Вікіпедія:Проєкт:Населені пункти України/Населення/Житомирська область/Овруцький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Овруцький район

Кам'янівка[ред. код]

с. КАМ`ЯНІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 166 осіб, з яких 66 чоловіків та 100 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 83 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,59 %
білоруська 1,20 %
російська 1,20 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Бігунська сільська рада[ред. код]

БІГУНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 2346 осіб, з яких 1088 чоловіків та 1258 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1820 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,25 %
білоруська 0,48 %
російська 0,27 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Бігунь[ред. код]

с. БІГУНЬ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1834 особи, з яких 850 чоловіків та 984 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1573 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,38 %
білоруська 0,31 %
російська 0,31 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Делета[ред. код]

с. ДЕЛЕТА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 227 осіб, з яких 103 чоловіки та 124 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 8 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Селезівка[ред. код]

с. СЕЛЕЗІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 285 осіб, з яких 135 чоловіків та 150 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 239 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,39 %
білоруська 1,61 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Бондарівська сільська рада (Овруцький район)[ред. код]

БОНДАРІВСЬКА сільрада (ОВРУЦЬКИЙ РАЙОН)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2098 осіб, з яких 997 чоловіків та 1101 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1697 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,70 %
російська 0,71 %
молдовська 0,30 %
білоруська 0,24 %
вірменська 0,06 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Бондарі[ред. код]

с. БОНДАРІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1131 особа, з яких 544 чоловіки та 587 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 969 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,96 %
російська 0,52 %
білоруська 0,42 %
вірменська 0,10 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Бондарівка (Овруцький район)[ред. код]

с. БОНДАРІВКА (БОНДАРІВСЬКА сільрада, ОВРУЦЬКИЙ РАЙОН)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 281 особа, з яких 141 чоловік та 140 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 224 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,04 %
молдовська 2,20 %
російська 1,76 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Красносілка (Овруцький район)[ред. код]

с. КРАСНОСІЛКА (БОНДАРІВСЬКА сільрада, ОВРУЦЬКИЙ РАЙОН)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 533 особи, з яких 250 чоловіків та 283 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 393 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,23 %
російська 0,77 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Папірня[ред. код]

с. ПАПІРНЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 153 особи, з яких 62 чоловіки та 91 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 111 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Великофоснянська сільська рада[ред. код]

ВЕЛИКОФОСНЯНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 2454 особи, з яких 1099 чоловіків та 1355 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1386 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,32 %
російська 2,31 %
молдовська 0,22 %
білоруська 0,14 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Велика Фосня[ред. код]

с. ВЕЛИКА ФОСНЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1552 особи, з яких 705 чоловіків та 847 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1148 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,04 %
російська 2,62 %
білоруська 0,17 %
молдовська 0,17 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Мала Фосня[ред. код]

с. МАЛА ФОСНЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 312 осіб, з яких 133 чоловіки та 179 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 238 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,73 %
російська 0,85 %
молдовська 0,42 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Великохайчанська сільська рада[ред. код]

ВЕЛИКОХАЙЧАНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 2112 осіб, з яких 982 чоловіки та 1130 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1808 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,56 %
російська 0,28 %
білоруська 0,17 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Велика Хайча[ред. код]

с. ВЕЛИКА ХАЙЧА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1042 особи, з яких 487 чоловіків та 555 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 957 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,79 %
російська 0,21 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Великий Кобилин[ред. код]

с. ВЕЛИКИЙ КОБИЛИН

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 269 осіб, з яких 118 чоловіків та 151 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 207 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,55 %
російська 0,97 %
білоруська 0,48 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Мала Хайча[ред. код]

с. МАЛА ХАЙЧА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 480 осіб, з яких 224 чоловіки та 256 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 368 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,46 %
білоруська 0,27 %
російська 0,27 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Малий Кобилин[ред. код]

с. МАЛИЙ КОБИЛИН

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 321 особа, з яких 153 чоловіки та 168 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 276 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,64 %
білоруська 0,36 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Великочернігівська сільська рада[ред. код]

ВЕЛИКОЧЕРНІГІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1644 особи, з яких 695 чоловіків та 949 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкали 1233 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 92,66 %
російська 7,02 %
білоруська 0,24 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Велика Чернігівка[ред. код]

с. ВЕЛИКА ЧЕРНІГІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 620 осіб, з яких 270 чоловіків та 350 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 460 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,61 %
російська 2,17 %
інші 0,22 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Богданівка[ред. код]

