Військова справа майя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Військова справа майя — одна з важливіших частин цивілізації майя, оскільки вони значний період часу знаходилися у стані війни, також впливала на соціальну структуру та політично-економічний розвиток. Представляла собою мету, завдання війни між державами майя, систему підготовки вояків та організацію війська. Війну майя позначали символом юб'уй (jub'uy), що значив зірка над шаром.

Характер[ред. | ред. код]

Археологічні дослідження міст стародавніх майя доводять, що війни між ними почали ставати більш частими при переході від докласичного до класичного періоду. Класичний період — час майже безперервних, найзапекліших війн. При цьому держави майя фактично не розширювали територію своїх царств, а лише підкорювали спочатку сусідні, потім дальні держави. При цьому на відміну від докласичного періоду, майя класичного періоду не намагалися знищити місто-суперника, а лише захопити його правителя, зробити васалом або принести в жертву, зруйнувати деякі важливі ритуальні комплекси. В післякласичний період характер війни стає більш жорстким. В протистоянні гинуть потужні міста, зокрема Чичен-Іца та Майяпан.

Тривалий кампаніями, що точилися протягом майже сторіч були: війни Тікаля проти Яшактуна, Мутульського царства проти Канульського, війни Дос-Піласа і Агуатека, кіче та какчикелей. Водночас держави майя зазнавали потужних нападів ззовні, зокрема Теотіуакана й тольтеків.

Великі військові кампанії зазвичай розпочаналися з першою появою на небі планети Венера, яку майя називали зіркою війни. В результаті частина держав майя докласичного і класичного періоду загинули або занепали через постійні війни.

Мета і завдання[ред. | ред. код]

Першочерговою метою ахавів-царів майя було збереження недоторканими своїх кордонів від нападу й спустошення сусідів. З часом, коли потуга держав зростала, їх володарі намагалися знищити конкурентів. Для знаті й вояків головним завданням у війні було не вбити якамога ворогів, а захопити, щоб потім принести у жертву. Війна прияла підвищеню мешканців майяських держав по соціальній драбині. Тому усі вільні мешканці, особливо знать, що отримувала також коштовності, намагалися постійно вести війни.

Також війни пов'язують з перенаселенням держав майя, яке спричинило розвиток землеробства. Тому правителі за допомогою війн намагалися знизити тиск демографічного тягаря на сили царств. В іншому випадку вибухам соціальний конфлікт, що вів до громадянської війни, повалення династії або занепаду царства загалом.

Організація війська[ред. | ред. код]

В докласичний та класичний період була відсутня постійна, професійна армія. Розміри її також були невеликі від 500 до 1000 (в час розквіт держав класичного періоду)

Складалася зі своєрідного ополчення, куди входили усі працездатні та повнолітні чоловіки й молодики. Вони отримували зброю на своєрідних арсеналах, що належали ахавам. Найкращу частину складала знать та представники правлячої династії, що були більш підготовлені до військових дій як з точки зору зброї та обладунків, так й професійних тренування. Ймовірно фізична підготовка ціляспрямована нев елася: для цього знать майя готувалася до гри у м'яч, що вимагала спритності та сили, а також під час полювання, де були потрібні різні навички. В результаті гра і мисливство представляли собою засіб підготовки майбутніх вояків. Війська очолювали при відсутності ахава посадовці зі званнямийахав к'ахк’ («володар вогню») і йахав тє’ («володар спису»). До категорії інших військових звань відноситсяь титули «баах- тоок'» («головний кремінь»), «баах-пакаль» («головний щит») і «баах-тє'» («головний спис»), втім їх функції та спеціалізація ще повністю не досліджена.

У післякласичний період з'являються професійні вояки та військо. Початок було покладено правителями Чичен-Іци, втім розвиток набула в період панування Майяпана, коли влада правителів Кокомів трималася на найманцях (ах-кануль). В цей час військо збільшується до декількох тисяч, проте лише в державах-гегемонах, що могли утримувати таку кількість вояків. На Юкатані запроваджується система хольканів, коли в кожному поселенні мешкали професійні вояки холькани. Зазвичай вони володіли важкою зброєю (довгими списами та двуручними дерев'яними мечами).

В державах майя існували сухопутні та морські війська. сухопутні представляли собою піші загони, оскільки майя не знали коней. Також відбувалися морські битви, транспортування загонів до необхідному місця човнами. Разом з тим самі човні майже не відрізнялися від човнів торгівців, не були обладнені якимось захистом. На них садилися вояки зі списами та луками або пращами.

Безпосередньо військовими загонами керували військовики, що нащивалися накоми (nacoms), які служили протягом 3 років. Вони підкорялися батабу (batab), що керував військовими об'єднаннями. На чолі усього війська стояв ахав або халач-вінік.

Джерела[ред. | ред. код]

  • McKillop, Heather. The Ancient Maya: New Perspectives. New York: Norton, 2004.
  • Lacadena A. Titulos militares en los textos jeroglificos mayas del periodo clasico. 8 Congreso internacional de mayistas Mexico D.F., 8-13 de agosto de 2010.
  • Aoyama, Kazuo (2005). «Classic Maya Warfare and Weapons spear, dart, and arrow points of Aguateca and Copan». Ancient Mesoamerica (Cambridge University Press) 16 (2): 291—304.
  • Maya Warfare