Вільям Ворхем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Ворхем
Hans Holbein d. J. 066.jpg
 
Альма-матер: Вінчестер-коледжd і Нью-коледжd
Діяльність: священник, суддя, дипломат, політик
Народження: 1450[1][2][…]
Гемпшир, Велика Британія
Смерть: 22 серпня 1532(1532-08-22)
Кентербері, Кентербері-Сітіd, Кент[d], Кент, Англія[1]
Похований: Кентерберійський собор

CMNS: Вільям Ворхем у Вікісховищі

Вільям Ворхем (англ. William Warham William Warham; біля 1450 — 22 серпня 1532) — архієпископ Кентерберійський з 1503 року до своєї смерті.

Ранні роки й освіта[ред. | ред. код]

Ворхем був сином Роберта Ворхема з Мелсенджера в Гемпширі. Він здобув освіту в місті Вінчестер і в Новому коледжі Оксфордського університету.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Юридична кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення курсу Ворхем практикує і викладає право одночасно в Лондоні й Оксфорді[4] . Його батько був фермером-орендарем[5], але його брат, сер Х'ю Ворхем, придбав маєток в Кройдоні, який перейшов у спадщину до його дочки Агнес, що вийшла заміж за сера Ентоні Сен-Леджера[6].

Єпископство[ред. | ред. код]

Пізніше Ворхем прийняв духовний сан, мав дві парафії (Балі і Коттенхем), і в 1494 році став начальником архівів канцлерського суду, але для Генріха VII він був здатним і розумним дипломатом. Він допоміг влаштувати весілля сина Генріха Артура, принца Уельського, і Катерини Арагонскої ; в 1497 році він їздив до Шотландії з Річардом Фоксом ), в той час єпископом Дарема ; він також частково відповідав за ряд комерційних і інших договорів з Максиміліаном I, імператором Священної Римської імперії, який також був графом Фландрії і регентом герцогства Бургундського від імені свого сина Філіпа IV Бургундського.

Архієпископство[ред. | ред. код]

У 1502 році Ворхем був посвячений у сан єпископа Лондона й став Хранителем великої печатки, але обидві посади займав недовго, оскільки вже в 1504 році став Лордом-канцлером і архієпископом Кентерберійським. У 1506 році він отримав посаду канцлера Оксфордського університету, який займав до самої смерті. У 1509 році архієпископ повінчав і коронував Генріха VIII і Катерину Арагонську.

Гробниця Вільяма Ворхема в Кентерберійському соборі

28 вересня 1511 року його відвідав госпіталь Дома Господня в Фавершамі[7].

Як архієпископ він був досить авторитарний. Його дії призвели до серйозного конфлікту з Фоксом (на той час єпископом Вінчестера І іншими діячами в 1512 році. Це спричинило за собою його поступовий відхід у тінь після коронації та відставку з посади Лорда-канцлера в 1515 році, причому змінив його Волсі, якого він висвятив на єпископа Лінкольна ) роком раніше. Ця відставка можливо була викликана його невдоволенням зовнішньою політикою Генріха.

Ворхем був присутній на Полі золотої парчі в 1520 році, а в 1527 році допомагав Волсі в таємному розслідуванні дійсності шлюбу Генріха й Катерини. Під час шлюборозлучного процесу його позиція була позицією старої і втомленої людини. Його називають в числі адвокатів королеви, але зі страху накликати на себе невдоволення короля і застосовуючи свою улюблену фразу ira principis mors est («гнів короля — це смерть»), він мало допоміг їй, і підписав лист Клименту VII, який повинен був переконати папу поступитися бажанням Генріха. Згодом було висловлено припущення, що архієпископ намагався вирішити це питання і особисто, але воно не підтвердилося.

Ворхем головував на конвокації в 1531 році, коли духовенство провінції Кентербері проголосувало за сплату 100 000 фунтів королю, щоб уникнути покарання за перевищення влади церковними органами, і визнало Генріха главою церкви з рятівним формулюванням «наскільки дозволяє закон Христа».

В останні роки, однак, архієпископ Ворхем виявляв набагато більше незалежності. У лютому 1532 року він протестував проти всіх актів, що стосуються церкви, які проходили через Парламент, що зібрався в 1529 році, але це не запобігло важливим подіям, які пізніше в цьому ж році, привели до збереження повного підпорядкування церкви державі. Ворхем висловив протест проти подальших поступок бажанням Генріха; він порівняв Генріха VIII з Генріхом II і для захисту прав церкви апелював до Великої хартії вольностей. Він марно намагався досягти компромісу в питанні про підпорядкування духовенства владі папи. Ворхем був щедрим в суспільному житті і помірним в особистому.

Смерть[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #101942656X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Catholic Encyclopedia — 1995.
  4. Lee, Sidney, ed. (1899). «Warham, William». Dictionary of National Biography 59. London: Smith, Elder & Co. p. 384.
  5. Gwyn, Peter The King's Cardinal- the rise and fall of Thomas Wolsey 1990 Pimlico Edition p.26
  6. Lee, Sidney, ed. (1899). «St.Leger, Warham». Dictionary of National Biography 50. London: Smith, Elder & Co. p. 167.
  7. Hasted, Edward (1798). «Parishes». Hospitals: Ospringe, A History of the County of Kent (Institute of Historical Research) 2: 222—224. Retrieved 14 March 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

  • John Sherren Brewer, Reign of Henry VIII (1884)
  • James Gairdner. «Warham, William». Dictionary of National Biography 59. London: Smith, Elder & Co. p. 384
  • James Gairdner, The English Church in the 16th Century (1902)
  • W. F. Hook, Lives of the Archbishops of Canterbury (1860?1876)
  • A. F. Pollard, Henry VIII (1905)

Посилання[ред. | ред. код]