Вулиця Маршала Юзефа Пілсудського (Краків)
Вулиця Маршала Юзефа Пілсудського Республіка Польща | |
|---|---|
 | |
| Населений пункт | Краків |
| Назва на честь | Юзеф Пілсудський |
| Загальні відомості | |
| Координати | 50°03′ пн. ш. 19°55′ сх. д. / 50.050° пн. ш. 19.917° сх. д.Координати: 50°03′ пн. ш. 19°55′ сх. д. / 50.050° пн. ш. 19.917° сх. д. |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑2768922 ·R (Краків) |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Маршала Юзефа Пілсудського у Вікісховищі | |
Вулиця Маршала Юзефа Пілсудського (пол. Ulica Marszałka Józefa Piłsudskiego) — вулиця в Кракові, в дільниці I Старе місто, у Новому Святі ; з'єднує Старе місто з Блонею.
Історія[ред. | ред. код]
Пам'ятна дошка про зміну назви вул. Вольська.
Перша дорога на місці нинішньої вулиці була побудована ще в Середньовіччі. Ця дорога вела до села Воля Хелмська, яке з 16 століття називалося Воля Юстовська. Власником цього міста з 1528 року був Йост Децюш — королівський секретар і радник Кракова.
У 1807 році нинішня вулиця Пілсудського була записана як вулиця Вольська (ulica Wolska) (Wohler Gasse), цю ж назву підтверджує карта міста Кракова в межах траншей 1836 року[1]. Тоді вулиця доходила лише до річки Рудави в її старому руслі — тепер там перехрестя з вулицею Реторика. На цьому місці були укріплення та траншеї, побудовані на початку XIX століття замість зруйнованих міських мурів. У першій половині XIX століття територія рогу нинішніх вулиць Пілсудського та Флоріана Страшевського була зайнята садами та невеликими будинками. У 1839 році цю ділянку придбав Яцентій Кохановський. За його наказом тут був побудований готель у формі італійської вілли епохи Відродження. Його будівничим був майстер-муляр фон П'єрре, будівельний підприємець, який прибув з Відня. Будівництво було завершено в 1841 році. Вілла, названа «Коханув» на честь її власника, викликала великий інтерес у польській архітектурній та мистецькій спільноті. Познанський «Orędownik Naukowy» писав у 1842 році наступне: "Нововідкрита вулиця — Новий Свят — була прикрашена прекрасною віллою «Коханув», як говорить напис на ній, збудованою з землі минулого року. Ця вілла є справжньою перлиною архітектури, шедевром смаку, елегантності та сучасного стилю. Зараз на цьому місці будують будинки № 4 та 6 за адресою вул. Пілсудського та наріжний будинок (вул. Пілсудського 2) № 21-22 на вул. Страшевського[2]. У 1960-х роках У 1880-х роках укріплення перенесли на лінію сучасної Алеї Трьох Вещунів. У зв'язку з таким продовженням вулиці в її кінці збудували Вольську браму. Крім того, утворена ділянка вулиці була забудована на межі ХІХ-ХХ століть.
Рішенням Краківської міської ради від 3 жовтня 1933 року через близькість Олеандрів, пов'язаних з легіонерською історією, вулицю було названо на честь Юзефа Пілсудського (на цьому ж засіданні маршалу було надано звання почесного громадянина міста)[3][4].
Під час німецької окупації вулиця мала назву Universität Straße[5]. Після закінчення Другої світової війни у 1948 році назву вулиці було змінено на вул. Липневого маніфесту.
У 1990 році їй було повернуто попередню назву — вулиця Маршала Юзефа Пілсудського.
Забудова[ред. | ред. код]
- Будівля Академії театрального мистецтва ім. Станіслава Виспянського — вул. Пілсудського 2 (кут вул. Страшевського 21-22 (ul. Straszewskiego)).
- Палац Потулицьких — вул. Пілсудського 4, збудований у 1874—1875 рр. за проєктом Леандро Марконі за участю Філіпа Покутинського. Колишня Resursa Kupiecka, нині резиденція Вищої семінарії Краківської архідієцезії
- Історична кам'яниця в стилі модерн — вул. Пілсудського 9, збудована у 1903—1906 рр., спроєктована Беніаміном Торбе (Beniamin Torbe).
- Палац Чапських — вул. Пілсудського 10-12, збудований у 1880-х роках за проєктом Антонія Сєдека. Нині там знаходиться будівля Національного музею ім. Емерика Гуттен-Чапського[6] .
