайнбрюк є одним з архітекторів порятунку європейської валюти під час кризи 2008 року.

У вересні 2012 року Штайнбрюк був висунутий соціал-демократами кандидатом в канцлери на виборах 2013 року.

На виборах 2013 року був кандидатом на пост канцлера Німеччини від соціал-демократів.

У 2015 році бере участь у створенні Агентства модернізації України[11], призначений на посаду керівника напрямку фінансів та податків[12][8].
В ході презентації Агентства Пеер Штайнбрюк зазначив, що його команда знайде для порятунку економіки України 300 мільярдів євро[12].

На сьогоднішній день мова йде про те, що необхідна тризначна сума в мільярдах, щоб поставити Україну на ноги належним чином. За яких умов взагалі можна уявити, щоб такі гроші потекли в Україну? По-перше, треба мобілізувати суми в таких розмірах – близько 300 млрд. євро. Будуть погоджені пакети двосторонньої підтримки. Робляться зусилля, щоб мобілізувати цей капітал.

— Пеер Штайнбрюк, Frankfurter Allgemeine Zeitung (2015/03/03)[13]

Сім'я[ред. | ред. код]

Штайнбрюк одружений з учителькою гімназії Гертрудою Штайнбрюк (дівоче прізвище — Ісбарі).[14] Разом вони мають одного сина й двох дочок.[15]

Хобі[ред. | ред. код]

На дозвіллі Штайнбрюк захоплюється грою в шахи. 5 березня 2005 року Штайнбрюк зіграв у Федеральній художній галареї в Бонні партію шахів з тодішнім чемпіоном світу Володимиром Крамником, яку програв.[16][17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е https://www.bundestag.de/webarchiv/abgeordnete/biografien18/S/steinbrueck_peer-259022 / Hrsg.: Deutscher Bundestag
  2. ↑ Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
  3. ↑ https://www.landtag.nrw.de/portal/WWW/Webmaster/GB_I/I.1/Abgeordnete/Ehemalige_Abgeordnete/suche.jsp?suche_nach_vorname=&suche_nach_fraktion=alle&suche_nach_wahlkreis=&suche_nach_wahlperiode=Wahlperiode+14&aktuelleWP=17&suche_lebende_abgeordnete=alle&suchen=
  4. ↑ https://www.landtag.nrw.de/portal/WWW/Webmaster/GB_I/I.1/Abgeordnete/Ehemalige_Abgeordnete/suche.jsp?suche_nach_vorname=&suche_nach_fraktion=alle&suche_nach_wahlkreis=&suche_nach_wahlperiode=Wahlperiode+13&aktuelleWP=17&suche_lebende_abgeordnete=alle&suchen=
  5. ↑ Ministerpräsidenten seit 1946: Übersicht der ehemaligen Ministerpräsidenten des Landes Nordrhein-Westfalen — Staatskanzlei des Landes Nordrhein-Westfalen.
  6. ↑ https://www.bundestag.de/webarchiv/abgeordnete/biografien18/ausgeschiedene
  7. ↑ Steinbrück einstimmig zum Kanzlerkandidaten nominiert
  8. ↑ а б Агенція модернізації України розроблятиме реформи в економіці. Архів оригіналу за 21 березня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  9. ↑ Focus online: Ex-Finanzminister mit Problemen in der Schule, vom 14. Mai 2012 [Архівовано 27 серпня 2012 у Wayback Machine.], про це пише також Данієль Фрідріх Штурм, який опублікував біографію Штайнбрюка
  10. ↑ а б Vita von Steinbrück. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  11. ↑ Експерти з Німеччини, України, Австрії і Великої Британії обговорять шляхи врегулювання конфлікту в Україні. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  12. ↑ а б Для відновлення української економіки потрібно $300 млрд. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  13. ↑ Frankfurter Allgemeine Zeitung: Wie Steinbrück der Ukraine helfen will
  14. ↑ Dagmar Haas-Pilwat, Welt am Sonntag: "Ich mach was ich will — auch als Landesmutter
  15. ↑ Радіоінтерв'ю для «Hessischen Rundfunk» hr1 Talk від 15 травня 2011
  16. ↑ Steinbrück — Kramnik, 5. März 2005 (Spielarchiv). Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  17. ↑ Interview mit Tilman Gerwien [Архівовано 25 листопада 2012 у Wayback Machine.], Stern від 14 серпня 2009

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль


Федеральний канцлер: Ангела Меркель
Віцеканцлер: Франц Мюнтеферінг (2005-2007), Франк-Вальтер Штайнмаєр (2007-2009)
Голова федеральної канцелярії: Томас де Мезьєр

Внутрішніх справВольфганг Шойбле
Довкілля, охорони природи та ядерної безпекиЗігмар Габрієль
Економіки та технологійМіхаель Глос (2005-2009)
Карл-Теодор цу Ґуттенберґ (2009)
Економічного співробітництва та розвиткуГайдемарі Вєчорек-Цойль
Закордонних справФранк-Вальтер Штайнмаєр
ОборониФранц Йозеф Юнг
Освіти та наукових дослідженьАннетте Шаван
Охорони здоров'яУлла Шмідт
Праці та соціальних питаньФранц Мюнтеферінг (2005-2007)
Олаф Шольц (2007-2009)
Продовольства, сільського
господарства та захисту
прав споживачів		Горст Зеєгофер (2005-2008)
Ільзе Айгнер (2008-2009)
Сім'ї, людей похилого віку, жінок та молодіУрсула фон дер Ляєн
Транспорту, будівництва та міського розвиткуВольфганг Тіфензее
ФінансівПеер Штайнбрюк
ЮстиціїБрігітта Ципріс
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пеер_Штайнбрюк&oldid=40432071