Віктор Моріц Гольдшмідт

Віктор Моріц Гольдшмідт
нім. Victor Moritz Goldschmidt
Народився	27 січня 1888(1888-01-27)[…] Цюрих, Швейцарія
Помер	20 березня 1947(1947-03-20) (59 років) Осло, Норвегія
Країна	Норвегія
Діяльність	хімік, професор, геолог, мінералог
Alma mater	Університет Осло
Галузь	геохімія, геологія, мінералогія і петрологія
Заклад	Геттінгенський університет Університет Осло Університет Осло Oslo Geological Museumd
Науковий ступінь	доктор філософії (1911)
Науковий керівник	Вольдемар Крістофер Бреггер
Відомі учні	Thomas F. W. Barthd
Аспіранти, докторанти	Brian Harold Masond
Членство	Лондонське королівське товариство Леопольдина Академія наук СРСР Шведська королівська академія наук Національна академія дей-Лінчей Шведська королівська академія інженерних наук Російська академія наук Австрійська академія наук
Батько	Heinrich Jacob Goldschmidtd
Нагороди	премія Фрітьофа Нансена за визначні дослідження в галузі математики та природничих наукd (1912) іноземний член Лондонського королівського товариства (20 травня 1943) медаль Волластона (1944) Медаль Елліота Крессона (1903)
Віктор Моріц Гольдшмідт у Вікісховищі

Віктор Моріц Гольдшмідт (нім. Victor Moritz Goldschmidt, 27 січня 1888, Цюрих — 20 березня 1947, Вест-Акер, поблизу Осло) — хімік і геофізик, один з основоположників геохімії і кристалохімії. Розробив геохімічну класифікацію елементів, запропонував закон ізоморфізму, названий його ім'ям. Висунув одну з перших теорій щодо складу і будови глибин Землі, причому передбачення Гольдшмідта підтвердилися найбільшою мірою. Одним з перших розрахував склад верхньої континентальної кори. На його честь названий мінерал гольдшмідтит.

Життєпис

Віктор Моріц Гольдшмідт народився в Цюріху в єврейській родині. Його батьки, Генріх Якоб Гольдшмідт (Heinrich Jacob Goldschmidt) (1857—1937) і Амелі Коен (Amelie Koehne) назвали свого сина на честь учителя батька, Віктора Меєра. Сім'я Гольдшмідтів переїхала до Норвегії в 1901 році, коли Генріх Гольдшмідт отримав посаду професора хімії в Крістіанії (стара назва Осло).

У 1905 році Гольдшмідт почав вивчати мінералогію, геологію та хімію в Університеті Осло. Його вчителем був відомий норвезький петрограф, професор мінералогії і геології Вольдемар Крістофер Бреггер (1851—1940). З 1907 р. Віктор Гольдшмідт виконував петрографічні роботи з контактного метаморфізму в районі Осло. Його дисертація була опублікована в 1911 році і є однією з його головних робіт. У 1914 році, у віці лише 26 років, він став професором і директором Мінералогічного інституту Університету Християнії (нині Університет Осло).

Перша наукова робота Гольдшмідта називалася «Контактовий метаморфізм в околицях Крістіанії». У ній він вперше застосував термодинамічне правило фаз до геологічних об'єктів.

Досліджував закономірності розподілу хімічних елементів в тілі Землі. Результати він опублікував у серії статей під назвою «Закони геохімічного розподілу елементів» (1923–27). Він визнав, що закони кристалохімії відіграють важливу роль. Елементи з подібним йонним радіусом можуть замінювати один одного в кристалах і утворювати загальні мінерали (правило Гольдшмідта). Він зміг визначити багато атомних та йонних радіусів за рентгенівськими дифракційними зображеннями. Таким чином, роботи Гольдшмідта про атомні і йонні радіуси суттєво вплинули на кристалохімію, склавши її важливу основу.

Серія його робіт під назвою «Геохімія елементів» (Geochemische Verteilungsgesetze der Elemente) вважається початком геохімії.

У 1926 році був обраний членом Німецької національної академії наук Леопольдина. З 1924 р. — член-кореспондент Російської академії наук, а з 1929 р. — член Геттінгенської академії наук.

Віктор Гольдшмідт (праворуч), 1915 рік

Під час німецької окупації Гольдшмідт був заарештований, але незадовго до запланованої відправки в концентраційний табір був викрадений Норвезьким Опором, і переправлений до Швеції. Потім він перебрався до Англії, де жили його родичі.

Після війни він повернувся в Осло, і помер там у віці 59 років. Його головна праця — «Геохімія» — була відредагована і видана посмертно в Англії у 1954 році.

Цирк Гольдшмідта у Східній Антарктиці носить його ім’я з 1972 року.

Література

• Victor Moritz Goldschmidt: Father of Modern Geochemistry by Brian Mason (ISBN 0-941809-03-X)
• Wolf Freiherr von Engelhardt: Goldschmidt, Victor Moritz. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 6, Duncker & Humblot, Berlin 1964, ISBN 3-428-00187-7, S. 618 f. (Digitalisat).
• Rudolf Nissen: Helle Blätter, dunkle Blätter. Autobiographie. DVA Stuttgart 1969 u. ö. (auch and. Verlage); S. 102ff.

Інтернет-ресурси

• The Importance of the Pioneering Work by V.M. Goldschmidt