Ракетні війська та артилерія України

Ракетні війська та артилерія
	Емблема ракетних військ та артилерії, 2016р.
На службі	1992 — по т.ч.
Країна	Україна
Вид	Сухопутні війська
Тип	ракетні війська та артилерія
Чисельність	10 бригад, 3 полки
Річниці	3 листопада
Знаки розрізнення
Емблема ракетних військ та артилерії (2007-2016)
Нарукавний знак роду військ
	Ракетні війська та артилерія України у Вікісховищі

Ракетні війська та артилерія (РВтА) — окремий рід військ в складі Сухопутних військ та Військово-морських сил Збройних сил України. Артилерійські війська є основною вогневою силою в операціях, що проводяться Сухопутними військами із застосуванням звичайної зброї, й виконують до 65-70% загального об'єму завдання із вогневого ураження супротивника.

Ракетні війська та артилерія складаються із з'єднань оперативно-тактичних і тактичних ракет, з'єднань і частин гаубичної, гарматної, реактивної та протитанкової артилерії, артилерійської розвідки, мінометних підрозділів та підрозділів протитанкових керованих ракет. Вони призначені для ураження живої сили, танків, артилерії, протитанкових засобів противника, авіації, об'єктів ППО та інших важливих об'єктів при веденні загальновійськової операції (бою).

Історія[ред. | ред. код]

Козаччина[ред. | ред. код]

Історія української артилерії бере свій початок від гетьманування Івана Мазепи. Гетьман Мазепа був фахівцем у артилерії, під час його правління значно збільшився гарматний арсенал України, ставши одним із найбільших у Європі. Чимало гармат було виготовлено у людвисарні Глухова, де працювали відомі ливарі Йосип і Карпо Балашевичі. Балашевичі не забували на своїх виробах робити напис, мовляв, усе це зроблено "старанням же й коштом ясновельможного його милості пана Іоанна Мазепи", однак після його еміграції Петро І наказав вивезти усі гармати в Росію. За іронією долі, артилерія, зроблена для українців, стала основою формування російської.

Українська революція[ред. | ред. код]

Під час Української революції 1917-21 років полковник УНР Роман Дашкевич, колишній старшина австро-угорської армії став справжнім батьком української артилерії - він не тільки організував артилерію української армії часів Центральної Ради, Гетьманату та Директорії, а й за власні кошти закупив воякам мундири, кріси та кулемети. Українська артилерія після захоплення Наддніпрянщини була повністю знищена, а відновилася лише після проголошення незалежності України та спочатку базувалася на радянській техніці.

Радянський період[ред. | ред. код]

Військове протистояння СРСР і США найбільше виявилося в так званій гонці озброєнь і особливо її ракетно-ядерному компоненті. У результаті виникли нові види збройних сил. Ракети різного типу з ядерними бойовими зарядами стали їхнім основним озброєнням. До системи стратегічних ядерних сил залічують ракетні війська наземного базування, ракетні бойові комплекси на підводних човнах і ракетні частини військово-повітряних сил.

Критичного рівня ядерне протистояння досягло в 1962 р. Тоді 51-ша окрема ракетна дивізія, сформована з частин 43-ї ракетної армії, перебуваючи на території Куби, готова була завдати 27 жовтня ракетно-ядерного удару по території США 24 ракетами Р-12. Збройні сили США також приготувалися до ядерних ударів по території СРСР. Світ опинився на межі ядерної війни. На щастя, менше ніж за місяць кризу вдалося подолати.

На території України, починаючи з 1960 р., на базі частин 43-ї повітряної армії формувалися частини ракетних військ. 43-тя ракетна армія зі штабом у Вінниці мала у своєму складі 19-ту (Хмельницький), 37-му (Луцьк), 46-ту (Первомайськ), 50-ту (с.Білокоровичі), 35-ту (Орджонікідзе, Росія), 44-ту (Коломия), 43-тю (Ромни) ракетні дивізії та частини забезпечення.

Між 1988 і 1991 рр. ліквідовано всі ракети середньої і малої дальності класу РСД-10 (СС-20, «Піонер»), Р-12 (СС-4, «Сандал»), Р-14.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

На озброєнні армії на початок 1994 р. перебували 176 ракетних комплексів типу «ОС», які мали на озброєнні 130 ракет класу РС-18 (СС-19) і 46 ракет класу РС-22 (СС-24), з 1272 ядерними бойовими зарядами. Крім цього, в Україні було 2500 одиниць тактичної ядерної зброї. У 1993 — 1994 рр. знято з бойового чегування в 19-й і 46-й ракетних дивізіях 40 ракет РС-18 (СС-19) і знижено ступінь бойової готовості ще 46 ракет класу РС-22 і їхніх пускових комплексів, а також стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160. У 2001 р. роботи, пов'язані з ядерним роззброєнням і ліквідацією ядерної зброї в Україні, завершились підривом останньої шахтно-пускової установки. Масштабна ліквідація ядерного озброєння відбулася вперше. Україна продемонструвала всьому світові в цьому приклад.

Докладніше: Ядерна зброя України

Громадськість та світ повинні бачити і знати, що таке ракетно-ядерне озброєння, яке розміщувалося на території України. Для цього в Україні в селищі Побузькому Голованівського району Кіровоградської області на базі полку 46-ї ракетної дивізії створено Музей ракетних військ стратегічного призначення. Він являє собою бойову стартову позицію з шахтно-пусковою установкою, командним пунктом запуску ракети, наземним обладнанням і різноманітними допоміжними механізмами. Усе збережено в первісному вигляді.

До 2013 року розглядалася можливість розробки та налагодження серійного випуску Оперативно-тактичного комплексу Сапсан шляхом залучення КБ Південне та Південмашу. Комплекс мав стати основою майбутніх Стратегічних сил неядерного стримування. Однак з початком російської агресії проект було закрито. Було розпочато роботи по трьом напрямкам Грім-2, Коршун-2 та РСЗВ з коригованим боєприпасом Вільха. На заміну застарілій машині БМ-21 Град створена серія Бастіон-01, які поступово еволюціонували до РСЗВ Верба. Комплекс Бастіон-03 на заміну РСЗВ Ураган прийнятий на озброєння Української армії.

Для боротьби з потенційним противником пропонується до прийняття на озброєння ряду нових комплексів вітчизняного виробництва таких як комплекс Комбат, «Стугна», «Бар'єр», «Скіф», «Корсар», «Альта», «Грань».

У 2017 році було оголошено про плани поступового переходу великокаліберної артилерії Збройних сил України на Натовський калібр 155 мм (що відрізняється від радянського 152 мм). В рамках переходу планується також побудова заводу для виробництва широкого спектру боєприпасів, в тому числі й 155 мм.^[1]

Під час відвідування Міністром оборони України Степан Полторак репетиції Параду до 27-ї річниці Незалежності України, відповідаючи на питання журналістів про САУ “Богдана” розказав, що 10 серпня 2018 року буде прийнято рішення про прийняття на озброєння 155-мм гармати, також Полторак додав, що вже станом на 7 серпня вона проходить випробування.^[2]