с. БОГДАНІВКА (ВЕЛИКОЧЕРНІГІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 412 осіб, з яких 172 чоловіки та 240 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 269 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,35 %
російська 2,92 %
білоруська 0,73 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Камінь[ред. код]

с. КАМІНЬ (ВЕЛИКОЧЕРНІГІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 118 осіб, з яких 50 чоловіків та 68 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 99 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Мала Чернігівка[ред. код]

с. МАЛА ЧЕРНІГІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 366 осіб, з яких 150 чоловіків та 216 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 275 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,82 %
російська 2,18 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Мамеч[ред. код]

с. МАМЕЧ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 128 осіб, з яких 53 чоловіки та 75 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 74 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
російська 83,78 %
українська 16,22 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Нивки[ред. код]

с. НИВКИ (ВЕЛИКОЧЕРНІГІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 6 осіб.[1] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[2]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Привар[ред. код]

с. ПРИВАР

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 89 осіб, з яких 42 чоловіки та 47 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 50 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,00 %
білоруська 2,00 %
російська 2,00 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Гладковицька сільська рада[ред. код]

ГЛАДКОВИЦЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 3683 особи, з яких 1710 чоловіків та 1973 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 3118 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,30 %
російська 1,22 %
білоруська 0,22 %
молдовська 0,16 %
німецька 0,03 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Гладковичі[ред. код]

с. ГЛАДКОВИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2204 особи, з яких 1033 чоловіки та 1171 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1765 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,92 %
російська 0,68 %
молдовська 0,17 %
білоруська 0,06 %
німецька 0,06 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Гладковицька Кам'янка[ред. код]

с. ГЛАДКОВИЦЬКА КАМ`ЯНКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 65 осіб, з яких 29 чоловіків та 36 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 37 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,30 %
російська 2,70 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Гусарівка[ред. код]

с. ГУСАРІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 33 особи, з яких 16 чоловіків та 17 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 10 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 84,62 %
російська 15,38 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Олександри[ред. код]

с. ОЛЕКСАНДРИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 58 осіб, з яких 24 чоловіки та 34 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 5 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Радчиці[ред. код]

с. РАДЧИЦІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 624 особи, з яких 295 чоловіків та 329 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 654 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,41 %
російська 2,44 %
білоруська 0,15 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Сташки[ред. код]

с. СТАШКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 355 осіб, з яких 161 чоловік та 194 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 325 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,15 %
російська 1,54 %
білоруська 0,31 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Товкачі[ред. код]

с. ТОВКАЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 344 особи, з яких 152 чоловіки та 192 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 322 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,53 %
білоруська 1,23 %
молдовська 0,62 %
російська 0,62 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Городецька сільська рада[ред. код]

ГОРОДЕЦЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1378 осіб, з яких 649 чоловіків та 729 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкали 1092 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,55 %
російська 0,27 %
білоруська 0,09 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Городець[ред. код]

с. ГОРОДЕЦЬ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 980 осіб, з яких 471 чоловік та 509 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 746 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,34 %
російська 0,40 %
білоруська 0,13 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Побичі[ред. код]

с. ПОБИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 136 осіб, з яких 62 чоловіки та 74 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 113 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Сирниця[ред. код]

с. СИРНИЦЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 262 особи, з яких 116 чоловіків та 146 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 233 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Гошівська сільська рада[ред. код]

ГОШІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1766 осіб, з яких 789 чоловіків та 977 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1349 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,85 %
молдовська 1,34 %
російська 0,59 %
білоруська 0,15 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Гошів[ред. код]

с. ГОШІВ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1029 осіб, з яких 463 чоловіки та 566 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 767 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,39 %
молдовська 1,56 %
російська 0,65 %
білоруська 0,26 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Базарівка[ред. код]

с. БАЗАРІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 86 осіб, з яких 42 чоловіки та 44 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 65 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Потаповичі[ред. код]

с. ПОТАПОВИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 589 осіб, з яких 257 чоловіків та 332 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 466 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,35 %
молдовська 0,43 %
російська 0,22 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Смоляне[ред. код]

с. СМОЛЯНЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 62 особи, з яких 27 чоловіків та 35 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 51 особа.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 88,24 %
молдовська 7,84 %
російська 3,92 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Зарічанська сільська рада (Овруцький район)[ред. код]

ЗАРІЧАНСЬКА сільрада (ОВРУЦЬКИЙ РАЙОН)

Населення[ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1956 осіб.[1]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2]

Мова Відсоток
українська 97,62 %
російська 2,13 %
білоруська 0,25 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Заріччя (Овруцький район)[ред. код]

