Ґендерна ідентичність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґендерна ідентичність — усвідомлення особистістю себе як представника чи представниці статі, гендеру, відчуття свого жіночого, чоловічого або андрогінного тіла, усвідомлення своєї приналежності до чоловічої, жіночої або якоїсь іншої статі у соціальному контексті. Ґендерна ідентичність не є автоматичною надбудовою над біологічною статтю, вона поетапно формується в особистості у ході виховання та соціалізації[1],[2][3].

Потрібно розрізняти ідентичність ґендерну та статеву. Людина може володіти чітко визначеною статевою ідентичністю та водночас мати труднощі із ґендерною ідентичністю, переживати невідповідність ідеалам, стандартам, нормам "чоловічої" чи "жіночої" поведінки. Ґендерна ідентичність залежить здебільшого від соціальних чинників, а не від біологічної природи людини. Для зрілої особистості ґендер стає заміною статі[4].

Ґендерна ідентичність — поняття ширше, ніж статеворольова ідентичність, оскільки ґендер включає в себе не тільки рольовий аспект, а й, наприклад, образ людини в цілому (зачіску, одяг, охайність і т. д.). Поняття «ґендерна ідентичність» не рівноцінне й поняттю «сексуальна ідентичність». Сексуальна ідентичність стосується особливостей самосприйняття і уявлень людини про себе в контексті сексуальної поведінки.

Структура ґендерної ідентичності[ред. | ред. код]

У структурі ґендерної ідентичності можна виділити три компоненти:

  • когнітивний (пізнавальний) — усвідомлення приналежності до певної статі і опис себе за допомогою категорій мужності-жіночності. Це Я-образ чоловіка або жінки, усвідомлення ступеня типовості-нетиповості своїх якостей як представника (представниці) гендерної групи;
  • афективний (оцінковий) — що припускає оцінку рис особистості та особливостей рольової поведінки шляхом співвіднесення їх з еталонними моделями маскулінності-фемінності (поняття «позитивна і негативна ідентичність» стосуються саме оцінкового компонента);
  • конативний (поведінковий) — самопрезентація себе як представника\представниці гендерної групи, а також вирішення криз ідентичності шляхом вибору поведінки відповідно до особистісно значущих цілей і цінностей.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Сексуальность Человека. — М., 1998.
  2. Шабурова О. В. Гендер // Социальная философия: Словарь. — М., 2003. — С. 67-71.
  3. Гендерна ідентичність
  4. Горностай П. П. Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності // Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. — К.: «К. І.С.», 2004. — С.132-155.

Посилання[ред. | ред. код]