Теодор Мар'ян Тальовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теодор Мар'ян Тальовський
пол. Teodor Marian Talowski
Теодор Тальовський (1857—1910).jpg
Теодор Тальовський в костюмі товариства «Сокіл»
Народження 23 березня 1857(1857-03-23)
Засів
Смерть 1 травня 1910(1910-05-01) (53 роки)
Поховання Раковицький цвинтар
Діяльність художник, архітектор
Праця в містах Краків, Львів
Архітектурний стиль неоготика
Найважливіші споруди Костел святої Єлизавети
CMNS: Теодор Мар'ян Тальовський у Вікісховищі

Теодо́р Мар'я́н Тальо́вський (пол. Teodor Marian Talowski, 23 березня 1857, с. Засув, нині гміна Жиракув — 1 травня 1910, Львів) — польський архітектор, вихованець та професор Львівської політехніки. Працював у містах Західної Галичини. Прихильник неоготичного та неороманського стилів.

Біографія[ред. | ред. код]

Теодор Мар'ян Тальовський народився 23 березня 1857 року у с. Засув (нині гміна Жиракув, Дембицький повіт, Підкарпатське воєводство).

Навчався у Кракові у реальній школі, потім — у Львові, вступивши на архітектурний відділ Львівської політехніки. Тут він навчався у професора Юліана Захаревича. Своє навчання у Львівській Політехніці перервав на короткий час поїздкою до Відня, аби поглибити знання з архітектури у професора Кьоніга. Ще у студентські роки Тальовський зарекомендував себе як талановитий аквареліст. Після закінчення Політехніки молодий архітектор розпочинає свою архітектурну практику у Львові, але скоро переїздить до Кракова, де певний час працює асистентом будівництва у Промислово-технічному інституті. Згодом після реорганізації навчального закладу продовжує свою викладацьку діяльність як професор малювання і будівництва у Краківській промисловій школі.

У другій половині 1880-х років Тальовський будує житлові будинки у Кракові. Характерною особливістю цих будівель є: використання в оздоблені фасадів цегли та каміння різноманітних форм та фактур; примхливі завершення фасадів; асиметрично розміщені вікна та двері; будинки часто прикрашені рельєфами з латинськими написами, що з згодом ставали назвам цим спорудам: «Під павуком», «Під жабою, що співає», «Festina lente». У цих проєктах ясно прочитується творче трактування середньовічних стилів: романського та готичного.

З 1888 року архітектор проєктує ряд громадських та сакральних споруд. Костели у містах Західної Галичини: Добжехув, Ланьцут, Камінь, Вроцянка, Бібриця, Суха-Бескидcька, Висоцьк, Новий Санч та інших містах. Громадські споруди: двокласна школа у місті Окоцім, будинок товариства «Сокул» у місті Ясло, павільйон князя Адама Любомирського на Крайовій виставці (1894), підземний перехід на вулиці Любич у Кракові (1898). У цей же час архітектор будує ряд житлових будинків для Яна Гьотца на вулиці Реторика у Кракові, та Залевського теж у Кракові, віллу Домбковських у Бохні, віллу Юліана Ванга у Львові на вулиці Івана Франка, 114, палац графа Міховського у Добрехові, Понінських у Горинцю, Сапігів у Сєдлісках. 1899 року стає членом Політехнічного товариства у Львові.[1] З 1901 року Тальовський керував кафедрою рисунку у Львівській Політехніці, а через два роки ще й почав викладати історію середніх віків.

У 1903 році отримує перемогу у конкурсі на костел святої Єлизавети у Львові. У цей ж час він проєктує храм для Кам'янки-Бузької (Кам'янки Струмілової). За його проєктами побудовані костели у Тернополі, Скалаті, Білоскірці, капличка у Гряді під Львовом. Окрім культових споруд, Тальовський робить проєкт перебудови замку XVII ст. у Висічці поблизу Борщева та палац ордината Чарковського-Голейовського. Також проєктує палац графа Чосновського в Оборах біля Шумська, палац князів Четвертинських у Києві, «Оссаріум» на полі битви під Аустерліцем.

Архітектор помер 1 травня 1910 року у Львові залишивши по собі багату творчу спадщину. 1910 року проєкти Тальовського експонувались на першій архітектурній виставці у Львові.[2]

Прихильник неоготичного стилю, доклав чимало зусиль до його поширення по Галичині. З кінця XIX ст. проєктував костели (всього їх у доробку архітектора майже сотня). Займався також реставрацією пам'яток старовини. Зокрема, наприкінці XIX ст. відреставрував башти та костел замку у Скалаті. Був членом журі конкурсу на проєкт нової ратуші у Стрию (1906),[3] будинку Торговельно-промислової палати у Львові (1907).[4] Помер у Львові, похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові в родинному гробівці Тальовських і Рашковських, поле W.[5]

Втілені проєкти[ред. | ред. код]

Сакральні споруди[ред. | ред. код]

Костели[ред. | ред. код]
Костел святої Анни у Скалаті
Тернопільський парафіяльний костел
Костел святої Єлизавети у Львові
Костел у Новому Сончі
Каплиці[ред. | ред. код]
  • Каплиця у Гряді під Львовом.
  • Каплиця усипальниця в Кобилянці (1898)[9].
  • Каплиця в Ліб'язі на Лемківщині(1899)[10].
  • Каплиця в Чрзенові на Лемківщині (1899)[10].
  • Каплиця в Кросєнках на Лемківщині (1899)[10].
  • Вівтар монастирського костелу у Добжехові (1900)[10].

