Андре Дюссольє
| Андре Дюссольє | |
|---|---|
| фр. André Dussollier | |
 Андре Дюссольє. Фото 2012 р. | |
| Дата народження | 17 лютого 1946 (78 років) |
| Місце народження |
Аннесі, Верхня Савоя,  Франція |
| Громадянство |
Франція |
| Професія | актор |
| Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва |
| Роки активності | 1970 — наш час |
| IMDb | ID 0244707 |
| Нагороди та премії | |
|
Сезар (1993, 1998, 2002) Почесний «Магрітт» (2017)[1] | |
 Андре Дюссольє у Вікісховищі | |
Андре́ Дюссольє́ (фр. André Dussollier; нар. 17 лютого 1946, Аннесі, Верхня Савоя, Франція) — французький актор театру і кіно, тричі лауреат (у 1993, 1998 та 2002 роках) та неодноразовий номінант премії «Сезар» 
.
Життєпис[ред. | ред. код]
Андре Дюссольє народився 17 лютого 1946 року у місті Ансі у Франції. Його дитинство пройшло між містечками Крузей та Етріньї, куди Андре переїхав зі своїми батьками, що працювали фінансовими інспекторами.
Уже в 10-річному віці Дюссольє зіграв у шкільній виставі «Дитяти річки»,[2] але батько наполіг, щоб син продовжив навчання в університеті.[3] Андре блискуче закінчив літературний коледж, але в 23 роки все ж вирішив стати актором.[4] Завершивши з відзнакою навчання у Вищій національній консерваторії драматичного мистецтва, 1972 року він поступає до Комеді Франсез і в тому ж році дебютує в кіно, знявшись у Франсуа Трюффо у фільмі «Така красуня, як я». На нього звертають увагу відомі кінорежисери — Клод Лелуш, Клод Шаброль, Ерік Ромер та інші.[4]
Справжній великий успіх до актора приходить у 1985 році, коли Дюссольє знімається у Колін Серро в комедії «Троє чоловіків та немовля у люльці». У 2003 році актор знявся у сиквелі до цього фільму під назвою «Через 18 років».
Першу номінацію на премію «Сезар» актор отримав у 1987 році за роль у «Мелодрамі» Алена Рене. В подальшому разом вони працювали ще над кількома стрічками. Свій другий «Сезар» Дюссольє виграв за роботу у фільмі Рене «Відомі старі пісні» (1997).[4]
У 1999 році Дюссольє з успіхом зіграв в «Дітях природи» Жана Беккера. Чергуючи комедії («Невдахи») та драми («Палата для офіцерів»), роботу з режисерами-дебютантами («Ой»! режисера Софі Фільєр, «Місце злочину» Фредеріка Шендерфера) та визнаними майстрами («Тангі», режисер Етьєн Шатільє), у 2000-і роки Андре Дюссольє став однією з центральних фігур французького кіно. У 2011 на екрани вийшла трагікомедія «Мій найстрашніший кошмар» Анн Фонтен, де компанію Дюссольє склали Ізабель Юппер, Бенуа Пульворд та Вірджинія Ефіра.
«Як хороше вино, він старіє красиво», — пише про Дюссольє французька преса.[5]
Андре Дюссольє одружений, має двох дітей.
Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль |
|---|---|---|---|
| 1972 | Така красуня як я | Une Belle Fille Comme Moi | |
| 1975 | У Сантьяго йде дощ | Il pleut sur Santiago | Х'юго |
| 1977 | Аліса, або Остання втеча | Alice ou la Dernière Fugue | молода людина в парку |
| 1980 | Ніч, на вулиці | Extérieur, nuit | Боні |
| 1982 | Що змусило тікати Давида? [fr] | Qu'est-ce qui fait courir David? | Гай |
| 1985 | Троє чоловіків та немовля в люльці | Trois Hommes Et Un Couffin | Жак |
| 1986 | Мелодрама | Mélo | Марсель Бланк |
| 1986 | Мюзик-хол | Music Hall | Гуерін |
| 1988 | Радіочастота вбивства | Fréquence meurtre | Франк Кестер |
| 1990 | Загримована жінка | La Femme fardée | Жульєн Пейра |
| 1992 | Крижане серце | Un coeur en hiver | Максим |
| 1992 | Білий король, червона королева | Олексій Горюнов, гросмейстер-емігрант | |
| 1993 | Бабаки | Les Marmottes | |
| 1994 | Полковник Шабер | La Colonel Chabert | граф Ферра |
| 1997 | Відомі старі пісні | On connaît la chanson | Сімон |
| 1999 | Діти природи | Les Enfants du marais | Амеді |
| 2000 | Актори | Les Acteurs | Андре Дюссольє |
| 2000 | Вони зняли війну у кольорі | Ils ont filmé la guerre en couleur | оповідач |
| 2001 | Відок | Vidocq | Лотренне, префект поліції, колишній начальник Відока |
