Вологі листяні ліси Північно-Західних Гат
.jpg) Ліс в Тигровому заповіднику Калі[en] (Карнатака)
| |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| Назва WWF | IM0134 |
| Межі | Колючі чагарники та ліси Декану Сухі листяні ліси Катхіавар-Гіру Вологі ліси Малабарського узбережжя Сухі листяні ліси долини Нармади Гірські дощові ліси Північно-Західних Гат Сухі листяні ліси Південного Декану Вологі листяні ліси Південно-Західних Гат Гірські дощові ліси Південно-Західних Гат |
| Площа, км² | 48 040 |
| Країни | Індія |
| Охороняється | 2375 км² (5 %)[1] |
 Розташування екорегіону (фіолетовим)
| |
Вологі листяні ліси Північно-Західних Гат (ідентифікатор WWF: IM0134) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на південному заході Індії[2].
Географія[ред. | ред. код]
Екорегіон вологих листяних лісів Північно-Західних Гат охоплює західні та східні схили північної частини гірського хребта Західних Гат, також відомих як гори Сах'ядрі. Він простягається на територіях індійських штатів Гуджарат, Махараштра, Гоа і Карнатака, на висоті від 250 до 1000 м над рівнем моря. На висоті понад 1000 м над рівнем моря екорегіон переходить у гірські дощові ліси Північно-Західних Гат. На захід від екорегіону поширені вологі ліси Малабарського узбережжя, на північ — сухі листяні ліси Катхіавар-Гіру, на схід — сухі листяні ліси долини Нармади, колючі чагарники та ліси Декану та сухі листяні ліси Південного Декану, а на південь — вологі листяні ліси Південно-Західних Гат.
Клімат[ред. | ред. код]
В межах екорегіону переважає вологий і спекотний тропічний клімат. Високі Західні Гати перехоплюють вологу південно-західних мусонів, які дмуть з червня по вересень. Таким чином, на їх західних схилах опадів випадає більше, ніж на східних. Загалом середньорічна кількість опадів в екорегіоні коливається від 1500 до 2000 мм. Сухий сезон триває протягом 4-5 місяців. Середньорічна температура коливається від 24 до 27 °C. На східних схилах гір максимальна температура може досягати 40 °C.
Флора[ред. | ред. код]
Основними лісовими угрупованнями екорегіону є вологі тикові ліси, вологі мішані ліси та вторинні вологі мішані ліси. Дерева в цих лісах скидають листя під час сухого сезону.
Основу лісів регіону складають тикові дерева (Tectona grandis), липолисті гревії[en] (Grewia tiliifolia), дрібноцвіті лагерстромії[sv] (Lagerstroemia parviflora), п'ятистовпчикові ділленії[en] (Dillenia pentagyna), широколисті дальбергії[en] (Dalbergia latifolia), серцелисті адіни (Adina cordifolia), сумчасті птерокарпуси[en] (Pterocarpus marsupium), деревоплідні ксилії[en] (Xylia xylocarpa), непальські індигові дерева[en] (Wrightia tinctoria) та дерева кусум (Schleichera oleosa).
Підлісок в тикових лісах складають пагорбові клейстантуси[en] (Cleistanthus collinus), коралові райтії[en] (Wrightia antidysenterica), червоні баугінії[en] (Bauhinia racemosa), чашечкові кідії[en] (Kydia calycina) та колючий бамбук[en] (Bambusa bambos). Серед ліан, поширених в лісах екорегіону, слід відзначити Ichnocarpus frutescens[en], Butea superba[en], Phanera vahlii[en], Smilax macrophylla та різні види діоскореї (Dioscorea spp.).
Окрім листопадних лісів, в екорегіоні також подекуди зустрічаються ділянки вічнозелених лісів, де переважають малабатрумові коричники (Cinnamomum malabatrum), сизигіуми Гарднера[sv] (Syzygium gardneri), мускатники Беддоума[en] (Myristica beddomei), витончені кнеми[en] (Knema attenuata) та лісова хурма[sv] (Diospyros sylvatica).
Фауна[ред. | ред. код]
В межах екорегіону зустрічається близько 90 видів ссавців. Серед рідкісних великих ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити бенгальського тигра (Panthera tigris tigris), індійського слона (Elephas maximus), гаура (Bos gaurus), чотирирогу антилопу (Tetracerus quadricornis) та ведмедя-губача (Melursus ursinus). Також в екорегіоні мешкають рідкісні сірі стрункі лорі (Loris lydekkerianus), чорноногі лангури (Semnopithecus hypoleucos) та велетенські індійські білки (Ratufa indica).
В межах екорегіону зустрічається понад 345 видів птахів. Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити майже ендемічних нільгирійських голубів[en] (Columba elphinstonii), малабарських токо (Ocyceros griseus), сіроголових бюльбюлів (Brachypodius priocephalus), сіролобих кратероп (Argya subrufa) та малабарських папуг[en] (Psittacula columboides). Також в екорегіоні зустрічаються рідкісні індійські флорікани (Sypheotides indicus), сірі пелікани (Pelecanus philippensis), індійські токо (Ocyceros birostris) та дворогі гомраї (Buceros bicornis).
Збереження[ред. | ред. код]
Оцінка 2017 року показала, що 2375 км², або 5 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Ще близько 15 % екорегіону вкриті лісами, однак перебувають поза межами заповідників. Природоохоронні території включають:
- Тигровий заповідник Калі[en], Карнатака (280 км²)
- Природний заповідник Бхадра[en], Карнатака (330 км²)
- Природний заповідник Бхімашанкар[en], Махараштра (30 км²)
- Національний парк Чандолі[en], Махараштра (100 км²)
- Природний заповідник Котігао[en], Гоа (170 км²)
- Пташиний заповідник Карнала[en], Махараштра (50 км²)
- Природний заповідник Койна[en], Махараштра (90 км²)
- Природний заповідник Мукамбіка[en], Карнатака (140 км²)
- Природний заповідник Шулпанешвар[en], Гуджарат (330 км²)
- Природний заповідник Пурна[en], Гуджарат (150 км²)
- Природний заповідник долини Шараваті[en], Карнатака (220 км²)
- Природний заповідник Шеттіхаллі[en], Карнатака (280 км²)
- Природний заповідник Танса[en], Махараштра (80 км²)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 07 жовтня 2023.