Вілла Кайзера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вілла Кайзера
Вілла на малюнку 1883 р.
Мармуровий будинок
Фонтан
Вілла Кайзера

Вілла Кайзера (нім. Kaiservilla) розташована у місті Бад-Ішль землі Верхня Австрія, колишня літня резиденція цісаря австро-Угорської імперії Франца Йосифа I та Єлизавети Баварської (СіСі).

Історія[ред.ред. код]

Вілла у стилі бідермаєр належала віденському нотаріусу Йозефу Августу Елтцу (нім. Josef August Eltz). ЇЇ купив лікар Едуард Машталер (нім. Eduard Mastalier) (1850). З нагоди перебування Франца Йосифа 1853 у Бад-Ішль і заручин з Єлизаветою Баварською його мати ерцгерцогиня Софія Баварська вручила віллу імператорській парі як весільний подарунок. Віллу перебудували у неокласичному стилі під наглядом Ц.к. першого лейбкамердинера цісаря Антоніо Легренці (нім. Antonio Legrenzi) (1804—1858). Вілла отримала репрезентаційний вхід з колонами і тимпаном, два бічні крила, що надали будівлі форми літери «Е». Надвірний Садівник Франц Раух (нім. Franz Rauch)розробив господарські будівлі. Навколо вілли розбили пейзажний англійський парк. Всі роботи завершили до 1860 р. Фонтан з білого мармуру виконав Віктор Тілгнер[1] (нім. Viktor Tilgner) (1884). У парку розташовано Мармуровий будинок — Refugium[de] (притулок) Єлизавети Баварської (СіСі).

Кожного року по декілька літніх тижнів цісар проводив на віллі, святкуючи тут 18 серпня свій день народження. У правому крилі вілли 28 липня 1914 Франц Йосиф і підписав маніфест[2]-оголошення війни Сербії, що призвело до початку війни, розпаду Австро-Угорської імперії. цісар заповів віллу своїй молодшій доньці Марії Валерії, одруженій з ерцгерцогом Францем Сальватором Австрійсько-Тосканським Габсбургом. Вілла була приватною власністю родини Габсбургів і після зречення від прав на трон Австрії вона залишилась у Марії Валерії. Від неї вілла перейшла до сина Губерта Сальватора Габсбург-Лотарингського, згодом онука Маркуса Габсбург-Лотарингського. Вілла і парк влітку і у певний період зими відкриті для відвідування.

Джерела[ред.ред. код]

  • Franz Weller: XV. Die kaiserliche Villa in Ischl. In: Die kaiserlichen Burgen und Schlösser in Bild und Wort. Band 2. Zamarski, Wien 1880, S. 419—424. — Volltext online. In: archive.org, abgerufen am 25. April 2011 (нім.)
  • Hermann Prechtl: Des Kaisers Sommerfrische. (Mit sechs Illustrationen.) In: Oesterreichische Alpenpost, Jahrgang 1903 (Band V), S. 298—301. (Online bei ALO) (нім.)
  • Erik G. Wickenburg: Die Kaiservilla in Ischl. Ein kurzer Führer. Selbstverlag, s.l. 1950, OBV (нім.)
  • Erwin Hainisch: Zur Geschichte des Parkes der Kaiservilla in Bad Ischl. In: Oberösterreichische Heimatblätter. Band 6.1952. Land Oberösterreich, Linz 1952, ISSN 0029-7550, S. 576 ff. — Volltext online (PDF; 679 kB) (нім.)
  • James Wilkie, Claudia Wilkie (Übers.): Die Kaiservilla in Bad Ischl. Akademische Druck- und Verlagsanstalt, Graz 2004, ISBN 3-201-01823-6 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]