Вулиця Тараса Шевченка (Слов'янськ)
| Вулиця Тараса Шевченка Слов'янськ | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Старе Місто |
| Назва на честь | Тараса Григоровича Шевченка |
| Колишні назви | |
| Кисельова, Ізюмська, Харківська | |
| Загальні відомості | |
| Дата початку забудови | 1810-ті рр. |
| Протяжність | 1,7 км |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | Будинок Александрова, Будинок міського банку, Хірургія міської лікарні, Лабораторний корпус міської лікарні, Каплиця-склеп Залеських |
| Пам'ятники | Пам'ятник Тарасу Шевченку |
| Медичні заклади | Центральна міська лікарня |
| Забудова | садибна та багатоповерхова |
| Парки | Сквер імені Шевченка |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Вулиця Тараса Шевченка у Вікісховищі | |
Вулиця Тараса Шевченка (колишня вулиця Кисельова, Ізюмська, Харківська) — центральна вулиця у Слов'янську, в межах Старого Міста. Нумерація будинків ведеться від Соборної площі: східна сторона вулиці парна, західна - непарна. Перетинається з вулицями Університетською, Банківською, Ярослава Мудрого, Трунова, Ботанічною, Білоруською, Науки, Літературною, Одеською, Миру та провулками Антона Макаренка, Андріївським, Ординаторським.
До 1810-х років на вулиці не було будинків, і вона слугувала як шосе від Соборної площі, до села Хрестище.
Коли у 20-х роках XIX століття тут оселився купець Кисельов, вулиця отримала назву на честь першопоселенця – вулиця Кисельова. Згодом, коли тут з'явилося більше поселенців, вулиця почала носити ім'я Ізюмська, на честь міста Ізюм.
Наприкінці XIX століття перейменована на Харківську (або Харківький бульвар). Вулиця, як і усі центральні вулиці міста, була брукована у 1913 році, але тільки на ній з обох боків росли квіти, невисокі дерева, та знаходився широкий тротуар з тротуарного каменю (бруківки).
Від указу Слов'янського ревкому № 15 березня 1920 року вулиця почала називатися на честь видатного українського письменника Тараса Шевченка.
У 1950-х роках на вулиці споруджено пам'ятник Кобзареві у повний зріст. Новий на місці старого встановлено у 1992 році.
Забудова розпочалася від Соборної площі. Першими поселенцями стали заможні купці та міщани. Прямо на перехресті був побудований «Гранд Готель». Наступною спорудою став дім Олександрова. Колишній будинок промисловця і купця Сергія Александрова, побудований в 1905–1911 роках в якості мануфактурного магазину на першому поверсі і житла на другому у стилі український модернізм.
.jpg)
На перехресті вулиці з Банківською 19 серпня 1868 року був побудований та відкритий Міський громадський банк. Два подальші поверхи зведено у 1950-х роках. Зараз це 3-поверховий житловий будинок на 36 квартир.
Далі у 1890-1900-х роках було побудовано ряд купецьких особняків.
У 1901 році, за сприйняття місцевого мецената Овксентія Шнуркова, була побудована перша міська лікарня. Двоповерхова цегляна будівля зараз є хірургічним відділенням Слов‘янської клінічної лікарні.
Поруч знаходиться будівля колишньої церковно-парафіяльної школи Всіхсвятської церкви, побудована купцем Василем Карякіним в 1812 році. Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 11.05.1999 року № 256, будівля визнана об'єктом культурної спадщини (архітектури).
Також на вулицю Тараса Шевченка виходить Староміське кладовище.
У 1930-х роках на вулиці спорудили першу багатоповерхівку у стилі соцреалізм.
У 1940 році на вулиці було знесено кілька приватних будинків, а на їх місці побудовано три тьохповерхівки, вкриті цементною шубою.
У 1959 році на вулиці спорудили готель «Україна».
У 1960 році на перехресті вулиці з Університетською споруджено дві «хрущовки».