Вільшаний король (балада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вільшаний король
нім. Der Erlkönig
Erlkoenig Jena 01.jpg
Жанр балада
Автор Йоганн Вольфганг фон Гете
Мова німецька
Опубліковано 1782
Окреме видання Král duchů[d], Král duchů[d], Král kouzelný[d], Q42201725? і Q42202085?
Переклад Максим Рильський Борис Грінченко Пантелеймон Куліш
S: Читати у Вікіджерелах

«́Вільша́ний коро́ль», «Лісови́й цар», «Вільша́ний цар» (нім. Der Erlkönig) — балада Йоганна Вольфганга фон Гете, написана в 1782 у році. Описує смерть дитини від рук надприродної істоти, духу — «Лісового царя» (при цьому невідомо, вбив його дух, чи хлопчик просто був хворий і марив).

Поет описує батька з сином, що скачуть на коні через ліс в негоду вечірньої пори. Синові здається, що його вабить до себе вільшаний цар; батько ж пояснює йому, що це все йому ввижається. Наприкінці син кричить про те, що лісовий цар наздогнав його. Коли вони нарешті приїжджають додому, батько виявляє, що дитина мертва.

Балада кілька разів перекладалася українською мовою. Найбільш відомі переклади Максим Рильський, Борис Грінченко Пантелеймон Куліш.

Передісторія[ред.ред. код]

Мотив твору запозичений з датської легенди Ellerkonge, перекладеної на німецьку мову Йоганном Готфрідом Гердером, в його версії фігура злого духа називається вільшаним королем, Королем вільхи, або ж — Король ельфів. У німецькій мові вільха (нім. die Erle) і ельф (нім. die Elfe) схожі в написанні, в зв'язку з чим і могла виникнути помилка.

До сих пір не вирішено суперечку щодо назви балади. Невідомо, чи знав Гете про помилку Гердера, або ж схилявся до народних знань, пов'язаних з болотними землями, зарослими вільхою і вербою. Її повинні були населяти духи, які використовують свою смертоносну силу на людях. Багато чуток і забобонів було пов'язано з болотами, але також і з вільхою, яка після розтину червоніє, немов стікає кров'ю.

У данському і німецькому фольклорі фігура Короля Ельфів асоціюється зі смертю. Ця істота нібито приходить до вмираючих людей.

Тексти[ред.ред. код]

Оригінал Гете[ред.ред. код]

ERLKÖNIG

Wer reitet so spät durch Nacht und Wind?
Es ist der Vater mit seinem Kind;
Er hat den Knaben wohl in dem Arm,
Er faßt ihn sicher, er hält ihn warm.
Mein Sohn, was birgst du so bang dein Gesicht? —
Siehst, Vater, du den Erlkönig nicht?
Den Erlkönig mit Krön' und Schweif? —
Mein Sohn, es ist ein Nebelstreif. —
«Du liebes Kind, komm, geh mit mir!
Gar schöne Spiele spiel ich mit dir;

Manch bunte Blumen sind an dem Strand,
Meine Mutter hat manch gülden Gewand».
Mein Vater, mein Vater, und hörest du nicht,
Was Erlkönig mir leise verspricht? —

Sei ruhig, bleibe ruhig, mein Kind;
In dürren Blättern säuselt der Wind, —
«Willst, feiner Knabe, du mit mir gehn?
Meine Töchter sollen dich warten schon;

Meine Töchter führen den nächtlichen Keihn,
Und wiegen und tanzen und singen dich ein».
Mein Vater, mein Vater, und siehst du nicht dort
Erlkönigs Töchter am düstern Ort? —

Mein Sohn, mein Sohn, ich seh es genau:
Es scheinen die alten Weiden so grau. —
«Ich liebe dich, mich reizt deine schöne Gestalt;
Und bist du nicht willig, so brauch ich Gewalt».
Mein Vater, mein Vater, jetzt faßt er mich an!
Erlkönig hat mir ein Leids getan! —
Dem Vater grauset's, er reitet geschwind,
Er hält in Armen das ächzende Kind,
Erreicht den Hof mit Mühe und Not;
In seinen Armen das Kind war tot.

Переклад Максима Рильського[ред.ред. код]

ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ
Хто пізно так мчить у час нічний?
То їде батько, з ним син малий.
Чогось боїться і мерзне син —
Малого тулить і гріє він.

