Вони як форма однини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вони як форма однини (англ. singular they) — уживання в англійській та інших мовах займенника третьої особи множини або його похідних як займенника однини спільного роду (тобто ґендер-нейтрального). Залежно від мови й контексту може означати невпевненість у статі людини чи її неналежність до одного з них, або ж пошану чи повагу до особи.

Словозміна[ред. | ред. код]

На відміну від звичайних займенників третьої особи (він/вона/воно), вони завжди узгоджується з іншими частинами мови як займенник множини. Порівняйте:

  • То є мій син. Він ще малий.
  • То є моя дочка. Вона ще мала.
  • То є моє дитя. Воно ще мале.
  • То є мої діти. Вони ще малі. (Множина)
  • То є моя дитина. Вони ще малі. (Однина)

Використання[ред. | ред. код]

В англійській мові[ред. | ред. код]

Використання they як займенника однини можна знайти ще в записах із XIV століття[1][2]. Воно продовжувало бути популярним, незважаючи на його заборону консервативними лінгвістами в середині XVIII століття[3][4].

Розмовна англійська демонструє універсальне використання they в однині. Експертиза, видана в 1998 році Юрґеном Ґернером (Jürgen Gerner) із британського національного корпусу, виявила, що британські мовці, незалежно від соціального статусу, віку, статі й регіону, більше використовували they в однині ніж нейтральне he (він) чи інші варіант.[5].

У східнослов'янських мовах[ред. | ред. код]

Використання займенника вони (біл. яны, рос. они) в східнослов'янських мовах складно прослідкувати, оскільки й досі не проводилося досліджень на цю тему. Вони в значенні однини можна знайти в російській літературі XIX століття[6]. Значення однини для вони, як і для англійського they, могло виникнути за аналогією з ви. Сучасні українські тлумачні словники зазвичай подають його як розмовне.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Huddleston та Pullum, 2002, с. 493–494.
  2. American Heritage Dictionaries, 1996, с. 178.
  3. Fowler, 2015, с. 814.
  4. Bodine, 1975, с. 129–146.
  5. Gerner, 2000, с. 111–112.
  6. они – Тольковый словарь Ушакова. https://gufo.me/dict/ushakov. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 липня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]