| 2001 | Амелі | Le Fabuleux destin d'Amélie Poulain | оповідач |
| 2001 | Палата для офіцерів | хірург | |
| 2001 | Тангі | Tanguy | Пауль |
| 2003 | Невдахи | Tais-toi | психіатр у лікарні |
| 2003 | Через 18 років | 18 ans après | Жак |
| 2003 | Тільки не в губи | Pas sur la bouche | |
| 2003 | Дивні сади | Effroyables jardins | |
| 2004 | Набережна Орфевр, 36 | 36 Quai des Orfèvres | Роберт Манчіні |
| 2004 | Довгі заручини | Un long dimanche de fiançailles | Жан-Марі Рув'єр |
| 2005 | Леммінг | Lemming | Річард Поллак |
| 2006 | Не кажи нікому | Ne le dis à personne | Жак Лорентін |
| 2006 | Серця | Coeurs | Т'єррі |
| 2007 | Моє місце під сонцем | Ma place au soleil | |
| 2007 | Майже правда | La vérité ou presque | |
| 2008 | Кортекс | Cortex | Шарль Бойє |
| 2009 | Дикі трави | Les Herbes folles | Жорж Пале |
| 2009 | Невдахи | Micmacs à tire-larigot | Ніколя |
| 2011 | Мій найстрашніший кошмар | Mon pire cauchemar | Франсуа Дембревіль |
| 2011 | Незавершений роман | Impardonnables | Френсіс |
| 2014 | Красуня і чудовисько | La belle & la bête | батько Белль, торговець |
| 2014 | Дипломатія | Diplomatie | Рауль Нордлінг |
| 2014 | Настільний цитатник | Brèves de comptoir | політик |
| 2014 | Ті, що співають завтра | Des lendemains qui chantent | Раймон Кандель |
| 2015 | Три спогади моєї юності | Trois souvenirs de ma jeunesse: Nos Arcadies | Клав'є |
| 2015 | Чудові сім'ї | Belles familles | |
| 2015 | 21 ніч з Патті | 21 nuits avec Pattie | Жан |
| 2016 | Не гальмуй | À fond | Бен |
| 2017 | З нами | Chez nous | Філіпп Бертьє |
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| 7 d'Or Night | ||||
| 1986 | Найкращий актор | Мюзик-хол | Перемога | |
| Премія «Сезар» | ||||
| 1987 | Найкращий актор | Мелодрама | Номінація | |
| 1993 | Найкращий актор другого плану | Крижане серце | Перемога | |
| 1998 | Найкращий актор | Відомі старі пісні | Перемога | |
| 2000 | Найкращий актор другого плану | Діти природи | Номінація | |
| 2000 | Найкращий актор | Тангі | Номінація | |
| Найкращий актор другого плану | Палата для офіцерів | Перемога | ||
| 2005 | Найкращий актор другого плану | Набережна Орфевр, 36 | Номінація | |
| 2007 | Найкращий актор другого плану | Не кажи нікому | Номінація | |
| Премія «Люм'єр» | ||||
| 2009 | Найкращий актор | Кортекс | Номінація | |
| 2016 | 21 ніч з Патті | Номінація | ||
| Премія Сан Жорді | ||||
| 2013 | Найкращий іноземний актор | Дикі трави | Перемога | |
| Премія «Магрітт» | ||||
| 2017 | Перемога | |||
- Театральні премії
| Рік | Нагорода | Категорія | Вистава | Результат |
|---|---|---|---|---|
| 1996 | Премія Мольєра | Найкращий актор | Зцени з сімейного життя | Номінація |
| 2002 | Премія Мольєра | Найкращий актор | Суперзірки, суперзірки | Номінація |
| 2003 | Премія Мольєра | Найкращий актор | Суперзірки, суперзірки | Номінація |
| 2011 | Премія Мольєра | Найкращий актор | Дипломатія | Номінація |
| 2015 | Премія Мольєра | Найкращий актор відкритого театру | Дев'ятсот | Перемога |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ André Dussollier honoré par les Magritte du Cinéma. 7SUR7.be (фр) . 4.02.2017. Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 7.02.2017.
- ↑ Un passionné de théâtre Si André Dussollier. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 20 липня 2015.
- ↑ Біографія Андре Дюссольє. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 20 липня 2015.
- ↑ а б в Acteur français André Dussollier. Архів оригіналу за 29 липня 2015. Процитовано 20 липня 2015.
- ↑ Дюссольє на сайті Inoekino.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2015.
- ↑ Повний перелік нагород на номінацій Андре Дюссольє [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андре Дюссольє |
- Андре Дюссольє на сайті IMDb (англ.)
- Біографія Андре Дюссольє [Архівовано 18 вересня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné(фр.)
| |||||||
.jpg)
| |||||||
