Волкович Микола Маркіянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Маркіянович Волкович
Volkoviych.gif
Народився 9 (21) грудня 1858(1858-12-21)
Городня
Помер 11 липня 1928(1928-07-11) (69 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Російська імперія, СРСР
Alma mater Київський університет
Галузь наукових інтересів патофізіологія, оториноларингологія
Член Національна академія наук України

Мико́ла Маркія́нович Волко́вич (9 (21) грудня 1858(18581221), Городня — † 11 липня 1928) — хірург та вчений, академік ВУАН1928 року), учень В. О. Караваєва та Ф. К. Борнгаупта.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 8 грудня 1858 року в місті Городні Чернігівської губернії (тепер районний центр Чернігівськї області). Початкову освіту здобував у Городнянському трикласному училищі, трохи згодом продовжує навчання у Чернігівській гімназії.

У 1882 році закінчив медичний факультет Київського університету і був залишений при госпітальній хірургічній клініці.

Першим в Україні об'єднав отіатрію й ларингологію в єдину клінічну дисципліну. Відкрив і вивчив збудника риносклероми (1888), який увійшов у літературу під назвою палички Волковича-Фріша.

У 1888[1] році захистив докторську дисертацію на тему «Риносклерома съ клинической, патологоанатомической и бактеріологической стороны». Повернувшись із зарубіжного відрядження був обраний приват-доцентом медичного факультету Київського університету св. Володимира, де почав викладати десмургію з вченням про переломи і вивихи, діагностику хірургічних захворювань, а також захворювання вуха, горла, носа.

У 1893 році був призначений завідувачем хірургічного відділення Олександрівської лікарні. В 1903 році обраний професором госпітальної хірургічної клініки. З 1911 по 1922 рік він очолював кафедру факультетської хірургії.

У 1898 році незалежно від американського хірурга Мак-Бурнея став застосовувати при операції апендициту косий фізіологічний розріз передньої черевної стінки, відомий сьогодні в літературі під назвою Волковича-Дяконова. Він першим у 1894 році запропонував і виконав ламінектомію.

Великого поширення серед травматологів здобула запропонована ним шина для імобілізації при переломах плечових кісток. З 1908 року та до кінця свого життя, Волкович М. М. організатор та незмінний голова Товариства хірургів Києва.

Могила Миколи Волковича

Помер 11 липня 1928 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 2).

Меморіальна дошка видатним хірургам і терапевтам Київського медичного інституту. Встановлена на будинку факультетських клінік Київського медичного інституту (Київ, бульвар Тараса Шевченка, 17).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

  • Його ім'ям було названо вулицю у Городні та місті Чернігові.

Праці[ред.ред. код]

М. М. Волкович — автор близько 100 наукових праць з різних питань хірургії, травматології, ортопедії, отоларингології, нейрохірургії, урології. Серед них:

  • «Das Rhinosklerom» // Arch. klin. Chir., Berlin, 1889, pp. 356–418
  • «Об особой форме поражения крупных сосудов конечностей как одной из причин так называемой самопроизвольной гангрены» (1890)
  • «К хирургии и патологии желчнокаменной болезни» (1909)
  • «Аппендицит, желчнокаменная болезнь и туберкулезный перитонит» (Київ, 1926)
  • «Повреждения костей и суставов» (Київ, 1928)

Примітки[ред.ред. код]

  1. За іншими даними — у 1889

Посилання[ред.ред. код]