Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси (англ. Tropical and subtropical moist broadleaf forests) — один із 14 біомів за класифікацією Всесвітнього фонду природи, поширений у субтропічних і тропічних широтах[1].

Поширення тропічних і субтропічних вологих широколистяних лісів
Вологий тропічний ліс в Національному парку Мудумалай[en] (Індія)
Конголезький дощовий ліс поблизу Ісіро (ДР Конго)

Опис[ред. | ред. код]

Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси зустрічаються в Америці, Африці, Південній і Південно-Східній Азії, Австралії і Океанії, від 30° пн.ш. до 30° пд.ш. Їх загальна площа становить 19,8 млн км², або 13,5 % від загальної площі суходолу. Ці ліси характеризуються низьким коливанням річної температури та високим рівнем середньорічних опадів (понад 2000 мм). У їх складі переважають вічнозелені та напівлистопадні породи дерев. Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси мають найвище біорізноманіття серед усіх наземних середовищ існування. Їм притаманна багатоярусність. Основних ярусів в цих лісах п'ять: лісовий намет, що формується кронами дерев, середній ярус, нижній ярус, ярус кущів та підлісок.

У цих лісах зустрічається половина всіх світових видів: більше, ніж у будь-якій іншій наземній екосистемі. На одному квадратному кілометрі лісу може зростати понад 1000 видів дерев. Найбільші масиви вологих широколистяних і мішаних лісів зустрічаються на островах Малайського архіпелагу, в басейнах річок Амазонка та Конго.

Постійний теплий та вологий клімат робить це середовище існування більш продуктивним, ніж будь-які інші земні середовища на Землі, і сприяє бурхливому росту рослин. Дерево тут може досягти висоти понад 23 м лише за 5 років. Згори ліс здається нескінченним зеленим морем, з якого подекуди виступають дерева, вищі за своїх сусідів. На цих деревах-велетнях гніздяться птахи-носороги, тукани та орли-гарпії.

Крони дерев є домом для багатьох лісових тварин, таких як мавпи, включаючи людиноподібних мавп. В підліску живуть змії та ягуари. По землі під деревами пересуваються горили та лісові олені.

В усіх ярусах лісу зустрічається безліч найрізноманітніших безхребетних, у тому числі новогвінейських паличників і метеликів, які можуть досягати понад 30 см у довжину.

Багато лісів вирубують на сільськогосподарські угіддя, а інші підлягають широкомасштабній комерційній вирубці. Кожні кілька років вирубується площа лісів, співставна з площею кількох областей України.

Типи[ред. | ред. код]

Біом включає кілька різних типів лісів:

  • Рівнинні екваторіальні вічнозелені дощові ліси', широко відомі як дощові тропічні ліси, — ліси, де панує тропічний клімат вологих лісів, якому притаманна велика кількість опадів (понад 2000 мм), рівномірно розподілених протягом року. Ці ліси поширені в поясі навколо екватора, найбільші лісови масиви цього типу зустрічаються в басейні Амазонки у Південній Америці, у басейні Конго в Центральній Африці, у Вологих тропіках Квінсленду в Австралії та на островах Малайського архіпелагу. Близько половини дощових тропічних лісів знаходяться в південноамериканських країнах Бразилія та Перу. Зараз дощові тропічні ліси займають менше 6 % поверхні Землі. За оцінками вчених, більше половини всіх видів рослин і тварин у світі живуть в цих лісах.
  • Сезонні тропічні ліси, також відомі як вологі листопадні ліси, мусонні ліси або напіввічнозелені (мішані) сезонні ліси, поширені в регіонах з мусонним або саванним кліматом. Вони отримують велику кількість опадів у теплий літній вологий сезон і значно меншу — у прохолодніший зимовий сухий сезон. Деякі дерева в цих лісах скидають частину або все листя під час сухого сезону. Ці ліси поширені на півдні Флориди, в деяких частинах Південної Америки, в Центральній Америці та на Карибах, на узбережжі Західній Африки, в деяких частинах Індостану, на півночі Австралії та на більшій частині Індокитаю.
  • Гірські дощові тропічні ліси зустрічаються в гірських районах з більш прохолодним кліматом. Ті ліси, що ростуть на достатьно великій висоті над рівнем моря, щоб регулярно стикатися з низьким хмарним покривом, відомі як хмарні ліси.
  • Затоплені ліси, включаючи прісноводні заболочені ліси[en] та торф'яно-болотні ліси[en].
  • Манігуа — низькі, часто непрохідні густі ліси, що складаються із заплутаних тропічних чагарників і невеликих дерев. Зазвичай зустрічаються в болотистій місцевості, але в деяких місцях також на суші. Термін використовується на Кубі, у Домініканській Республіці, Пуерто-Рико та Колумбії.

Відомі екорегіони[ред. | ред. код]

Низка екорегіонів тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів вирізняються своїм біорізноманіттям та ендемізмом:

Примітки[ред. | ред. код]

  1.  Ця стаття містить текст, доступний за ліцензією CC BY-SA 3.0. World Wide Fund for Nature. Tropical and Subtropical Moist Broadleaf Forest Ecoregions. Архів оригіналу за 1 квітня 2011. Процитовано 29 травня 2019. 
  2. Tracey, J. G. (John Geoffrey) (1982). The Vegetation of the Humid Tropical Region of North Queensland. с. 13–70. 
  3. Terborgh, J; Winter, B (1983). A method for siting parks and reserves with special reference to Colombia and Ecuador. Biological Conservation. 27: 45–58. doi:10.1016/0006-3207(83)90005-8. 
  4. Whitmore, TC; Prance, GT, ред. (1987). Biogeography and Quaternary history in tropical America. Oxford Monographs on Biogeography. № 3. Oxford, UK: Clarendon Press. 
  5. Borhidi, A (1991). Phytogeography and vegetation ecology of Cuba. Budapest, Hungary: Akadémiai Kiadó. 
  6. Kingdon, J (1997). African mammals. San Diego, California, USA: Academic Press. ISBN 9780124083554. 
  7. Review of the protected areas system in the Afrotropical Realm. Gland, Switzerland: IUCN/UNEP. 1986a. 
  8. Kingdon, J (1989). Island Africa: the evolution of Africa's rare animals and plants. Princeton, New Jersey, USA: Princeton University Press. 
  9. Hamilton, AC; Bensted-Smith, R (1989). Forest conservation in the East Usambara Mountains, Tanzania. Gland, Switzerland: IUCN. 
  10. Lovett, JC; Wasser, SK, ред. (1993). Biogeography and ecology of the rain forests of eastern Africa. Cambridge, UK: Cambridge University Press. 
  11. Preston-Mafham, K (1991). Madagascar: A natural history. Oxford, UK: Facts on File. 
  12. Mittermeier, R.A.; Werner, T.B.; Lees, A. (1996). New Caledonia – a conservation imperative for an ancient land. Oryx. 30 (2): 104–112. doi:10.1017/s0030605300021487. 

Посилання[ред. | ред. код]