Владислав Кручек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Кручек
пол. Władysław Kruczek
 
Народження: 27 квітня 1910(1910-04-27)[1][2][3]
Ряшів, Q11825736?, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина[2]
Смерть: 5 листопада 2003(2003-11-05)[1][3] (93 роки)
Варшава, Республіка Польща
Країна: Республіка Польща
Партія: Польська об'єднана робітнича партія, Польська робітнича партіяd і Комуністична партія Польщі
Нагороди:
орден Жовтневої Революції медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» орден Прапор Праці 1 ступеня орден Прапор Праці 2 ступеня орден «Будівельників Народної Польщі» Партизанський Хрест медаль «10-річчя Народної Польщі» Золота медаль «За заслуги при збереженні країни» Medal of the 30th Anniversary of People's Poland Medal of the 40th Anniversary of People's Poland

Владислав Кручек (пол. Władysław Kruczek; 27 квітня 1910(1910квітня27), Жешув — 5 листопада 2003, Варшава) — польський комуністичний політик, член політбюро ЦК ПОРП у 1968—1980 роках. Представник ортодоксально-сталінського й антисемітського напряму.

Підпілля та війна. Ув'язнений концтаборів[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї залізничного робітника. У 19-річному віці приєднався до молодіжної комуністичної організації, потім вступив до компартії Польщі. Неодноразово заарештовувався за підпільну комуністичну діяльність, у 1935 році був засуджений на 3,5 роки в'язниці[4].

У 1939—1941 роках перебував у СРСР, був активістом МОДР. У 1941 році вступив на службу в РСЧА, брав участь у Другій світовій війні. Потрапив у полон до німців, до 1945 року перебував у концтаборах Аушвіц, Оранієнбург, Заксенхаузен.

Партійний керівник. Жорстка лінія[ред. | ред. код]

З 1942 року Владислав Кручек — член ПРП, з 1948 року — ПОРП. Зробив швидку кар'єру у партійному апараті. У 1945—1947 роках очолював організаційний відділ ПРП. Організовував у Жешуві фальсифікації парламентських виборів 19 січня 1947 року на користь комуністів[5].

Був секретарем воєводського комітету ПОРП у Жешуві, Познані, Бидгощі. З 1954 року — член ЦК ПОРП. У 1956—1971 очолював партійну організацію Жешува. Багато зробив для промислового розвитку регіону[6], користувався серед населення певною популярністю.

У внутрішньопартійних конфліктах Владислав Кручек підтримував націонал-комуністичні кола, у 1950-х роках належав до консервативної фракції «натолінців», згодом орієнтувався на Мечислава Мочара. Стояв на позиціях ортодоксального сталінізму. Вирізнявся жорстким антисемітизмом. На цьому ґрунті конфліктував з помірнішими керівниками ПОРП, особливо з Мечиславом Раковським[7].

У 1968 році Кручек був одним з організаторів антисемітської кампанії ПОРП. На цій хвилі піднявся до вищого партійного керівництва, увійшов до складу політбюро ЦК ПОРП. У 1969 році разом з міністром внутрішніх справ Казімєжем Світалом опікувався навчанням ЗОМО[8].

З 1971 до 1980 рік, весь період правління Едварда Герека, Кручек був головою Центральної ради профспілок ПНР. У лютому 1980 року, за пів року до масових страйків, поступився цією посадою Яну Шидляку.

Противник «Солідарності». Відхід з керівництва[ред. | ред. код]

У серпні 1980 року Владислав Кручек виступив за силове придушення страйкового руху. Вже 26 серпня він пропонував запровадити надзвичайний стан для захисту партійної влади[9]. Оскільки партія на той момент не була готова до конфронтації з робітничими масами, Кручек був виведений із політбюро.

При цьому він до 1981 року очолював комітет партійного контролю при ЦК, до 1982 року був членом Держради ПНР. Належав до «партійного бетону», займав жорстко конфронтаційну позицію щодо Солідарності.

У ніч проти 13 грудня 1981 року Владислав Кручек як член Держради підписав декрет про введення воєнного стану.

Смерть. Пам'ять у Жешуві[ред. | ред. код]

До 1985 року Кручек залишався депутатом сейму ПНР. У 1983 році був обраний до Національної ради Товариства польсько-радянської дружби. Мав низку державних і військових нагород ПНР і СРСР.

Останні двадцять років Кручек жив приватно. У політичних процесах кінця ПНР і початку Третьої Речі Посполитої участі не брав. У кількох інтерв'ю наголошував на незмінності своїх комуністичних поглядів. Помер у віці 93 років.

У 2007 році жешувський активіст посткомуністичної партії Конрад Фіджолек запропонував назвати одну з міських вулиць ім'ям Владислава Кручека[10]. На початку 2008 року міська рада Жешува затвердила це рішення. Інститут національної пам'яті звернувся до прокуратури у зв'язку з порушенням закону, який забороняє у Польщі пропаганду нацизму, фашизму та комунізму.

Особистість[ред. | ред. код]

Навіть у партійному середовищі Владислав Кручек мав репутацію людини вкрай недалекої. Його ідеологізованість і довіра до партійної пропаганди призводили до дивних висловлювань і вчинків. Відомо, що вирушаючи до Італії у складі офіційної делегації ПНР, він узяв з собою 2 кілограми мисливських ковбасок, оскільки був упевнений, що у капіталістичній країні панують голод і злидні[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Munzinger Personen
  2. ↑ а б Auschwitz Prisoners Database
  3. ↑ а б https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000012126&find_code=SYS&local_base=ARS10
  4. ↑ Władysław Kruczek: od szarej eminencji do pierwszego sekretarza. Kruczek story, czyli historia komunisty z krwi i kości (1) / W przeciwnym kierunku. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 22 квітня 2022.
  5. ↑ Władysław Kruczek: od szarej eminencji do pierwszego sekretarza. Kruczek story, czyli historia komunisty z krwi i kości (1) / Odpowiedzialny za sfałszowanie wyborów. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 22 квітня 2022.
  6. ↑ Władysław Kruczek: swój chłop, ale komuch. Kruczek story, czyli historia komunisty z krwi i kości (2) / Poszukajcie sobie takiego Kruczka. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 22 квітня 2022.
  7. ↑ Władysław Kruczek: swój chłop, ale komuch. Kruczek story, czyli historia komunisty z krwi i kości (2) / U nas nie lubimy syjonistów. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 22 квітня 2022.
  8. ↑ ZOMO. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
  9. ↑ Sierpień 1980: PRL się broni. Sztab z Jaruzelskim ma przygotować plan zdławienia protestów. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 1 квітня 2018.
  10. ↑ Jak LiD czci antysemitę. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
  11. ↑ Władysław Kruczek: swój chłop, ale komuch. Kruczek story, czyli historia komunisty z krwi i kości (2) / Jak Kruczek wiózł kiełbasę. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 22 квітня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
GKG: /g/1235dx0_ · ISNI: 0000000113739224 · MAK: 9810704318705606 · NLP: a0000002029439 · NUKAT: n2006056798 · VIAF: 166243660 · WorldCat: viaf-166243660
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Владислав_Кручек&oldid=40841736