Вишка (Україна)
| село Вишка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Ужгородський район |
| Громада | Костринська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21100090020070642 |
| Основні дані | |
| Населення | 897 |
| Поштовий індекс | 89023 |
| Телефонний код | +380 03135 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°56′19″ пн. ш. 22°42′33″ сх. д. / 48.93861° пн. ш. 22.70917° сх. д.Координати: 48°56′19″ пн. ш. 22°42′33″ сх. д. / 48.93861° пн. ш. 22.70917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
600 м |
| Водойми | річка Вишка |
| Відстань до обласного центру |
66,6 км |
| Відстань до районного центру |
24,2 км |
| Найближча залізнична станція | Кострина |
| Відстань до залізничної станції |
8,9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89023, с.Вишка,216 |
| Карта | |
  Вишка | |
 Вишка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ви́шка — село в Україні у Ужгородському районі Закарпатської області. Населення — 897 людей станом на 2001 рік.
Географія[ред. | ред. код]
Розміщене у гірській місцевості в долині річки Уж, за 25 км від районного центру — Великий Березний, за 70 км від обласного — міста Ужгород та за 7 км від залізничної станції Кострино на лінії Чоп — Самбір.
У селі бере початок річка Вишка, ліва притока Ужа.
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка про село відноситься до 1602 р.
Назви: 1773 — Viska, Wisky, 1800 — Viszka, 1808 — Viska, Wysska.
Село заснували два солтиса та переселенці початку XVII століття не території, яка належала Ужгородсько-Невицькій замковій домінії графів Другелітів. У 1632 році у селі нараховувалися 40 сімейств. У 1715 році тут було вже 22 господарства.
У Вишка на Закарпатті побутує обряд, пов'язаний з вогнем. На свято Петра і Павла в Вишці та ближніх селах Люта та Тихий палять великі ватри на лісових виступах, урочищах, полонинах. Називають ці ватри «субітками»[1]. Це конструкція, яка готується до урочистого підпалу. Використовують на субітку бук та березу. Із високих бучків роблять жердини висотою від 5 м, їх закопують у землю на 1-2 м.
Установлені букові жердини хлопці зв'язують згори товстим дротом, перекладають 2-3 метровими поперечинами й на них накладають висушені березові гілки. Виходить конусоподібна чи трапецієподібна конструкція. Її згори ще обкладають високими сухими березами.
Жителі Великоберезнянщини здавна займаються випасанням корів. Пастухи доглядали за худобою, очищали пасовища від старих дерев та чагарників. Першими будівничими субіток були саме пастухи, підлітки та юнаки, які гуртом випасали кожен свою худобу.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 960 осіб, з яких 451 чоловік та 509 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 883 особи.[3]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,67 % |
| угорська | 0,22 % |
| російська | 0,11 % |
Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]
- Свято-Михайлівська церква. Розповідають, що перша церква стояла на пагорбі Розтоцький Верх, але згоріла, а хрест нібито перекинуло на Михайлівський пагорб, де поставили другу церкву, яка також згоріла. Теперішню церкву розмірами 5,1: 15,7 м спорудили з ялових брусів на Цвинтари. Спочатку споруда мала класичну бойківську форму, тобто над західним зрубом теж був ступінчастий шатровий верх, а центральний — найвищий. У другій половині XVIII ст. шатровий верх над бабинцем замінено каркасною дзвіницею, вищою за центральний верх. По периметру дзвіниці йде закрита аркада голосниць. Зруби мають нахил усередину, що додає невеликій споруді монументальності. Вікна церкви мають стародавню систему захисту від непогоди — бокові, фігурно вирізані дощечки, що підтримують похилий ґонтовий дашок. Стіни вище опасання вкриті ґонтом, викладеним «ялинкою». У церкві є цікаві зразки декоративно-ужиткового мистецтва 1700 р. У вежі — три дзвони. Середній з них відлитий Ф. Еґрі в 1924 p., а малий має напис «РОКУ БОЖА АΨО (167…)». У 1991 р. дахи перекрили новим ґонтом. У 1995—1996 інтер'єр оббили фанерою, його розмалювали Василь Павліщук та Ілля Приймич.
- Храм св. ап. Петра і Павла Мукачівська Греко-Католицька єпархія УГКЦ. Дерев'яна споруда 2010 року, з 12 липня 2013 року в храмі постійно перебувають мощі св.ап. Петра і Павла[5].
Туристичні місця[ред. | ред. код]
В селі знаходиться відомий традиційний гірськолижний курорт Красія, з крісельними підйомами та пунктами здачі в оренду лижного спорядження. У Красія найдовший в Україні спуск — понад 3500 м. Також на території села є мотелі та приватні садиби, які здаються подобово.
Гірськолижний курорт Красія (на однойменній горі Красія — 1036 м), ще в 80-х роках минулого століття гора була одним з улюблених гірськолижних курортів як у професіоналів, так і у початківців любителів активного відпочинку. Тут знаходиться безліч схилів для катання, на яких можна спускатися не тільки на лижах, але й на сноуборді або санках-тарілках.
На Горі Красія в Закарпатті є крісельні підйомники (одномісний — 1980 м, двомісний — 1114 м і чотиримісний — 1585 м.), а також бугельні підйомники — 470 м, 650 м, і приватний мультиліфт — 300 м. Ширина трас становить 100—250 метрів. На курорті Красія в Закарпатті розташована найдовша гірськолижна траса в Україні — більше 3,5 км.
- На свято Петра і Павла в Вишці та ближніх селах Люта та Тихий палять великі ватри на лісових виступах, урочищах, полонинах. Називають ці ватри «субітками»
- храм Св.Михайла, 1700 рік
- Храм св. ап. Петра і Павла 2010 року
- Гірськолижний курорт Красія
- найдовша гірськолижна траса в Україні — більше 3,5 км
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Субітки // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1855. — 1000 екз.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Перший ювілей Петропавлівського храму, у якому перебувають мощі цих апостолів. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 19 липня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вишка (Україна) |
- Церква у селі Вишка на сайті «Дерев'яні храми України» [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Поп И. И., Поп Д. И. В горах и долинах Закарпатья. — М. : Искусство, 1971 г., с. 19-20
- Храм св. ап. Петра і Павла зобр. 1[недоступне посилання з червня 2019]
- Храм св. ап. Петра і Павла зобр. 2[недоступне посилання з червня 2019]
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2015) |
|
Це незавершена стаття з географії Закарпатської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||