Житлові споруди[ред. | ред. код]

  • Забудова вулиці Реторика у Кракові.
    • Будинок «Під жабою, що співає».
    • Будинок «Festina lente» (1887).
    • Будинок у Кракові для Яна Гьотца.
  • Будинок «Під ослом» у Кракові (1889).
  • Будинок «Під павуком» у Кракові.
  • Вілла М. Домбковських у Бохні (1900)[9].
  • Вілла Юліана Ванґа (Львів, 1899) — вулиця Франка, 114 (Св. Софії, 30), Вілла промисловця, власника фабрики штучних добрив Юліана Ванґа, збудована у 1899 році. Споруда виконана у стилі романського модерну. Двоповерхова, у плані наближена до прямокутника, має високий цокольний поверх. Композиційне вирішення фасаду асиметричне — з ліва розташований кутовий ризаліт, а з права виступає розкрепована частина з мансардним поверхом. Розкремпована частина завершується високим шатром, та двома невеличкими вежами з цибулястими банями. Кутовий ризаліт увінчується щипцем зі сліпим круглим вікном. На рівні другого поверху знаходиться балкон на кронштейнах. Вікна першого поверху та подвійне вікно на рівні мансарди мають аркове завершення, а другого і цокольного — лучкові, оздоблені жовтою цеглою. Головний вхід декоровано порталом і парадним сходами. Стіни виконані з нетинькованої червоної цегли, які на рівні першого і цокольного поверхів обличковані ламаним каменем і завершені аркатурним фризом та профільованим карнизом із сухариками.[11]
  • палац графа Чосновського в Оборах[12] біля Шумська.
  • палац у Добжехові (1890)[9].
  • Палац Романа Міхаловського у Дожбехові (1899)[10].
  • Будинок К. Залевського в Кракові (1898)[10].

Реставраційні роботи[ред. | ред. код]

Інші роботи[ред. | ред. код]

  • 2-класна школа в Окоцімі
  • Лікарня в Оскоцімі
  • Будинок спортивного товариства «Сокіл» в Яслі (1898).[10]
  • Павільйон князя Адама Любомирського на Крайовій виставці (1894)
  • Підземний перехід на вулиці Любич у Кракові (1898)
  • Оссарій на місці битви під Аустерліцом, спроєктований на замовлення Австрійського товариства ветеранів. Мав являти собою 65-метровий пам'ятник з оглядовою вежею і одночасно музейну споруду.[15]

Акварелі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 96.
  2. Minkiewicz W. Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23. — S. 359; продовження статті — № 24. — S. 384.
  3. Konkurs na projekt nowego ratusza w Stryju // Gazeta Lwowska. — 28 marca 1906. — № 71. — S. 4; Konkurs na projekt nowego ratusza w Stryju // Słowo Polskie. — 27 marca 1906. — № 132. — S. 3.
  4. Budowa gmachu Izby handlowej i przemysłowej // Gazeta Lwowska. — 19 lutego 1907. — № 40. — S. 4; Budowa gmachu Izby handlowej i przemysłowej // Nowa Reforma. — 18 lutego 1907. — № 80. — S. 3.
  5. Grodziska-Ożóg K. Cmentarz Rakowicki w Krakowie. — Wyd. drugie uzupełnione i poprawione. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1987. — S. 144. — ISBN 83-08-01428-3.
  6. Jabłoński K. Zamek w Łańcucie. — Warszawa: Sport i turystyka, 1991. — S. 30. — ISBN 83-217-2629-1.
  7. Архітектура Львова, 2008, с. 309.
  8. Архітектура Львова, 2008, с. 450.
  9. а б в г д е ж и к л м н Łoza S. Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących.
  10. а б в г д е ж и к Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть.
  11. Енциклопедія Львова (За редакцією А. Козицького та І. Підкови)
  12. нині хутір у складі села Великі Дедеркали
  13. Арсеніч М. Фортеця часів Австро-Угорщини // Пам'ятки України. — 2015. — № 7—9. — С. 57.
  14. Gluzińska A. Kościół parafialny p. w. Św. Mikołaja w Wyżnianach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, Pasaż, 2003. — Т. 11. — S. 323—333. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 83-89273-04-7.
  15. Ossarium // Architekt. — 1900. — № 2. — S. 37—38, tabl. I.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / Бевз М., Бірюльов Ю., Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Ґранкін П. Майстер неоготики Теодор Маріан Тальовський (1857—1910) // Будуємо інакше. — № 2. — 2001. — С. 38—39.
  • Енциклопедія Львова / за редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — 324 с. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  • Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.
  • Łoza S. Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa : Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — С. 335. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]