- Будинок Владислава Лозінського — вул. Пілсудського 14, власність Національного музею, у будівлі розміщено Архів, відділ стародруків і рукописів, а також майстерню консервації паперу та шкіри, палітурну майстерню та лабораторію аналізу та неруйнівного контролю історичних об'єктів.
- Будинок Союзної друкарні (згодом Національної друкарні) — вул. Пілсудського 19, побудований у 1911—1912 роках за проєктом Теодора Гофмана (Teodor Hoffmann).
- Палац Осташевських — вул. Пілсудського 24 (ріг вул. Реторика), збудований у 1895 році. Проєкт Юзефа Покутинського (Józef Pokutyński).
- Будинок ТГ Сокол — вул. Пілсудського 27, збудований у 1889 році за проєктом Кароля Кнауса, розширений у 1894 році Теодором Тальовським; на стіні знак великої води від 12 липня 1902 року.
- Кам'яниця Співоча жаба — на розі з вул. Реторика 1 за проєктом Теодора Таловського, створена в 1889 році.
- Вольська митниця — колишня міська митниця, вул. Piłsudskiego 29 (ріг ал. Адама Міцкевіча), проєкт Стефан Жолдані (Stefan Żołdani), 1983.
- Будинок на два фасади — вул. Пілсудського 40 (ріг Ал. Красинського 25), будинок архітектора Владислава Екельського, спроєктований ним.
- Історичні кам'яниці вул. Пілсудського 30, 34, 36, 38, спроєктовані Henryk Lamensdorf, Славомир Одживольський, Беніамін Торбе (Beniamin Torbe) — шановними краківськими архітекторами.
На цій вулиці, у сквері між вулицями Ґарнчарською (Ul. Garncarska) та Венецією (Ul. Wenecja), у 2008 році було відкрито пам'ятник Юзефу Пілсудському за проєктом Чеслава Дзвігая (Czesław Dźwigaj).
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вигляд від перехрестя з вул. Гарнчарська (ul. Garncarską) (на всхід) -
вул. Пілсудського 3
Кам'яниця проєкт Stefan Ertel, 1893 р. -
вул. Пілсудського 9
Кам'яниця проєкт Beniamin Torbe, 1906 р. -
вул. Пілсудського 11
Сецесійна Кам'яниця -
вул. Пілсудського 10-12
Палац Гуттен-Чапських -
вул. Пілсудського 14
Будинок Владислава Лозінського -
вул. Пілсудського 15 (вул. Чапських 5)
Будинок, до 1878 р. -
вул. Пілсудського 16
Будинок гостьовий АГХ „Sienkiewiczówka” -
-
вул. Пілсудського 21
Будинок родинний Ольги Бознанської (Olga Boznańska) -
Пам'ятна дошка Ольги Бознанської -
Пам'ятник Юзефу Пілсудському -
вул. Пілсудського 27
Будинок Польського гімнастичного Товариства "Сокол" -
вул. Пілсудського 29
Стародавня Митниця Вольська -
вул. Пілсудського 30
Сецесійна Кам'яниця проєкт Beniamin Torbe, 1906 р. -
вул. Пілсудського 38
Кам'яниця, проєкт Henryk Lamensdorf (1908 р.) -
вул. Пілсудського 40 (al. Krasińskiego 25)
Будинок о двух фронтонах
,_21_Pi%C5%82sudskiego_street,_Krakow,_Poland.JPG)
_Wolska,_1893_design._Stefan_%C5%BBo%C5%82dani,_29_J._Pi%C5%82sudskiego_Street,_Krak%C3%B3w,_Poland.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Żebrawski, Teofil (1836). Rok 1836, plan Krakowa w obrębie okopów. ckmedia.pl.
- ↑ Marek Żukow-Karczewski, Nie istniejące budowle Krakowa. Willa «Kochanów», «Echo Krakowa», 19 V 1992 r., nr 97 (13660).
- ↑ Z kraju. Kraków. Kurier Warszawski. Nr 274: 4. 3 października 1933.
- ↑ geodezyjna mapa Krakowa. 1934.
- ↑ plan centrum Krakowa. 1943.
- ↑ Muzeum im. Emeryka Hutten-Czapskiego - Muzeum Narodowe w Krakowie
Джерела[ред. | ред. код]
- Elżbieta Supranowicz Street names of Kraków, Видавництво Інституту польської мови Польської академії наук, Краків 1995,ISBN 83-85579-48-6, с. 121—122
- Колективна робота Пам'ятки архітектури та будівництва в Польщі. Краків, Національний центр дослідження та документації пам'яток, Варшава 2007,ISBN 978-83-9229-8-1</link> , стор. 273—274, стор. 415—416