Теотіуакан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Доіспанське місто Теотіуакан
Pre-Hispanic City of Teotihuacán *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
View from Pyramide de la luna.jpg
Вулиця Мертвих та піраміда Сонця, зображення з піраміди Місяця
19°41′32″ пн. ш. 98°50′37″ зх. д. / 19.69249999999999901° пн. ш. 98.84380000000000166° зх. д. / 19.69249999999999901; -98.84380000000000166
Країна Мексика Мексика
Тип Культурний
Критерії i, ii, iii, iv, vi
Об'єкт № 414
Регіон ЮНЕСКО Латинська Америка і Кариби
Історія реєстрації
Зареєстровано: 1987 (11 сесія)
Теотіуакан (Мексика)
Теотіуакан
Розташування на Карті Мексики

Commons-logo.svg Теотіуакан у Вікісховищі

Теотіуакан (ацт. Teōtīhuacān, май. Wite' Naah, ісп. Teotihuacán) — величезне доколумбове місто в долині Мехіко, на території якого розташовані найбільші піраміди Месоамерики (піраміда Сонця є другою за висотою у світі після піраміди Хеопса в Єгипті). Крім пірамідальних структур, Теотіуакан відомий великим комплексом житлових споруд (так звана «Вулиця Мертвих») та яскравими і добре збереженими фресками.

Розташуваня[ред.ред. код]

Багатолюдне колись місто розташоване в долині на висоті 2.000 м над рівнем моря. Оточене на півдні - горами, а на півночі - низкою згаслих вулканів.

Назва[ред.ред. код]

Первісна назва міста залишилась невідомою. Майя іменували його Вітенах або Хонохвіц. Але сьогодні поширенішою є назва, що дали покинутому на той ча місту ацтеки. З мови науатль Теотіуакан перекладається як «місто, де люди ставали богами».

Макет міста

Місто досягло свого розквіту в 1 тисячолітті н. е., коли воно було найбільшим містом Америки та одним з найбільших у світі, протягом цього періоду його населяли понад 100 тис. мешканців. Цивілізація, що збудувала місто, також відома під назвою Теотіуакан, місто було її політичним та релігічним центром, а її вплив поширювався на всю територію Месоамерики, частково через прямий контроль, а частково через культурний вплив (точні кордони держави та залежних територій залишаються невідомими), що простежується у виробах та архітектурі багатьох поселень регіону. Етнічний склад мешканців міста залишається предметом досліджень, ймовірні кандидати включають науа, отомі і тотонаків, часто припускається, що місто було багатонаціональним.

Головне джерело прибутку[ред.ред. код]

Головним джерелом прибутків мешканців міста були значні поклади обсидіану - вулканічного скла, легкого в обробці, яке йшло на виготовлення знарядь для полювання та війни. Обсидіан був місцевим замінником металів. А мешканці міста зробили усе можливе, аби стати монополістами у видобутку та продажу обсидіану чи виробів з нього. Відтак це стане засобом впливу і тиску на місцеві народи.

Відсутність письмових джерел[ред.ред. код]

Копія стінопису з зображенням богині в Теотіуакані, Нац.музей антропології, Мехіко

Найбільшою перешкодою у вивченні історії міста стала повна відсутність письмових джерел. Їх немає ні на кам'яних стінах, ні в храмах, ні в похованнях. У будівлях знайдено значну кількість стінописів, але написів вони теж не мають. Переважають зображення богів, оголених та розкішно одягнених людей, сцени жертвоприношень, в тому числі кривавих.

Ці стінописи та інтерпретації археологічних артефактів залишаються єдиним джерелом інформації про минуле міста. Особливістю стінописів стала відсутність портретних зображень, а ті, що є, не можуть бути портретами.

Зразки стінописів[ред.ред. код]

Сільські околиці[ред.ред. код]

У середині 20 ст. проведені дослідження місцевості та фотофіксації з літака. Вони виявили залишки гідромеліоративної мережі в сільських околицях міста. Серед їстівних рослин переважали кукурудза, гарбуз, овочевий перець, амарант.

Розпланування[ред.ред. код]

Дослідження останніх десятиліть стали в нагоді при створенні фіксаційного плану міста. Існує головна магістраль у напрямку південь-північ завширшки 45 метрів та довжиною чотири кілометри. Її сучасна умовна назва - Дорога Мертвих. Досить нез'ясованими залишаються обставини чіткої геометричності плану міста та його храмів. Вісь головної вулиці має незначний ухил лише на 15 градусів від дійсного напрямку південь-північ, отриманого сучасними пристроями. На схід від головної вулиці розташована найвища споруда міста - піраміда Сонця.

Піраміда Сонця[ред.ред. код]

Піраміда Сонця

Див. також Піраміда Сонця.

Її часто порівнюють з пірамідою Хеопса в Єгипті. Але окрім пірамідальної форми їх нічого не зближує. Піраміда Сонця має чотири уступи і довгі сходи до верхнього майданчика, куди можна піднятися, на відміну від піраміди Хеопса, що має іншу функцію (бути тільки величною усипальнею фараона). Не знайдено поки і поховальної комори. Розміри найнижнього уступу піраміди дорівнюють 220 на 225 метрів, а її висота - 65 метрів. Під пірамідою виявлено печеру.

Піраміда Місяця[ред.ред. код]

Див. також Піраміда Місяця.

Це друга з найбільших пірамід мертвого міста. Розташована на північній околиці Дороги Мертвих і менша за розмірами (120 на 1520 м). При висоті 45 м її верхній майданчик майже на тій же висоті, що й манданчик піраміди Сонця. Все через використання тераси-пагорба, на якому її побудували. Останніми дослідженнями (початок XXI ст.) встановлено, що Піраміда Місяця містить 7 вбудованих "пірамід в піраміді", при цьому кожна з наступних - більша першої.

Сьюдаделла[ред.ред. код]

Модель Сьюдаделли
Піраміда Кецалькоатля, Нац.музей антропології, Мехіко

В південній частині міста віднайдено огороджену ділянку у формі квадрату. За європейськими аналогіями вона отримала назву «Сьюдаделла» (цитадель). Фортечна стіна за периметром дорівнює 400 метрів. Саме тут залишки піраміди (храму), присвяченого богу Кецалькоатлю, Пернатому Змію. Бічні фасади піраміди прикрашені скульптурами на сюжет сходження Кецалькоатля в Підземний світ заради війни з демонами. Після перемоги він повернувся до людей, а ці зображення вважають найдавнішими на подібний сюжет.

Невідома катастрофа[ред.ред. код]

Серединою 8-го століття н.е. датують якусь велику пожежу, що сталася в місті. Після цього величне місто занепадає, а мешканці покидають його.

Артефакти з розкопок міста[ред.ред. код]

Колонії чи периферійні центри[ред.ред. код]

Зникнення життєдіяльності міста не пов'язане з повним зникненням його культурного впливу. Нові знахідки археологів породили гіпотези про колонії чи периферійні центри культури Теотіуакан. Її залишки знайдено далеко на південь від міста - в Копані (теперішній Гондурас), в Камінальгую та Тікалі (теперішня Гватемала), на півострові Юкатан, на узбережжі Тихого океану та в Монте-Альбані.

Сучасність[ред.ред. код]

Місто та археологічна ділянка розташовані на території сучасного муніципалітету Сан-Хуан-Теотіуакан штату Мехіко, приблизно за 40 км від міста Мехіко. Площа археологічної ділянки становить приблизно 83 км², хоча стародавнє місто було помітно більшим. З 1987 року археологічна ділянка входить до списку Світової спадщини.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Логотип «Вікімандрів»
Дивіться також у Вікімандрах
Теотіуакан


Джерела[ред.ред. код]

  • Berrin, Kathleen & Esther Pasztory, "Teotihuacan: Art from the City of the Gods" (Teotihuacan: arte dalla città degli dei) (1993)
  • Coe, Michael D.; and Rex Koontz (1994) [1962]. Mexico: From the Olmecs to the Aztecs. New York: Thames & Hudson. ISBN 0-500-27722-2. OCLC 50131575.
  • Естер Пашторі, « Теотіуакан. Досвід життя» (англ - Esther Pasztory: Teotihuacan. An Experiment in Living.)
  • Рене Міллон, « Теотіуакан. Місто, держава та цивіізація », (англ - René Millon: Teotihuacan. City, State, and Civilization. In: Jeremy A. Sagloff (Hrsg.): Handbook of Middle American Indians. Supplement 1, S. 106)


Мексика Це незавершена стаття з географії Мексики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.