Військово-польовий трибунал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Військо́во-польови́й трибуна́л та військо́во-польови́й суд — тимчасові колегіальні органи правосуддя, що діють на територіях, що обороняються, окупованих та звільнених територіях. Збираються винятково у військовий час або за умов надзвичайного стану, як правило, на місці бойових дій, одразу ж після їх закінчення. Встановлюються головнокомандувачами сил, що наступають чи обороняються при кожній військовій частині/з'єднанні, а також військовими комендантами у великих населених пунктах.

Специфіка роботи й види покарань[ред. | ред. код]

Через складність обстановки у воєнний час та неможливість нормальної роботи пенітенціарної системи (утримання під вартою підозрюваних, етапування засуджених), винесення військово-польовим судом загальнокримінальних покарань, — таких як арешт чи позбавлення волі, чи виправні роботи, — часто є неможливим, тому універсальним покаранням для всіх категорій підсудних часто є негайний розстріл, рідше — показова страта через повішання. У практиці військових юристів невідомі випадки, щоб командувач з'єднання не затвердив вирок[1].

Компетенція[ред. | ред. код]

військово-польового трибуналу[ред. | ред. код]

військово-польового суду[ред. | ред. код]

Поза компетенцією[ред. | ред. код]

Розстрілу на місці, без суду й слідства, підлягають:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Делаграмматік М. Військові трибунали за работою // «Новый Мир» : журнал. — М. : Редакція журналу «Новый мир», 1997. — № 6. — ISBN 0130-7673.

Посилання[ред. | ред. код]