Волиняк Петро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Волиняк
Петро Кузьмович Чечет
Ім'я при народженніЧечет Петро Кузьмович
Народився28 вересня 1907(1907-09-28)
Гульськ, Новоград-Волинський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер29 грудня 1969(1969-12-29) (62 роки)
Торонто, Канада
Країна СРСР
 Канада
Національністьукраїнець
Діяльністьжурналіст, видавець, українознавець
Alma materНаціональний університет Узбекистану
Галузьпедагогіка, українознавство, видавнича справа
Відомий завдяки:засновник видавництва та журналу «Нові дні»

Петро Волиняк (справжнє ім'я — Петро Кузьмович Чечет; * 1907, село Гульськ, Новоград-Волинський повіт, Житомирська область — † 29 грудня 1969, Торонто) — активний діяч української громади в Канаді, дослідник історії української еміграції в Канаді, автор п'яти підручників для українських шкіл у Канаді.

Біографія

[ред. | ред. код]

Після закінчення семирічної і землевпорядної шкіл він навчався на філологічному факультеті Ташкентського університету та в Інституті лінгвістичної освіти в Києві. На початку 30-х рр. 20 століття, позначених піднесенням національно-культурного руху українців, що проживали компактними групами на теренах СРСР, поїхав на Кубань викладати в школі української станиці Новомалоросійської мову та літературу. У 1933 р., коли розпочалися переслідування активних діячів і прихильників політики українізації, Петра Волиняка було заарештовано в його рідному селі Гульськ і вислано на три роки на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Після звільнення з табору працював на різних роботах, вчителював. Писати почав у 1930-х рр., публікувався в журналах «Життя і революція», «Молодий більшовик», «Червоний шлях».

У 1945 р. Петро Волиняк емігрував до Австрії. Відкрив своє видавництво «Нові дні», в якому виходили однойменний тижневик, щоденна газета «Останні новини», місячник «Литаври». Там же написав і видав історичний нарис «Кубань — земля українська, козача». У 1948 р. переїхав до Канади. Спочатку працював у газеті «Гомін України», невдовзі відновив своє видавництво. У 1950 р. вийшов перший номер журналу «Нові дні», незмінним видавцем, редактором і автором якого Петро Волиняк був до кінця життя.

Чимало уваги Петро Волиняк приділяв забезпеченню українських шкіл у Канаді якісними підручниками, значна кількість яких була надрукована в його власній друкарні. Брав найактивнішу участь в обговоренні шкільних справ, викладав в українських школах, керував курсами українознавства при кафедрі св. Володимира в Торонто.

Петро Волиняк завжди сповідував необхідність культурних, наукових, мистецьких та інших зв'язків із землею батьків, пропонуючи «людське, тепле ставлення до людей з України не тільки з національної солідарності чи гуманності, а й на основі реально тверезої оцінки ситуації і шансів для визвольної боротьби».

Помер і похований у Торонто.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

В Новограді-Волинському на честь Петра Волиняка названо вулицю та 3 провулки[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. T., Shurubor. Офіційний сайт Новоград-Волинської міської ради :: У Новограді-Волинському перейменовано вулиці та провулки. novograd.osp-ua.info. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 24 лютого 2017.

Література

[ред. | ред. код]
  • Гололоб В. А чабрец все цветет… // Родная Кубань. — № 3. — 2002. — С. 75.
  • Волиняк П. Кубань — земля казацкая… // Родная Кубань. — № 3. — 2002. — С. 76 — 94.
  • Енциклопедія українознавства. — Львів, 1993 — Т. 1. — С. 303.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Романенчук Б. Волиняк Петро // Азбуковник. Енциклопедія української літератури. — Філадельфія: Київ, 1973. — Т. 2. — С. 250—251.
  • Сварог Вадим. Велике серце Петра Волиняка // Волиняк П. Поговоримо відверто. Вибрані статті й оповідання. — Торонто: Нові дні, 1975. — С. IX—XIV.
  • Славутич Яр. Кубань — земля українська… // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 158—159.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]