Відок (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Відок M:
Vidocq
Відок
Жанр Детектив
Містика
Кримінал
Режисер Пітоф
Продюсер Домінік Фарруджія
Сценарист Франсуа-Ежен Відок
Жан-Крістоф Ґранже
Пітоф
У головних
ролях
Жерар Депардьє
Гійом Кане
Інес Састре
Оператор Жан-П'єр Совер
Жан-Клод Тібо
Композитор Бруно Куле
Монтаж Тьєрі Хос
Кінокомпанія RF2K Productions
Studio Canal
TF1 Films Production
Дистриб'ютор IFC Films
TFM Distribution
Тривалість 98 хв.
Мова французька
Країна Франція Франція
Рік 2001
Дата виходу 19 вересня 2001
Кошторис 28 млн. доларів[1]
IMDb ID 0164961
Наступний «Жінка-кішка»

«Відо́к» (фр. Vidocq) — містичний фільм режисера Жана-Крістофа Кома́ра (творчий псевдонім «Піто́ф»), який вийшов на екран у 2001 році. Це перший фільм, повністю знятий на цифрову відеокамеру (Sony HDW-F900) у форматі HDTV[2].

У 1830 році, в Парижі, гине відомий детектив Відок (історична постать). Журналіст Етьєн намагається дізнатися деталі його останньої справи та натрапляє на слід невловимого злочинця на прізвисько Алхімік, який вбиває людей задля отримання безсмертя.

Сюжет[ред.ред. код]

Париж, 1830 рік. Відомий детектив Ежен Відок, власник приватного розшукового агентства, у сутичці з убивцею на прізвисько Алхімік гине, впавши в охоплену вогнем шахту охолоджувального цеху на склодувному заводі.

Етьєн Буассе, молодий журналіст і новопризначений біограф Відока, береться дізнатися якою була остання справа детектива. Виявляється, Відок на прохання колишнього начальника, префекта паризької поліції Лотренне, розслідував убивство трьох впливових громадян — збройного фабриканта Бельмона, хіміка Верольді та доктора Лафіта, які загинули від ударів блискавки за дивних обставин. За словами префекта, смерть фабриканта зброї серйозно вплинула на політичне становище у Франції[3].

Журналіст вирушає на фабрику Бельмона, де припускає, що його одяг був просочений порохом і тому одразу спалахнув від блискавки. Буассе знаходить слугу фабриканта, який зізнається, що отримав наказ у «листі диявола» не чистити одяг хазяїна перед його загибеллю. В пошуках автора послання Етьєн приходить до помічника Відока на ім'я Німьє. Той розповідає як детектив знайшов у капелюсі загиблого заколку, що й притягнула блискавку.

Тим часом Лотренне сумнівається чи Відок справді загинув, адже не знайдено його тіла. Журналіст потай пробирається в кабінет Відока, де знаходить хід до прихованої кімнати і в ній — вбивчі заколки. Виявляється, таку ж носила відома танцівниця Прея. Вона розказує про останній візит Відока й лист з наказом вкласти заколки в капелюхи її клієнтів у обмін на винагороду. З оповіді Преї журналіст довідується, що Відок вважав убивства покаранням за розпусту.

Етьєн розуміє, що треба розшукувати докази в будинку розпусти. Хазяйка борделю Сільвія вказує, що убиті шукали незайманих дівчат і цією справою займався журналіст «Тхір» — Фруассар. Етьєн розуміє — Бельмон, Верольді й Лафіт купували дівчат в бідняків для передачі комусь. «Тхір» натякає — дещо може знати дружина Лафіта, Марина, котра стала опіумною наркоманкою. Коли Етьєн спрямовується в опіумну курильню, Фруассару невідомий перерізає горло.

Марина майже збожеволіла, проте все ж розказує про те, як Бельмон, Верольді й Лафіт, боячись старості та смерті, звернулися до загадкового Алхіміка в дзеркальній масці. Той обіцяв молодість у обмін на дівчат. Буассе не вірить їй, але розуміє, що Алхімік близько, коли слідом жінку хтось убиває. Журналіст повертається в кабінет Відока, де його застає начальник поліції, котрий підозрює, що Відок і є Алхіміком, і інспектор Тозе. Буассе намагається виправдати детектива і скориставшись нагодою тікає. Тим часом на вулицях Парижа починається Липнева революція, що допомагає йому сховатися. Викравши щоденник Відока, він довідується як той знайшов єдину жертву, котрій вдалося втекти з лабораторії Алхіміка та знайти лігво вбивці. Детектив з'ясував — Алхіміку необхідна маска, щоб витягати душі відображених у ній, так підтримуючи молодість, для виготовлення якої потрібна кров. Однак, термін дії маски залежить від чистоти крові. Отже, злочинець мусить мати спільника в склодувному цеху, котрий створить нове дзеркало.

Німьє доповідає, що склодуви когось переховують, вірогідно того самого майстра, що виконав замовлення. Етьєн знаходить майстра і в цей же час до цеху приходить Лотренне. Майстер знімає пов'язку, виявляючись Відоком. Детектив розповідає: коли Алхімік одягав маску, він побачив лице під нею — лице Етьєна Буассе. Видаючи себе за журналіста, Алхімік знаходив і убивав свідків його злочинів, але сам потрапив до пастки Відока. Несподівано Алхімік дістає маску, в якій стає невразливим. Німьє вистрілює в нього, але кулі відбиваються назад, вбивши стрільця. Між детективом і злочинцем розпочинається двобій, Відок піддається, вдаючи наче мертвий. Коли Алхімік знімає маску, ставши вразливим, він вражає лиходія уламком.

Під час поховання Німьє префект паризької поліції Лотренне розповідає Відоку про те, що Карл X втік після поразки королівських військ, і префектові загрожує в'язниця або гільйотина. На даху каплички мерехтить відблиск від маски Алхіміка.

У ролях[ред.ред. код]

Саундтрек[ред.ред. код]

У фільмі використані наступні музичні твори[4]:

Номінації та нагороди[ред.ред. код]

Фільм отримав 7 нагород і був номінований на 2 нагороди[5]:

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Від самого початку на роль Відока був запрошений Даніель Отей, але через розбіжність графіку зйомок взяли більш фактурного Депардьє.
  • Під час сцени в борделі префект поліції Лотренне під час розмови з інспектором Тозе згадує, що має залишатися до закриття, тому що прем'єр-міністр Поліньяк тут. Поліньяк був однією з сил, яка протистояла Липневій революції. Тема цієї революції приховано проходить через весь фільм.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]