Дніпро (радіостанція)
Країна | Україна |
---|---|
Територія | РРФСР, Українська РСР |
Мова | українська, російська, польська, румунська, німецька |
Вперше в ефірі | 1 травня 1943 (81 рік) |
Востаннє в ефірі | грудень 1944 |
Формат | Прифронтова радіостанція |
Власник | Уряд УРСР (з 1943) |
Дніпро (до 1943 — «Говорить Південно-Західний фронт») — радянська урядова (з 1943) прифронтова україномовна мобільна радіостанція. Працювала в період німецької окупації України з 1943 по 1944.
Почала своє мовлення у Броварах під час окупації Києва німецькими військами, початкова назва — «Говорить Південно-Західний фронт». У ході битви під Сталінградом перейшла під контроль республіканського комуністичного уряду України, після чого отримала назву «Дніпро». Перші передачі радіостанції як урядової почали транслюватися з населеного пункту Калач Воронезької області (територія РРФСР, нині РФ) 1 травня 1943. Після перелому в ході Сталінградської битви та початку відступу німецьких військ радіостанція разом з бійцями Червоної армії та лінією фронту поступово просувалася вглиб України. З кінця серпня 1943 станція вела мовлення з території Харківської області (базувалася неподалік м. Куп'янськ), з вересня того ж року, після невдалого бомбардування станції німецькою авіацією, — вже з самого Харкова. Після переходу Києва під контроль СРСР станція деякий час ще працювала в Харкові. 12 січня 1944 змінила місце дислокації, перебравшись із Харкова до Києва, де отримала постійне приміщення, перетворившись із пересувної на стаціонарну. Припинила свою роботу в грудні 1944.
Радіостанція мала пропагандистське та культурне спрямування, орієнтувалася здебільшого на жителів окупованої німецькими військами України. В ефірі «Дніпра» транслювалися виступи відомих українських діячів культури, урядові повідомлення, інформація з друкованих ЗМІ, велися репортажі з фронту.
На початку мовлення в ефірі радіостанції пролунала пісня «Реве та стогне Дніпр широкий», яка стала позивним спочатку «Дніпра», потім — Українського радіо в повоєнний та більш пізні радянські часи; дана мелодія залишається незмінним позивним Українського радіо й сьогодні.
Передавач «Дніпра» розташовувався у двох вагонах відведеного під радіостанцію десятивагонного потяга. В інших вагонах знаходилися медпункт, їдальня, допоміжна апаратура й персонал. Радіостанція працювала на частоті 415,5 метри.
Радіостанція «Дніпро» транслювала передачі п'ятьма мовами — українською, російською, польською, румунською та німецькою.
- О. С. Рубльов. «Дніпро», радіостанція [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 407. — ISBN 966-00-0405-2.
- В. А. Бурбела. «Дніпро» [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ДЕЩО ПРО ФРОНТОВИХ РАДІОЖУРНАЛІСТІВ. Регіна ТАЛАБАН, 1-11-2014 (укр.)[недоступне посилання з квітня 2019]
- «ДНІПРО», радіостанція — Інститут історії України (укр.) [Архівовано 21 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Двобій в ефірі — Газета «Хрещатик», 22.06.2006 (укр.)