Вікулін Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вікулін Іван Михайлович
Народився 2 травня 1940
Самарське
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Alma mater Томський університет
Галузь наукових інтересів фізика, математика
Заклад Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Вчене звання Професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди
Премія Ради Міністрів СРСР, Державна премія СРСР

Вікулін Іван Михайлович (2 травня 1940 р., с. Самарськ, Башкирська АСРР.) — фізик, математик. Доктор фізико-математичних наук (1975), професор (1977), заслужений винахідник України (1992). Премії: Державна премія СРСР (1988), Премія Ради Міністрів СРСР (1990).

Біографія[ред.ред. код]

Іван Вікулін народився 2 травня 1940 р. у с. Самарське, Башкирської АСРР. У 1957 р. закінчив середню школу. Працював електриком Орсько-Халіловського металургійного комбінату (1957-1959).

У 1964 р. закінчив радіофізичний факультет Томського державного університету та був призначений на посаду завідувача лабораторії НДІ напівпровідникових приладів.

У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію. З 1969 р. працював на кафедрі фізичної електроніки Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) старшим викладачем, доцентом (1970).

В 1975 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Физические основы полупроводникових сенсоров». Працював професором кафедри фізичної електроніки ОДУ (1977-1986).

З 1986 р. — завідувач кафедри фізики Української державної академії зв'язку України ім. О. С. Попова.

1992 р. — віце-президент Академії зв'язку України та заслужений винахідник України.

1994 р. — академік Міжнародної академії інформатизації — асоційованого члена ООН.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Сформував наукову школу з напівпровідникових датчиків. Були створені нові типи приладів на основі напівпровідникових синтетичних алмазів, магніточутливі та фоточутливі транзистори, модулятори оптичного випромінювання.

За розробку фізичних основ напівпровідникових магнітокеруємих приладів присуджена Державна премія СРСР (1988). За створення напівпровідникових варикапів (діод із змінною ємністю) присуджена премія Ради Міністрів СРСР (1990).

Автор 10 книг, 145 статей, 120 авторських свідоцтв та патентів на винаходи.

Праці[ред.ред. код]

  • Физика полупроводниковых приборов / И. М. Викулин. — М. : Радио и связь, 1980.
  • К вопросу об изменении проводимости полупроводников при эксклюзии / И. М. Викулин, В. И. Ирха // Информатика и связь: сб. научных трудов. — Одесса, 1997. — С. 117—122.
  • Электролюминесценция в ассимметричных р-n структурах / И. М. Викулин, В. Э. Горбачев // Наукові праці УДАЗ ім. О. С. Попова. — 2000. — № 1. — C. 8.
  • Розвиток фізико-технологічних основ, розробка і організація серійного виробництва елементів і систем оптоелектроніки : монографія / В. Г. Вербицький, І. М. Вікулін, П. П. Воробієнко [та ін.] ; наук. ред. Г. О. Сукач ; М-во транспорту та зв'язку України. – Київ : Логос, 2009. — 239 с. 
  • Влияние радиации на термочувствительность биополярных транзисторов / И. М. Викулин, В. Э. Горбачев, Ш. Д. Курмашев // Наукові праці ОНАЗ ім. О. С. Попова. — 2015. — № 2. — С. 12-19.
  • Варисторы из монодисперсных керамических порошков, полученные с помощью лазерного излучения / И. М. Викулин, В. Э. Горбачев, Ш. Д. Курмашев // Наукові праці ОНАЗ ім. О. С. Попова. — 2016. — С. 29-34.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]