Військовий берет
Військовий берет — головний убір, частина військового однострою багатьох країн світу.
Військовослужбовці почали носити берети як частину військової форми в деяких європейських країнах протягом XIX століття; з середини XX століття вони стали частиною уніформи багатьох збройних сил світу[1]. Військові берети зазвичай зсувалися («заламувалися») праворуч, щоб звільнити плече, на якому тримається гвинтівка в більшості солдатів, але армії деяких країн, переважно в Європі, Південній Америці та Азії, зсувають берети ліворуч, на «французький манір».
У багатьох країнах берети стали асоціюватися з елітними підрозділами, які часто носять берети певних кольорів. Наприклад, маруновий берет є здебільшого традиційним головним убором повітрянодесантних військ у близько 60 країнах світу[2], за деякими винятками, наприклад російські десантники носять блакитні берети, іспанські — чорні, а португальські — зелені. Українські десантно-штурмові війська почали носити марунові берети у 2017 році[2].
Історія[ред. | ред. код]
Використання головного убору, схожого на берет, як цивільного головного убору сягає сотень років — раннім прикладом є шотландський блакитний капелюшок[3], який став фактичним символом шотландських сил якобітів у 16-17 століттях. Самі берети вперше використовувалися як військовий головний убір у 1830-х роках під час Першої карлістської війни в Іспанії, куди вони, за переказами, були завезені з півдня Франції ліберальними силами, але прославилися завдяки генералу-супротивнику Томасу де Сумалакаррегі, який носив білий або червоний берет з довгою китицею, що став емблемою карлістського руху[4].
Французькі альпійські стрільці, створені на початку 1880-х років, були першим регулярним підрозділом, який носив військовий берет як формовий головний убір[5]. Ці гірські війська мали уніформу, яка включала кілька інноваційних для того часу особливостей, зокрема великий і гнучкий блакитний берет, який досі зберігся в їхньому однострої[6]. Це була настільки незнайома за межами Франції мода, що берет довелося описати в Британській енциклопедії 1911 року як «м'який ковпак або тем-о-шентер[en][7][8]».
Берети мають особливості, які роблять їх привабливими для військових: вони дешеві, їх легко виготовити у великих кількостях та в широкому діапазоні кольорів (що працює на моральний дух), їх можна згорнути та помістити в кишеню або під погон сорочки без пошкоджень, їх можна носити з навушниками[9].
Берет був визнаний особливо практичним як форма для екіпажів бронетехніки; британський Королівський танковий полк почав носити чорний берет, на якому не було видно плям мастила, і він був офіційно затвердженим у 1924 році[10]. Танкові війська нацистської Німеччини також взяли на озброєння чорний берет (Schutzmütze) у 1934 році, у середині він містив гумовий кепі для захисту голови[11].
Носіння беретів характерних кольорів елітними спецпідрозділами походить від британського парашутного полку, чий темно-бордовий (маруновий) берет був офіційно затверджений у липні 1942 року[12], та від британських командос, чий зелений берет був затверджений у жовтні того ж року[13]. У 1955 році Сили спеціальних операцій армії США прийняли на озброєння темніший зелений берет, хоча офіційно він був затверджений лише в 1961 році[14].
У Збройних силах України[ред. | ред. код]
Кольори беретів[ред. | ред. код]
| Колір | Підрозділи | |
|---|---|---|
| Степ (світло-оливковий) | загальновійськовий[15] | |
| Грозове небо (сіро-синій) | Повітряні сили ЗСУ | |
| Ескадра (темно-синій) | Військово-морські сили (ВМС) ЗСУ | |
| Марун (темно-бордовий) | Десантно-штурмові війська ЗСУ | |
| Сталь (світло-сірий) | Сили спеціальних операцій | |
| Темна ніч (чорний) | танкові війська | |
| Полум'я (яскраво-червоний) | ракетні війська та артилерія | |
| Морська хвиля (синьо-зелений) | підрозділи морської піхоти та підрозділи спеціального призначення ВМС | |
| Малина (пурпур) | Президентський полк | |
| Світло-червоний | Військова служба правопорядку | |
| Ґрунт (темно-сірий) | гірська піхота | |
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Берет як елемент військового однострою: історія появи, загальносвітові тенденції та ЗСУ. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 2 грудня 2023.
- ↑ а б Назарчук, Ірина (21 листопада 2019). День Десантно-штурмових військ: 12 фактів про українську «крилату піхоту». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 1 грудня 2023.
- ↑ Про старовинний традиційний шотландський капелюшок (капор) див. Scottish Blue Bonnet[en](англ.)
- ↑ Motta, Giovanna (11 червня 2018). Fashion through History: Costumes, Symbols, Communication (Volume II) (англ.). Cambridge Scholars Publishing. ISBN 978-1-5275-1196-5.
- ↑ Carman, W.Y. (1977). A Dictionary of Military Uniform. p. 26. ISBN 0-684-15130-8.
- ↑ Mollo, John (1972). Military Fashion. p. 200. ISBN 0-214-65349-8.
- ↑ Тем-о-шентер (також скорочено тем або теммі, в британській армії часто — абревіатура англ. ToS) — традиційний шотландський чоловічій головний убір, широкий вовняний берет з помпоном на маківці.
- ↑ „Uniforms“, page 587, Volume XXVII Encyclopædia Britannica, 1911 Edition
- ↑ Army (англ.). Association of the United States Army. 1966.
- ↑ Forty, George. A Pictorial History of the Royal Tank Regiment, Halsgrove Publishing 1988, ISBN 978-1-84114-124-4
- ↑ Press, The Crowood (24 травня 2000). ARMY PANZER UNIF-EMS 13 (англ.). Crowood Press UK. ISBN 978-1-86126-303-2.
- ↑ Skinner, Rebecca (20 січня 2015). British Paratrooper 1940–45 (англ.). Bloomsbury Publishing. ISBN 978-1-4728-0513-3.
- ↑ Bull, Stephen (1 січня 2010). Commando Tactics: The Second World War (англ.). Casemate Publishers. ISBN 978-1-84884-074-4.
- ↑ How Green Berets Became the US Army's Elite Special Forces. HISTORY (англ.). 7 листопада 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
- ↑ Олександрович, Бардін Андрій. Головні убори Збройних Сил України. naurok.com.ua (укр.). Процитовано 1 грудня 2023.