с. ЗАРІЧЧЯ (ЗАРІЧАНСЬКА сільрада, ОВРУЦЬКИЙ РАЙОН)

Населення[ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1438 осіб.[1]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2]

Мова Відсоток
українська 97,87 %
російська 1,86 %
білоруська 0,28 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Острів[ред. код]

с. ОСТРІВ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 590 осіб, з яких 261 чоловік та 329 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 518 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,92 %
російська 2,89 %
білоруська 0,19 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Ігнатпільська сільська рада[ред. код]

ІГНАТПІЛЬСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 2817 осіб, з яких 1331 чоловік та 1486 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 2416 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,10 %
російська 2,40 %
молдовська 0,12 %
білоруська 0,08 %
польська 0,04 %
інші 0,26 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Ігнатпіль[ред. код]

с. ІГНАТПІЛЬ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1870 осіб, з яких 891 чоловік та 979 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1756 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,70 %
російська 2,85 %
білоруська 0,11 %
молдовська 0,06 %
польська 0,06 %
інші 0,22 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Білокам'янка[ред. код]

с-ще БІЛОКАМ`ЯНКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 215 осіб, з яких 110 чоловіків та 105 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 190 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,94 %
російська 0,53 %
інші 0,53 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Млини[ред. код]

с. МЛИНИ (ІГНАТПІЛЬСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 137 осіб, з яких 61 чоловік та 76 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 53 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,11 %
російська 1,89 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Павлюківка[ред. код]

с. ПАВЛЮКІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 292 особи, з яких 139 чоловіків та 153 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 207 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,52 %
молдовська 0,48 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Рудня[ред. код]

с. РУДНЯ (ІГНАТПІЛЬСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 192 особи, з яких 88 чоловіків та 104 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 147 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 95,24 %
російська 4,08 %
інші 0,68 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Семени[ред. код]

с. СЕМЕНИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 111 осіб, з яких 42 чоловіки та 69 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 63 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,41 %
молдовська 1,59 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Кирданівська сільська рада[ред. код]

КИРДАНІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1985 осіб, з яких 921 чоловік та 1064 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1812 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,97 %
російська 2,26 %
білоруська 0,39 %
молдовська 0,33 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Кирдани[ред. код]

с. КИРДАНИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1305 осіб, з яких 607 чоловіків та 698 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1119 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,24 %
російська 1,78 %
білоруська 0,45 %
молдовська 0,45 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Корчівка[ред. код]

с. КОРЧІВКА (КИРДАНІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 508 осіб, з яких 232 чоловіки та 276 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 457 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,81 %
російська 1,54 %
білоруська 0,44 %
молдовська 0,22 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Дубовий Гай[ред. код]

с. ДУБОВИЙ ГАЙ

Населення[ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 236 осіб.[1]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2]

Мова Відсоток
українська 94,07 %
російська 5,93 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Левковицька сільська рада[ред. код]

ЛЕВКОВИЦЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1521 особа, з яких 690 чоловіків та 831 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1049 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,62 %
російська 0,28 %
молдовська 0,09 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Левковичі[ред. код]

с. ЛЕВКОВИЧІ

Населення[ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 898 осіб.[1]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2]

Мова Відсоток
українська 99,56 %
російська 0,33 %
молдовська 0,11 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Левковицький Млинок[ред. код]

с. ЛЕВКОВИЦЬКИЙ МЛИНОК

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 62 особи, з яких 28 чоловіків та 34 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 38 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Острови[ред. код]

с. ОСТРОВИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 232 особи, з яких 100 чоловіків та 132 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 113 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Колесниківська сільська рада[ред. код]

КОЛЕСНИКІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкали 134 особи.[1] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[2]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Колесники[ред. код]

с. КОЛЕСНИКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 58 осіб, з яких 26 чоловіків та 32 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 10 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Збраньківці[ред. код]

с. ЗБРАНЬКІВЦІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 66 осіб, з яких 24 чоловіки та 42 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 29 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Личмани[ред. код]

с. ЛИЧМАНИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 94 особи, з яких 39 чоловіків та 55 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 47 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Магдин[ред. код]

с-ще МАГДИН

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 101 особа, з яких 47 чоловіків та 54 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 35 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Сидори[ред. код]

с. СИДОРИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 36 осіб, з яких 18 чоловіків та 18 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 3 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Стовпичне[ред. код]

с. СТОВПИЧНЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 74 особи, з яких 35 чоловіків та 39 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 10 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Листвинська сільська рада[ред. код]

ЛИСТВИНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 2146 осіб, з яких 1008 чоловіків та 1138 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1659 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,40 %
російська 0,54 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Листвин[ред. код]

с. ЛИСТВИН

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1844 особи, з яких 867 чоловіків та 977 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1513 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,34 %
російська 0,59 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Кошечки[ред. код]

с. КОШЕЧКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 99 осіб, з яких 50 чоловіків та 49 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 64 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Рокитне[ред. код]

с. РОКИТНЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 203 особи, з яких 91 чоловік та 112 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 82 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Лучанківська сільська рада[ред. код]

ЛУЧАНКІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1130 осіб, з яких 507 чоловіків та 623 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 860 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,41 %
російська 0,36 %
білоруська 0,12 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Лучанки[ред. код]

с. ЛУЧАНКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 693 особи, з яких 318 чоловіків та 375 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 555 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,45 %
російська 0,37 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Возничі[ред. код]

с. ВОЗНИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 291 особа, з яких 126 чоловіків та 165 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 213 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,53 %
білоруська 0,47 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Козулі[ред. код]

с. КОЗУЛІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 45 осіб, з яких 16 чоловіків та 29 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 25 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Мацьки[ред. код]

с. МАЦЬКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 101 особа, з яких 47 чоловіків та 54 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 67 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,33 %
російська 1,67 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Можарівська сільська рада[ред. код]

МОЖАРІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1577 осіб, з яких 738 чоловіків та 839 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1249 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,97 %
російська 0,71 %
білоруська 0,32 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Можари[ред. код]

с. МОЖАРИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1098 осіб, з яких 511 чоловіків та 587 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 918 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,35 %
білоруська 0,32 %
російська 0,32 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Верпа[ред. код]

с. ВЕРПА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 365 осіб, з яких 175 чоловіків та 190 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 309 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,76 %
російська 1,92 %
білоруська 0,32 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Червоносілка[ред. код]

с. ЧЕРВОНОСІЛКА (МОЖАРІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 114 осіб, з яких 52 чоловіки та 62 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 22 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Невгодівська сільська рада[ред. код]

НЕВГОДІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 728 осіб, з яких 323 чоловіки та 405 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 560 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,78 %
молдовська 1,43 %
російська 1,43 %
білоруська 0,18 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Невгоди[ред. код]

с. НЕВГОДИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 556 осіб, з яких 247 чоловіків та 309 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 449 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 95,98 %
молдовська 1,79 %
російська 1,79 %
білоруська 0,22 %
інші 0,22 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Веселівка[ред. код]

с. ВЕСЕЛІВКА (НЕВГОДІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 172 особи, з яких 76 чоловіків та 96 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 111 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Нововелідницька сільська рада[ред. код]

НОВОВЕЛІДНИЦЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 3924 особи, з яких 1775 чоловіків та 2149 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 3278 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,02 %
російська 0,80 %
білоруська 0,12 %
молдовська 0,03 %
циганська 0,03 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Нові Велідники[ред. код]

с. НОВІ ВЕЛІДНИКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 860 осіб, з яких 385 чоловіків та 475 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 815 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,21 %
російська 1,28 %
білоруська 0,38 %
циганська 0,13 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Іллімка[ред. код]

с. ІЛЛІМКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 187 осіб, з яких 79 чоловіків та 108 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 139 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,54 %
російська 1,46 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Красилівка[ред. код]

с. КРАСИЛІВКА (НОВОВЕЛІДНИЦЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1039 осіб, з яких 474 чоловіки та 565 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 892 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,55 %
російська 1,34 %
білоруська 0,11 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Прибитки[ред. код]

с. ПРИБИТКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 839 осіб, з яких 390 чоловіків та 449 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 607 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,84 %
молдовська 0,16 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Сорокопень[ред. код]

с. СОРОКОПЕНЬ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 379 осіб, з яких 166 чоловіків та 213 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 283 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Старі Велідники[ред. код]

с. СТАРІ ВЕЛІДНИКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 467 осіб, з яких 209 чоловіків та 258 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 425 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,54 %
російська 0,46 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Чабан[ред. код]

с. ЧАБАН

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 153 особи, з яких 72 чоловіки та 81 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 117 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Норинська сільська рада[ред. код]

НОРИНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1999 осіб, з яких 931 чоловік та 1068 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1577 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,47 %
російська 1,15 %
білоруська 0,19 %
молдовська 0,19 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Норинськ[ред. код]

с. НОРИНСЬК

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1698 осіб, з яких 788 чоловіків та 910 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1367 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,31 %
російська 1,25 %
білоруська 0,22 %
молдовська 0,22 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Мощаниця[ред. код]

с. МОЩАНИЦЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 142 особи, з яких 66 чоловіків та 76 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 97 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,95 %
російська 1,05 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Підвелідники[ред. код]

с. ПІДВЕЛІДНИКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 159 осіб, з яких 77 чоловіків та 82 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 113 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Піщаницька сільська рада[ред. код]

ПІЩАНИЦЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 2314 осіб, з яких 1019 чоловіків та 1295 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1827 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,81 %
російська 0,98 %
білоруська 0,22 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Піщаниця[ред. код]

с. ПІЩАНИЦЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 901 особа, з яких 401 чоловік та 500 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 736 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,50 %
російська 1,23 %
білоруська 0,27 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Клинець[ред. код]

с. КЛИНЕЦЬ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 360 осіб, з яких 149 чоловіків та 211 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 237 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Мишковичі[ред. код]

с. МИШКОВИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 77 осіб, з яких 40 чоловіків та 37 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 45 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Мочульня[ред. код]

с. МОЧУЛЬНЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 162 особи, з яких 69 чоловіків та 93 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 159 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,37 %
російська 0,63 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Павловичі[ред. код]

с. ПАВЛОВИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 204 особи, з яких 81 чоловік та 123 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 144 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Поліське[ред. код]

с. ПОЛІСЬКЕ (ПІЩАНИЦЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 610 осіб, з яких 279 чоловіків та 331 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 506 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,05 %
російська 1,56 %
білоруська 0,39 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Підрудянська сільська рада[ред. код]

ПІДРУДЯНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1405 осіб, з яких 632 чоловіки та 773 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1147 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 94,59 %
російська 3,41 %
білоруська 1,31 %
молдовська 0,52 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Підруддя[ред. код]

с. ПІДРУДДЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 875 осіб, з яких 393 чоловіки та 482 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 788 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 93,64 %
російська 3,94 %
білоруська 1,91 %
молдовська 0,25 %
інші 0,26 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Колосівка[ред. код]

с. КОЛОСІВКА (ПІДРУДЯНСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 223 особи, з яких 98 чоловіків та 125 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 141 особа.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,87 %
російська 2,13 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Яцковичі[ред. код]

с. ЯЦКОВИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 307 осіб, з яких 141 чоловік та 166 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 218 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 95,87 %
російська 2,29 %
молдовська 1,83 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Покалівська сільська рада[ред. код]

ПОКАЛІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 3065 осіб, з яких 1339 чоловіків та 1726 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкали 2332 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,24 %
російська 0,99 %
білоруська 0,30 %
молдовська 0,26 %
вірменська 0,13 %
угорська 0,04 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Покалів[ред. код]

с. ПОКАЛІВ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 672 особи, з яких 305 чоловіків та 367 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 587 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,29 %
російська 1,52 %
молдовська 0,51 %
вірменська 0,34 %
білоруська 0,17 %
угорська 0,17 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Барвінкове[ред. код]

с. БАРВІНКОВЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 79 осіб, з яких 34 чоловіки та 45 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 45 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Гаєвичі[ред. код]

с. ГАЄВИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 431 особа, з яких 181 чоловік та 250 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 323 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,77 %
білоруська 0,61 %
російська 0,31 %
інші 0,31 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Дівошин[ред. код]

с. ДІВОШИН

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 418 осіб, з яких 178 чоловіків та 240 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 307 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,38 %
російська 1,30 %
білоруська 0,32 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Коптівщина[ред. код]

с. КОПТІВЩИНА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 600 осіб, з яких 261 чоловік та 339 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 456 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,67 %
російська 0,66 %
молдовська 0,44 %
білоруська 0,22 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Полохачів[ред. код]

с. ПОЛОХАЧІВ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 402 особи, з яких 183 чоловіки та 219 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 306 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,37 %
російська 0,98 %
білоруська 0,33 %
вірменська 0,33 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Скребеличі[ред. код]

с. СКРЕБЕЛИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 463 особи, з яких 197 чоловіків та 266 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 308 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,36 %
російська 0,98 %
білоруська 0,33 %
молдовська 0,33 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Раківщинська сільська рада[ред. код]

РАКІВЩИНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1719 осіб, з яких 725 чоловіків та 994 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкали 1253 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,04 %
російська 0,64 %
молдовська 0,24 %
білоруська 0,08 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Раківщина[ред. код]

