Гульськ
| село Гульськ | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Звягельський район |
| Тер. громада | Стриївська територіальна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18080190020040681 
|
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1577 |
| Населення | 1 360 (2001) |
| Площа | 6,141 км² |
| Густота населення | 221,46 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11782 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°31′09″ пн. ш. 27°43′16″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
225 м |
| Водойми | р. Случ |
| Відстань до районного центру |
11 км |
| Найближча залізнична станція | Новоград-Волинський II |
| Відстань до залізничної станції |
4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Садова, 4, с. Стриєва, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11777 |
| Карта | |
  Гульськ | |
 Гульськ | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гульськ — село в Україні, у Стриївській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Чисельність населення становить 1 360 осіб (2001). В минулому — волосний центр, у 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Розміщується на берегах річки Случ, за 11 км від районного центру м. Звягель, за 4 км від залізничної станції Новоград-Волинський II[1].
За довідником 1885 року в поселенні мешкало 860 осіб, дворів — 118[2].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 1 539 осіб, з них: православних — 1 392, чоловіків — 776, жінок — 763[3].
Наприкінці 19 століття в поселенні налічувалося 1 019 мешканців, дворів — 223[4][5], у 1906 році — 1 360 осіб, дворів — 260[6], у 1911 році — 1650 жителів[5], у 1923 році — 1 602 мешканці, дворів — 341[7].
На початок 1970-х років в селищі було 440 дворів із населенням 1 300 осіб[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 1 064 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 360 осіб[8].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1339 | 98.46 % |
| російська | 20 | 1.47 % |
| інші/не вказали | 1 | 0.07 % |
| Усього | 1360 | 100 % |
Біля села виявлено залишки давньоруського городища. Відоме з 1577 року[1]. Колишня власність Любомирських-Звягельських, потім Чапличів[10], у 1577 році — князя Костянтина Острозького, який платив 1 диму від півдворища, 10 димів — від чверть дворища, 4 димів за підсусідків, що мали лише худобу, 16 городників. Внаслідок Кольбушівської угоди село перейшло до Любомирських, потім володіли Підгородецькі та Яблоновські[4][5]: Тереза Яблоновська, дружина князя Марцелія, отримала маєток у придане. Її син, Владислав, одружився з Тишкевичівною і переписав маєток на дружину, а що дітей не мали, то майно перейшло Тишкевичам[10]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, перебувало в посесії Перетятьковича, подимне вносили від 60 дворів[11].
В середині 19 століття — село Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Случ. Була волосна управа. 336 селян-землевласників володіли 1 817 десятинами землі, земель двірських у маєтку — 15 тис. десятин[10].
У другій половині 19 століття належало княгині Людгарді Яблоновській з Тишкевичів. Гульський ключ мав порцелянову фабрику, залізну гуту у Кам'яному Броді, цегельню в Рудні, млини в Гульську на Случі. Біля села були вали древнього городища[12]. За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Гульської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Случ, за 10 верст від повітового міста. Були волосне правління, церковна парафія, парафіяльна школа, заїзд, 4 водяні млини[2].
Наприкінці 19 століття — село Рогачівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Случ, за 75 верст від Житомира, за 10 верст від Новограда-Волинського та найближчої поштової станції, за 60 верст від найближчої залізничної станції Полонне. Власність графині Тишкевичівни, доньки князя Максиміліана Яблоновського. Церковна парафія належала до Новоград-Волинського міського благочинного округу. Дерев'яну покриту бляхою церкву з дерев'яною дзвіницею збудовано у 1747 році за кошти вірян. Оновлена у 1868 та 1892 роках також за кошти вірян. Землі при церкві 50 десятин, надана у користування 25 квітня 1847 року. З 1850 року діяла церковно-парафіяльна школа. Вірян 1 158 осіб обох статей, дворів — 145. До парафії приписано церкву в Івашківці. Сусідня парафія — Черниця, за 6 верст[13][4][5].
У 1906 році — село Рогачівської волості (3-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру м. Новоград-Волинський становила 7 верст, до волосного центру містечка Рогачів — 12 верст. Поштове відділення — Рогачів[6].
У 1911 році поміщик Е. Тишкевич володів 12 757 десятин землі. В селі були крамниця, млин з річним перемолом 200 тис. пудів[5].
У 1923 році включене до складу новоствореної Гульської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Новоград-Волинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи; адміністративний центр ради[14]. Розміщувалося за 8 верст від районного центру м. Новоград-Волинський[7]. 1 червня 1935 року,в складі сільської ради, передане до Новоград-Волинської міської ради Київської області[14].
На фронтах Другої світової війни воювало 400 селян, 162 з них нагороджені орденами й медалями, 189 загинули. На їх честь встановлено обеліск Слави.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 2,8 тис. га угідь, з них 2,2 тис. га — рілля. Вирощували в основному жито, пшеницю, льон, картоплю. Діяв кам'яний кар'єр. 61 мешканця нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них директора школи С. Ю. Рось — орденом Леніна. В селі були середня школа, будинок культури, бібліотека, пологовий будинок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, ощадна каса, кравецька майстерня, 3 магазини, кафе[1].
4 червня 1958 року, в складі сільської ради, включене до відновленого Новоград-Волинського району Житомирської області[14].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Гульської сільської ради включено до складу Стриївської сільської територіальної громади Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[15].
- Бакало Олекса Олександрович — військовий і громадський діяч; сотник Армії УНР.
- Волиняк Петро (1907—1969) — активний діяч української громади в Канаді, дослідник історії української еміграції в Канаді, автор п'яти підручників для українських шкіл у Канаді.
- Луцько Богдан Вікторович (1981—2014) — сержант Збройних сил України, загинув у боях за Савур-могилу.
- Немоловський Олександр Олексійович (1876—1960) — громадський і церковний діяч, митрополит Брюссельський і Бельгійський.
- Подолянчук Василь Володимирович (1981—2014) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Чечет Юрій Васильович (1972—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Гульськ, Новоград-Волинський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 226. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 20. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б в Hulsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 599. (пол.)
- ↑ а б в г д Цинкаловський О. Гульськ // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 329.
- ↑ а б Гульскъ // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 139. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 12 вересня 2025.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 141. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 12 вересня 2025.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 12 вересня 2025.
- ↑ а б в Chulsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 656. (пол.)
- ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 133. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 11 вересня 2025.
- ↑ Hulsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 208. (пол.)
- ↑ Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 162. Процитовано 11 вересня 2025.
- ↑ а б в Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 256. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 12 вересня 2025.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 25 серпня 2023.
- Погода в Гульську [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |