Виливниця
Виливни́ця, також му́льда[1] (від нім. Mulde — «корито») — металева форма для розливання металу і утворення зливків.
- За конструкцією: пляшкові, глуходонні, наскрізні; вертикальні та горизонтальні; прямокутного, круглого, квадратного або іншого поперечного перерізу; з дном або без дна (наскрізні).
- За способом заливання металу: що заповнюються зверху, що заповнюються знизу (сифонне розливання).
- За способом ужитку: промислові та ювелірні
Найбільшого поширення в промисловості одержали чавунні виливниці вертикального типу для розливання сталі. У таких виливницях одержують вертикальні сталеві зливки, які потім використовуються для виготовлення заготовок для прокатного виробництва. Для розливання чавуну на розливальних машинах застосовують виливниці горизонтального типу (мульди), в яких одержують чушковий чавун. Для розливання феросплавів і деяких кольорових металів застосовують виливниці у вигляді невисоких ванн, іноді з вертикальними перегородками.
З метою зменшення усадочної раковини в зливках виливниці виготовляють із резервуаром для додатку.
Виливниця згадується в середньовічних виданнях з гірництва та металургії, зокрема, в 11 розділі книги «De Re Metallica» Георга Агріколи (1556 р.):
Тепер я скажу кілька слів про те, якими повинні бути довгі мідні виливниці, що так часто згадуються мною. Вони повинні мати довжину 1¼ фута їх заокруглене вниз заглиблення повинно мати зверху ширину ¾ фута і 1 палець.
- ↑ Мульда // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Georgii Agricolae. De Re Metallica libri XII. — Basileae: Froben. — 1556. — 590 s.
- Виливниця // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- Виливниця // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — С. 227.
- В. П. Мовчан, М. М. Бережний. Основи металургії. — Дніпропетровськ: Пороги. — 2001. 336 с.
Це незавершена стаття з технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |