Завоювання Мексики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Завоювання Мексики — військові кампанії іспанських конкістадорів, наслідком яких було підкорення держав і народів на території сучасної Мексики. Основний період тривав з 1519 до 1547 року. Загалом завоювання тривала до 1695 року. Деякі північні племена чинили опір протягом усього існування іспанської колоніальної адміністрації. Часто під завоюванням Мексики розуміють лише знищення Ацтекської імперії.

Передумови[ред.ред. код]

Напочатку XVI ст. на землях сучасної мексиканської держави існувало декілько політичних об'єднань. З них найпотіжнішим був Потрійний союз, відомий як імперія ацтеків. Мали свої держави сапотеки, міштеки і пурепеча. На сході існували плем'янні об'єднання сокейських народів. На Юкатані колишня єдина імперія розпалася на 18 невеличких держав.

Загалом ситуація сприяла іспанським загарбникам з огляду на велику кількість держав і племен, суттєві конфлікти між ними, а також в середині кожної із держав. Особливо це стосується Ацтецької імперії. Останній постійно конфліктував з непідкореними державами на території Анауака (мексиканської долини) — Тлашкалою, Уешоцінко, Чолула.

Підкорення ацтеків[ред.ред. код]

Іспанське завоювання ацтеків

У 1519 році іспанський губернатор острова Куби Дієго Веласкес де Куельяр доручив ідальго Ернану Кортесу розвідати і завоювати на материку індіанські території, за чутками, багаті золотом. Кортес мав 10 важких і 5 легких польових гармат і 13 мушкетів. Він зробив зупинку на Тринідаді для того, щоб найняти додаткових рекрутів і придбати коней. Після цього він вирушив до мексиканського узбережжя в районі сучасного Табаско, де здобув перемогу в битві з індіанцями. Від переможених він отримав 20 дівчат, серед яких була Малінче, жінка, що відіграла значну роль у завоюванні Мексики.

21 квітня 1519 висадився на тому місці, де пізніше було побудовано місто Веракрус. Тут Кортес зустрів племена тотонаків, що платили данину правителю ацтеків Монтесумі II, яким допоміг прогнати ацтекських митарів й залучив до свого війська. Залишивши у Веракрусі сотню людей, в середині серпня 1519 Кортес вирушив на Теночтітлан.

На шляху іспанці завдали поразки військам Тлашкали, які не бажали пропускати тих через свої території. Тоді ж були підкорені племена отомі. Зрештою було укладено мир, Кортес отримав підтримку загону 2 тис. тлашкальтеків.

Загін Кортеса вдерся в межі імперії ацтеків наприкінці літа, коли племена індіанців були зайняті збиранням врожаю і тому уникали збройної боротьби, що відволікає робочу силу. Цей момент, безумовно, впливав на політику великого тлатоані Монтесуми II, для якого були характерні коливання, нерішучість і прагнення домовитися з завойовниками. Намагався імператора (уей тлатоані) ацтеків військово і дипломатично завадити Кортесу дістатися Теночтітлану не мали успіху.

У столиці ацтеків він захопив Монтесуму II в той момент, коли вождь індіанців необережно наблизився до іспанців без достатньо сильної охорони. Монтесума виявився заручником, що внесло сум'яття в ряди ацтеків.

Тим часом, губернатор Куби Веласкес послав до Мексики нову експедицію на чолі з Панфіліо де Нарваесом. Новий загін, який налічував 1100 вояків та 72 гармати, висадився на узбережжі Мексики в квітні 1520 року із завданням виступити проти Кортеса. Незважаючи на менші сили, Кортесу вдалося отримати перемогу й переконати залишки загону Нарваеса приєднатися до нього.

1 липня розлючений натовп забив Монтесуму камінням. Кортес вирішив утікати в Тлашкалу. Іспанцям пощастило вислизнути в ніч, залишивши ар'єргард на смерть і втративши більшу частину награбованого багатства й артилерію.

Іспанці відновили занепали авторитет серед індіанців перемогу при Отумбі 2 липня 1520 року. На початку 1521 року він зібрав нову армію в яку ввійшли 600 іспанців, 25000 тлашкаланців. В цей час на бік Кортеса переходить місто-держава Тескоко. З метою зміцнення свого становища в країні Кортес провів два походи проти індіанських племен: один похід на схід до моря, інший — в південному і західному напрямках. Усі племена-данники ацтеків були підкорені.

28 квітня 1521 року загін іспанських колонізаторів і великі сили їхніх союзників-індіанців виступили в похід на Теночтітлан. Маленькі галери, розібрані на частини, спорядження і озброєння для них індіанці перенесли на руках через гори. Галери були зібрані на березі озера Тескоко і спущені на воду.

Після цього розпочалася облога Теночтітлана, яка тривала 70 днів — до 13 серпня 1521 року. Кортес мав 1386 іспанців, 16 гармат, більш ніж 300 тис. союзників-індіанців. Їм протистояло близько 200 тис. ацтеків. Зрештою іспанцям вдалося перемогти, захопити уей тлатоані Куаутемока. Вцілілі будівлі захопленого Теночтітлана були зруйновані, поховавши під собою тіла полеглих захисників. Після падіння, місто було знищене. Разом з падінням Теночтітлану конкістадорам дісталася територія великої імперію, що охоплювала центральну, західну, частково східну території сучасної Мексики.

Підкорення пурепеча та Текос[ред.ред. код]

Спочатку пурепеча (або як їх ще називали тараски) збиралися надіслати ацтекам допомогу, але під впливом поганих ознак завагалися. Крім того, помер їх тлатоані Суанг II Чаракі, а наступний Тангахоан II Кальцонцін, боячись суперництва за престол, витратив дорогоцінний час на винищення всіх своїх братів.

У 1522 році загони іспанців та їх союзників на чолі із Кристобелєм де Олідом рушили на північний захід, проти держави пурепеча. Тлатоані Тангашоан II, вражений знищенням потужної Ацтекської імперії, чинив суто символічний опір іспанцям. Побачивши, що правитель підкорився волі іспанців, вся інша держава пурепеча здалася без опору. Втім наступного року іспанцям довелося придушувати повстання пурепеча.

Того ж року Хцуан Родрігес де Вільяфуерте рушив проти держави Текос (сучасний штат Коліма), але зазнав поразки. Тоді проти індіанців було відправлено Гонсало де Сандоваль, який завдав поразки військам місцевих касіків, заснувавши місто Коліма.

Підкорення Веракрус і Табаско[ред.ред. код]

У 1521 році Гонсало де Сандоваль підкорив племена на південь від міста Верарус. При цьому спалив живцем вождя, який вбив іспанця. Невдовзі вся територія сучасного штату Веракрус була підкорена іспанцями. Того ж року Ернан Кортес особисто очолив похід проти уастеків, яких було підкорено лише завдяки застосуванню вогнепальної зброї. Втім партизанська боротьба цього народу у горах і лісах тривала до 1530 року.

Після перемоги у 1519 році Ернана Кортеса над майя Табаско, тут було зведено форт Санта-Марія де ла Вікторія. Втім місцеві вожді доволі швидко відновили свою не залежність, не бажаючи визнавати зверхність короля Іспанії.

Після затвердження в центральних районах Мексики, Кортес у 1524 році відправив одного зі своїх капітанів — Луїса Мартина — для остаточного захоплення Табаско й затвердження там іспанської влади. Втім індіанці застосовуючи партизанську тактику змусили Мартина відступити. Того ж року іншу спробу підкорити населення Табаско здійснив Родріго Ранжель, проте без особливо успіху, незважаючи на значну перемогу у битві при Кіматані.

У 1524 році південними районами пройшов Ернан Кортес, під час свого походу проти хіберас (в сучасному Гондурасі). Цього разу він не намагався атакувати індіанців, а лише забезпечити ненапад з їх боку. Єдиним здобутком було підкорення міста-держави Акалан.

У 1525 році до Табаско вдерся Хуан де Валлекільо, який відновив форт і місто Санта-Марія де ла Вікторія, підкоривши узбережжя Мексиканської затоки в районі Табаско. Втім в розпал успіхів він помер від епідемії у 1527 році.

У 1527 році сюди прибув капітан Балтазар де Осоріо з повноваженням головного судді та губернатора. Але нічого не зумів вдіяти. Зрештою опинився фактично в облозі в місті Санта-Марія де ла Вікторія, де іспанці страждали через нестачу харчів. Тому Кортес того ж року передав владу Франсіско де Монтего. Останній здійснив рішучі дії з підкорення індіанських племен. Останнім було завдано поразок у битвах при Чільтепекі та Копількомі. Отримавши підкріплення, іспанці захопили міста Teaпан, Текомахіака і Такотальпа (на південь від річки Гріхальва). До 1530 року усі племена підкорилися конкістадорам.

Підкорення племен майя, соке, чіапанеків[ред.ред. код]

Походи іспанців в Чіапас у 1523—1525 роках

У 1523 році сюди вдерся Педро де Альварадо, який мав замів підкорити колишню ацтекську область Соконуско. Протягом року він вимушений був долати спротив індіанців. Лише напочатку 1524 року вдалося підкорити цю область (південна частина сучасного штаті Чіапас).

У 1524 році проти племен чіапанеків рушив конкістадор Луїс Мартин, який для цього пройшов через землі Табаско (там не досяг успіху). В декількох битвах іспанці здолали чіапанеків, після цього атакували майяське плем'я цоціль й захопили місто Сінакантан. Касік останнього визнав зверхність Іспанії та обіцяв надати допогу іспанцям.

В подальшому Мартин стикнувся із спротивом міста-держави Чамула, де індіанці-майя намагалися взяти Мартина із загоном в облогу, змусивши залишити їх землі. Іспанцям вдалося захопити Чамулу, але не знищити основні сили супротивника. Після цього Луїс Мартин спрямував сили проти міста-держави Уіштан, союзника Чамули. Його також вдалося захопити після запекло бою. Після цього Чамулу було передано в енкомьєду Берналю Діасу дель Кастільйо, Сінакантан — Франсіско де Мармолехо.

У 1528 році в результаті походів Педро де Портокарреро було підкорені майяські племена тохолобаль, ч'оль ждо території племен соке. Також вдалося захопити важливу долину Окосінго. Продовжив цю справу того ж року Педро Масарегос, який зайняв долину Уітіупан. Проте того ж року іспанським конкістадорам довелося придушувати потужне повстання майя-цельталь.

У 1530—1531 роках Педро де Альварадо, якого призначено було губернатором Чіапасу придушив повстання племен соке і чіапанеків. В подальшому територія, контрольована іспанцями поширилася до місцини відомої як Лакадонський ліс.

Перші походи проти лакадонських земель розпочалися у 1559 році. Першу кампанію очолив Педро Рамірес де Кінонес. Згодом частково ці землі були підкорені, проте більша частину Лакадону залишалося незалежним до 1695 року. Найпотужнішими військові кампанії проти індіанців відбулися у 1685 та 1695 роках.

Підкорення міштеків і сапотеків[ред.ред. код]

Тлатоані сапотеков Косіхоеса на самому початку експедиції Е. Кортеса не чинив його загону значного опору. Побачивши, що іспанці готують новий похід на столицю ацтеків, Косіхсоеса вважав, що з їх допомогою він зуміє підпорядкувати не лише ненависних йому ацтеків, але і своїх безпосередніх сусідів і суперників, представлених племенами міштеків, чонталі, міше. Втім після падіння Теночтітлану він був змушений прийняти обряд хрещення і стати підданим іспанської корони.

У 1521 році Ороско пройшов берегом Тихого океану до самого Теуантепека і підпорядкував Іспанії сапотекські племена. У 1522 році Педро де Альварадо підкорив міштеків і сапотеків на пагорбах внутрішніх областей і залишив там іспанський загін, що заснували місто Оахака.

Втім міштеки у гірських районах продовжували чинити запеклий опір. І лише у 1550-х роках останній міштецький правитель Сікуане визнав зверхність королівства Іспанія.

Підкорення чичимеків[ред.ред. код]

Землі чичимеків з племен сакатека, кашкане, гуачічіль, тепеоане охоплювали сучасні штати Сакатекас, Халіско, Аґуаскальєнтес, Наяріт й Гуанахуато. були підкорені у 1529 році Нуньо де Гусманом, головою Першої Аудієнсії (уряду) Нової Іспанії. Землі чичимеків було названо Новою Галісією. Навесні 1540 року чичимеки повстали проти іспанців («повстання Міштон»), проте вже у грудні 1541 року зазнали поразки від військ Антоніо де Мендоси, віце-короля Нової Іспанії.

У 1550 році почалося повстання племен сакатекос та гуачічіль, яке отримало назву Чичимекська війна. Упродовж кількох десітіліть вони вели запеклу партизанську війну, організовуючи напади на гірничодобувні міста і невеликі каравани, яким доводилося перетинати територію військових дій. Однак в 1585 році Алонсо Манріке де Суніга, нещодавно призначений віце-королем Нової Іспанії, вирішив провести розслідування політики іспанців в зоні військових дій. Віце-король дізнався, що деякі іспанські солдати почали здійснювати набіги на індіанські поселення з метою захоплення рабів. Розгніваний подібною практикою, він заборонив подальше її застосування і звільнив тих, кого вже встигли поневолити. Незабаром він почав проводити мирну політику і перемовини з головними лідерами чичимеків. В обмін на мир він запропонував їм їжу, одяг, землі та сільськогосподарські угіддя. Ця політика «купленого миру» спрацювала і 1590 року Чичимекська війна зійшла нанівець.

Підкорення Юкатану[ред.ред. код]

У 1526 році Франсіско де Монтего королівським указом був призначений генерал-капітаном Юкатану і аделандтадо (губернатором) і верховним суддею цієї провінції. У вересні 1527 року флотилія залишила Іспанію і попрямувала до Америки.

Завоювання Юкатану почалося в 1528 р. У вересні Монтего здійснив висадку на острів Косумель, де індіанці не чинили іспанцям ніякого опору. Потім експедиція перебралася на північно-східний берег Юкатана, розташований напроти Косумель по той бік протоки, і Монтего урочисто проголосив цю землю іспанським володінням. Поблизу селища Шельха було засновано перше іспанське поселення Саламанка. Втім епідемії, голод і напад войовничих індіанців змусили його залишити цю область. Іспанці повернулися до берега моря, минувши руїни стародавньої столиці майя Чичен-Іци.

Монтего розвідав східне узбережжя Юкатана до затоки Четумаль, всюди стикаючись із запеклим опором майя. Після цього іспанці рушили на південь до Четумаля, але й тут не мав успіху У середині 1528 року, залишивши на узбережжі залогу, він відплив до віце-королівства Нова Іспанія.

У 1531 році було розпочато нову військову кампанію. Загарбники зазнали тут поразки і були змушені з великими втратами відійти на південь, в Гондурас, вже завойований іспанцями. Тим часом Франсіско де Монтего оселився на північному березі Юкатана і відправив звідти в глиб країни великий загін під командою свого сина Франсіско. Жорстке ярмо колонізаторів, їх звірства викликали запеклий опір індіанців. В середині 1533 року загони іспанців Монтего залишили Юкатан. Після відходу іспанців Юкатан спіткала жахлива посуха, що тривала до 1536 року. Запаси кукурудзи за роки війни виснажилися, і в країні почався голод.

У 1541 році Монтехо знову відправив з Чіапаса свого сина на чолі військової експедиції на Юкатан. По долинах басейну річки Гріхальви той вийшов до моря, досяг Чампотон і побудував там фортецю. Потім загін перебрався на Кампече і звідти став з боями просуватися на північ. 6 січня 1542 року іспанці заснували місто Мерида (тепер — столиця штату Юкатан), що стала резиденцією колонізаторів. З Мериди Монтехо розіслав загони в різні райони півострова. Деякі держави здалися без опору, північні ж області вдалося захопити лише після жорстоких боїв. На бік колонізаторів перешла найпотужніша держава юкатанських майя — Мані.

11 червня 1542 року неподалік Мериди відбулася вирішальна битва між іспанцями та Мані з одного боку та коаліцією майяських держав, в якій останній зазнали нищівної поразки. За підтримки військ Мані іспанці займали одну область за іншою. У 1543 році підкорено останню значну державу — Сотуту. У 1544 році конкістадори захопили східну частину Юкатана.

У 1546 році юкатанські майя розпочали потужне повстання, яке охопило увесь схід півострова. Воно тривало 4 місяці. На допомогу своїм загонам у грудні 1546 року прибув Монтего-старший. Лише у березні 1547 року остаточно придушено спротив майя.

Підкорення Північної Мексики[ред.ред. код]

У 1535 році Ернан Кортес особисто зробив безуспішну спробу заснувати колонію на безплідних берегах Нижньої Каліфорнії. У 1540 році за наказом віце-короля Антоніо де Мендоси на північ рушив Франсиско Васкес де Коронадо, який дійшов до північних кордонів сучасної Мексики, а потім до штату Канзас (США).

Після цього розпочалося поступове підкорення північних племен. Провінція Керетаро у 1543—1545 роках була завойована вождями племен отомі, які взяли іспанські імена й іспанську віру і були нагороджені іспанськими титулами. Племена на території сучасного штату Сан-Луїс-Потосі були або звернені в рабство і приречені працювати в рудниках, або змушені шукати притулку в менш доступних гірських долинах і в нескорених ще областях далекої півночі.

В 1554 році Франсіско де Ібарра підкорив північно-західні племена. Ібарра було призначено губернатором всього цього величезного району, що складав майже третину Мексики. Індіанців-кочівників, що жили на плоскогір'ї, вдалося легко підкорити або відлякати на північ.

Водночас племена на території сучасних штатів Сіналоа і Сонора чинили запеклий спротив. У 1560-х роках індіанці вигнали з цих провінцій всіх іспанців. До кінця сторіччя до них вирушили єзуїти і почали звертати їх у християнство. Але підкорити цих індіанців так ніколи і не вдалося. Плем'я які з Сонори захищалося від агресії до кінця XIX ст.

Північно-східні племена також нападали на гірницькі селища. Спочатку іспанці намагалися умиротворити їх, сплачуючи їм субсидії і насаджуючи серед них колонії тласкаланців. У 1584 році Луїс де Карвахаль зробив завоювання цієї території. Карвахаль був призначений губернатором провінції Новий Леон, де заснував місто Монтерей і зігнав індіанців у енкоміенди нового типу, звані «конгрегас». Проте не довів справу до кінця, оскільки був страчений інквізицією. В результаті індіанці Сьєрра Горді і узбережжя Тамауліпас здійснювали набіги на іспанські поселення і не визнавали іспанського панування ще 150 років.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • History of the Conquest of Mexico, with a Preliminary View of Ancient Mexican Civilization, and the Life of the Conqueror, Hernando Cortes By William H. Prescott
  • Chamberlain, Robert S. (1974) Conquista y Colonización de Yucatán (1517—1550), Ed. Porrúa, ISBN 968-432-734-X
  • Mario Humberto Ruz Sosa (1991). Los linderos del agua. Francisco de Montejo y los orígenes del Tabasco colonial. Villahermosa, Tabasco: Instituto de Cultura de Tabasco, pp. 205. LCCN 93231733.
  • Wise, Terence; McBride, Angus (2008) [1980]. The Conquistadores. Men-at-Arms 101. Oxford, UK and New York, US: Osprey Publishing. ISBN 978-0-85045-357-7.