с. РАКІВЩИНА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 655 осіб, з яких 280 чоловіків та 375 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 486 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,97 %
російська 0,62 %
білоруська 0,21 %
молдовська 0,21 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Великі Мошки[ред. код]

с. ВЕЛИКІ МОШКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 337 осіб, з яких 143 чоловіки та 194 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 228 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,56 %
російська 0,44 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Гуничі[ред. код]

с. ГУНИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 549 осіб, з яких 232 чоловіки та 317 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 429 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,83 %
російська 0,93 %
молдовська 0,23 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Малі Мошки[ред. код]

с. МАЛІ МОШКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 35 осіб, з яких 14 чоловіків та 21 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 19 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Новосілки[ред. код]

с. НОВОСІЛКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 90 осіб, з яких 35 чоловіків та 55 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 44 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,73 %
молдовська 2,27 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Слобода-Новоселицька[ред. код]

с. СЛОБОДА-НОВОСЕЛИЦЬКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 53 особи, з яких 21 чоловік та 32 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 47 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Руднянська сільська рада[ред. код]

РУДНЯНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 2265 осіб, з яких 1080 чоловіків та 1185 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1189 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,13 %
російська 2,02 %
білоруська 1,43 %
молдовська 0,34 %
єврейська 0,08 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Рудня[ред. код]

с. РУДНЯ (РУДНЯНСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 342 особи, з яких 148 чоловіків та 194 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 99 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 92,93 %
білоруська 4,04 %
російська 3,03 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Бережесть[ред. код]

с. БЕРЕЖЕСТЬ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 268 осіб, з яких 131 чоловік та 137 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 237 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,65 %
російська 2,09 %
молдовська 1,26 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Бірківське[ред. код]

с. БІРКІВСЬКЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 31 особа, з яких 13 чоловіків та 18 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 21 особа.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Думинське[ред. код]

с. ДУМИНСЬКЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 261 особа, з яких 116 чоловіків та 145 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 43 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,67 %
білоруська 2,33 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Людвинівка[ред. код]

с. ЛЮДВИНІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 100 осіб, з яких 40 чоловіків та 60 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 13 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Піхоцьке[ред. код]

с. ПІХОЦЬКЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 94 особи, з яких 40 чоловіків та 54 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 12 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Прилуки[ред. код]

с. ПРИЛУКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1169 осіб, з яких 592 чоловіки та 577 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 668 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,55 %
російська 1,80 %
білоруська 1,35 %
єврейська 0,15 %
молдовська 0,15 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Борутине[ред. код]

с. БОРУТИНЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 110 осіб, з яких 48 чоловіків та 62 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 14 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Виступовичі[ред. код]

с. ВИСТУПОВИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 863 особи, з яких 385 чоловіків та 478 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 80 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 92,50 %
російська 5,00 %
білоруська 2,50 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Солотине[ред. код]

с. СОЛОТИНЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 11 осіб, з яких 5 чоловіків та 6 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
білоруська 50,00 %
українська 50,00 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Слобідська сільська рада (Овруцький район)[ред. код]

СЛОБІДСЬКА сільрада (ОВРУЦЬКИЙ РАЙОН)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 945 осіб, з яких 411 чоловіків та 534 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 628 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,38 %
білоруська 1,14 %
російська 0,49 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Слобода[ред. код]

с. СЛОБОДА

Населення[ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 194 особи.[1]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2]

Мова Відсоток
українська 99,47 %
російська 0,53 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Верхня Рудня[ред. код]

с. ВЕРХНЯ РУДНЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 78 осіб, з яких 30 чоловіків та 48 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 32 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,77 %
російська 3,23 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Заболоть (Овруцький район)[ред. код]

с. ЗАБОЛОТЬ (СЛОБІДСЬКА сільрада, ОВРУЦЬКИЙ РАЙОН)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 140 осіб, з яких 62 чоловіки та 78 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 69 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Кораки[ред. код]

с. КОРАКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 76 осіб, з яких 30 чоловіків та 46 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 47 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Нижня Рудня[ред. код]

с. НИЖНЯ РУДНЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 156 осіб, з яких 65 чоловіків та 91 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 89 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 94,32 %
білоруська 5,68 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Середня Рудня[ред. код]

с. СЕРЕДНЯ РУДНЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 85 осіб, з яких 35 чоловіків та 50 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 42 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Ясенець[ред. код]

с. ЯСЕНЕЦЬ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 216 осіб, з яких 102 чоловіки та 114 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 155 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,08 %
білоруська 1,28 %
російська 0,64 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Словечанська сільська рада[ред. код]

СЛОВЕЧАНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 4274 особи, з яких 2017 чоловіків та 2257 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкала 3761 особа.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,59 %
російська 0,35 %
білоруська 0,03 %
болгарська 0,03 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Словечне[ред. код]

с. СЛОВЕЧНЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2004 особи, з яких 950 чоловіків та 1054 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1783 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,48 %
російська 0,41 %
білоруська 0,06 %
болгарська 0,06 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Антоновичі[ред. код]

с. АНТОНОВИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 573 особи, з яких 264 чоловіки та 309 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 522 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Дуби[ред. код]

с. ДУБИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 126 осіб, з яких 53 чоловіки та 73 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 81 особа.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Задорожок[ред. код]

с. ЗАДОРОЖОК

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 117 осіб, з яких 54 чоловіки та 63 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 95 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,95 %
російська 1,05 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Тхорин[ред. код]

с. ТХОРИН

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1454 особи, з яких 696 чоловіків та 758 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1280 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,61 %
російська 0,39 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Усівська сільська рада[ред. код]

УСІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 827 осіб, з яких 391 чоловік та 436 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкали 533 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,06 %
білоруська 0,38 %
російська 0,38 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Усове[ред. код]

с. УСОВЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 197 осіб, з яких 91 чоловік та 106 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 162 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,36 %
російська 0,64 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Кованка[ред. код]

с. КОВАНКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 234 особи, з яких 120 чоловіків та 114 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 185 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Нова Рудня[ред. код]

с. НОВА РУДНЯ (УСІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 122 особи, з яких 62 чоловіки та 60 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 55 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,49 %
білоруська 1,75 %
російська 1,75 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Переброди[ред. код]

с. ПЕРЕБРОДИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 147 осіб, з яких 63 чоловіки та 84 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 73 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,26 %
білоруська 1,37 %
інші 1,37 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Червонка[ред. код]

с. ЧЕРВОНКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 127 осіб, з яких 55 чоловіків та 72 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 58 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Хлуплянська сільська рада[ред. код]

ХЛУПЛЯНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1493 особи, з яких 647 чоловіків та 846 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1067 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,88 %
російська 0,84 %
білоруська 0,28 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Хлупляни[ред. код]

с. ХЛУПЛЯНИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 373 особи, з яких 155 чоловіків та 218 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 227 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,83 %
російська 2,17 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Нагоряни[ред. код]

с. НАГОРЯНИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 233 особи, з яких 100 чоловіків та 133 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 159 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,38 %
російська 0,62 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Оленичі[ред. код]

с. ОЛЕНИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 403 особи, з яких 190 чоловіків та 213 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 318 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,38 %
білоруська 0,62 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Сирківщина[ред. код]

с. СИРКІВЩИНА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 95 осіб, з яких 36 чоловіків та 59 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 64 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Стугівщина[ред. код]

с. СТУГІВЩИНА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 305 осіб, з яких 129 чоловіків та 176 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 248 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,80 %
російська 0,80 %
білоруська 0,40 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Теклівка[ред. код]

с. ТЕКЛІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 84 особи, з яких 37 чоловіків та 47 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 51 особа.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,00 %
російська 2,00 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Черевківська сільська рада[ред. код]

ЧЕРЕВКІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1316 осіб, з яких 576 чоловіків та 740 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 987 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,60 %
російська 0,30 %
білоруська 0,10 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Черевки[ред. код]

с. ЧЕРЕВКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 599 осіб, з яких 275 чоловіків та 324 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 496 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,80 %
білоруська 0,20 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Білка[ред. код]

с. БІЛКА (ЧЕРЕВКІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 613 осіб, з яких 258 чоловіків та 355 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 469 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,37 %
російська 0,63 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Возлякове[ред. код]

с. ВОЗЛЯКОВЕ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 104 особи, з яких 43 чоловіки та 61 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 22 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Черепинська сільська рада[ред. код]

ЧЕРЕПИНСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 1653 особи, з яких 712 чоловіків та 941 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкала 1361 особа.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,82 %
російська 1,75 %
білоруська 0,29 %
вірменська 0,15 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Черепин[ред. код]

с. ЧЕРЕПИН

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 390 осіб, з яких 165 чоловіків та 225 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 345 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,99 %
російська 1,43 %
білоруська 0,29 %
вірменська 0,29 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Заськи[ред. код]

с. ЗАСЬКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 361 особа, з яких 162 чоловіки та 199 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 335 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,45 %
російська 2,96 %
білоруська 0,30 %
вірменська 0,30 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Коренівка[ред. код]

с. КОРЕНІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 287 осіб, з яких 122 чоловіки та 165 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 213 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,61 %
російська 1,39 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Лукішки[ред. код]

с. ЛУКІШКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 387 осіб, з яких 169 чоловіків та 218 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 311 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,73 %
російська 1,62 %
білоруська 0,65 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Черепинки[ред. код]

с. ЧЕРЕПИНКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 228 осіб, з яких 94 чоловіки та 134 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 157 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,38 %
російська 0,62 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Шоломківська сільська рада[ред. код]

ШОЛОМКІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 3959 осіб, з яких 1867 чоловіків та 2092 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в сільській раді мешкало 1955 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,48 %
російська 0,98 %
білоруська 0,44 %
молдовська 0,05 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Шоломки[ред. код]

с. ШОЛОМКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 780 осіб, з яких 366 чоловіків та 414 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 724 особи.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,28 %
російська 1,06 %
білоруська 0,53 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Довгиничі[ред. код]

с. ДОВГИНИЧІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 112 осіб, з яких 41 чоловік та 71 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 82 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Збраньки[ред. код]

с. ЗБРАНЬКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 512 осіб, з яких 231 чоловік та 281 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 401 особа.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,76 %
російська 0,24 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Слобода-Шоломківська[ред. код]

с. СЛОБОДА-ШОЛОМКІВСЬКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 850 осіб, з яких 401 чоловік та 449 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 748 осіб.[2]

Мова[ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,83 %
російська 1,40 %
білоруська 0,64 %
молдовська 0,13 %

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Виступовицька сільська рада[ред. код]

ВИСТУПОВИЦЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 984 особи, з яких 438 чоловіків та 546 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Журбівська сільська рада[ред. код]

ЖУРБІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 618 осіб, з яких 246 чоловіків та 372 жінки.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Переїзд[ред. код]

с. ПЕРЕЇЗД

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 112 осіб, з яких 39 чоловіків та 73 жінки.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Степки[ред. код]

с. СТЕПКИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 115 осіб, з яких 47 чоловіків та 68 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Соснівка[ред. код]

с. СОСНІВКА (ЖУРБІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 44 особи, з яких 18 чоловіків та 26 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Маленівка[ред. код]

с. МАЛЕНІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 28 осіб, з яких 9 чоловіків та 19 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Деревці[ред. код]

с. ДЕРЕВЦІ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 32 особи, з яких 12 чоловіків та 20 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Нивки[ред. код]

с. НИВКИ (ЖУРБІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 43 особи, з яких 20 чоловіків та 23 жінки.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Будолюбівка[ред. код]

с. БУДОЛЮБІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 53 особи, з яких 21 чоловік та 32 жінки.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Грязево[ред. код]

с. ГРЯЗЕВО

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 34 особи, з яких 14 чоловіків та 20 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Ситівка[ред. код]

с. СИТІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 25 осіб, з яких 8 чоловіків та 17 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Желудівка[ред. код]

с. ЖЕЛУДІВКА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 35 осіб, з яких 13 чоловіків та 22 жінки.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Підчашшя[ред. код]

с. ПІДЧАШШЯ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 8 осіб, з яких 3 чоловіки та 5 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Журба[ред. код]

с. ЖУРБА

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року в селі було відсутнє наявне населення.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Дубовий Гай[ред. код]

с-ще ДУБОВИЙ ГАЙ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 172 особи, з яких 82 чоловіки та 90 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Левковичи[ред. код]

с. ЛЕВКОВИЧИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1227 осіб, з яких 562 чоловіки та 665 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Липсько-Романівська сільська рада[ред. код]

ЛИПСЬКО-РОМАНІВСЬКА сільрада

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення сільської ради становила 429 осіб, з яких 189 чоловіків та 240 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Липські Романи[ред. код]

с. ЛИПСЬКІ РОМАНИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року в селі було відсутнє наявне населення.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Деркачи[ред. код]

с. ДЕРКАЧИ

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року в селі було відсутнє наявне населення.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Слобода (Овруцький район)[ред. код]

с. СЛОБОДА (СЛОБІДСЬКА сільрада, ОВРУЦЬКИЙ РАЙОН)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 194 особи, з яких 87 чоловіків та 107 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Заріччя[ред. код]

с. ЗАРІЧЧЯ (ШОЛОМКІВСЬКА сільрада)

Населення[ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1705 осіб, з яких 828 чоловіків та 877 жінок.[1]

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Населені_пункти_України/Населення/Житомирська_область/Овруцький_район&oldid=34205845