"Чому тремтиш ти, синку, щомить?! —
Король вільшаний он там стоїть!
Він у короні, хвостатий пан! —
«То, сину, сивий нічний туман!» —

«Любе дитя, до мене мерщій!
Будемо гратись в оселі моїй,
Квіти прекрасні знайду тобі я,
У злото матуся одягне моя». —

Мій тату, мій тату, яке страшне!
Як надить вільшаний король мене! —
«Годі, маля, заспокойся, маля!
То вітер колише в гаю гілля!» —

«Хлопчику любий, іди ж до нас!
Дочки мої у танку в цей час,
Дочки мої тебе вийдуть стрічать,
Вітати, співати, тебе колихать!» —

Мій тату, мій тату, туди подивись!
Он королівни вільшані зійшлись! —
«Не бійся, мій синку! Повір мені:
То верби сивіють удалині!» —

«Мені, хлопче, люба краса твоя!
З неволі чи з волі візьму тебе я!» —
Мій тату, мій тату, він нас догнав!
Ой, як болюче мене він обняв!

Батькові страшно, батько спішить,
В руках його хлопчик бідний кричить;
Насилу додому доїхав він,
В руках його мертвий лежав його син.

Переклад Пантелеймона Куліша[ред.ред. код]

ВІЛЬШАНИЙ ЦАР
Хто їде під вітер нічною добою,
Синка на сідельці везе під полою?
Коня острогами раз по раз торкає,
Дитину до себе в тепло пригортає.

«Чого се ти, синку, очиці ховаєш?!» —
Вільшаний цар, тату, хіба не вбачаєш?
В короні вітластій, кудлатий, патлатий,
Сягає рукою, мов хоче піймати.

«Коханий мій хлоню, ходімо зо мною,
Гулятимем гарно-прегарно з тобою!
Квітками в нас пишно лука процвітає,
Парчею матуся мене зодягає». —

Хіба твоє ухо, татусю, не чує,
Що цар той вільшаний зо мною жартує? —
«Спокійся, дитино, нічого немає,
Се вітер у листі сухім завиває». —

Вродливий мій хлоню, ходімо зо мною!
Гуляти царівни там будуть з тобою,
З тобою гуляти, вночі танцювати,
На вітті гойдати, коточка співати…

«Хіба ти не бачиш, татуню, вільхівен,
Танців і гойдання маленьких царівен?» —
Я бачу, мій синку, в гаю на майдані
Колишуться верби в густому тумані.

«Люблю тебе, хлоню, за личко принадне,
Не хочеш по волі — неволя притягне!» —
Татуню, татуню! Мене він хапає!
Вільшаний цар душу мою пориває…

Щомога став батько коня з ляку гнати,
Маленька дитина — стогнати-конати.
В домівці не радість його зустрічала:
Дитина мовчала, дитина сконала

Переклад Бориса Грінченка[ред.ред. код]

ЛІСОВИЙ ЦАР
Хто їде в негоду тим лісом густим?
То батько, спізнившись, і хлопець із ним.
Обнявши малого, в руках він держить,
Його пригортає, його він пестить. —

Чом личко сховав ти, мій синку малий? —
Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий:
У довгій кереї, в короні… дивись! —
То, синку, тумани навкруг простяглись.

«Мій хлопчику любий, до мене сюди
На луки зелені ти гратись іди;
В моєї матусі є пишні квітки,
Гаптовані злотом тобі сорочки». —

Ой тату, він кличе на луки рясні,
І квіти, і злото дає він мені. —
Нема там нічого, мій синочку. Цить!
То вітер між листям сухим шелестить.

«До мене, мій хлопче, в дібровах густих
Дочок уродливих побачиш моїх,
Вестимуть таночок і будуть співать,
Співаючи, будуть тебе колихать». —

Ой тату, мій тату, туди подивись:
В танку королівни за руки взялись… —
О ні, усе тихо у темряві там:
То верби старії схилились гіллям.

«Мене, хлопче, вабить урода твоя:
Чи хочеш — не хочеш, візьму тебе я!» —
Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!
Він давить, він душить, він тягне мене!...

Наляканий батько не їде — летить…
А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.
Добіг він додому і дивиться він:
В руках уже мертвий лежить його син.

Література[ред.ред. код]

Музика[ред.ред. код]

Балада надихнула багатьох музикантів. Найбільш відома композиція Франца Шуберта 1815 року. Популярна також версія Карла Леве. Є пов'язана з текстом Гете пісня (Dalai Lama) у німецької групи Rammstein — батько летить з сином в літаку; під час польоту син чує заклики Володаря Неба. Сюжет балади був також використаний музичним гуртом Emerald Night (fantasy folk metal). Група задіяла два варіанти перекладу назви Der Erlkönig: альбом 2012 року отримав назву «Король ельфів», а заголовна пісня — «Король Вільхи».

Посилання[ред.ред. код]