Вільґельм Маєр (композитор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільґельм Маєр
нім. Wilhelm Mayer[1][2][[d:Q4274784#P1559[LANGUAGE!:UK]|[…]]]
Основна інформація
Повне ім'я нім. Benjamin Wilhelm Mayer[4]
Дата народження 10 червня 1831(1831-06-10)[1][5][…]
Місце народження Прага, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[1][2][…]
Дата смерті 23 січня 1898(1898-01-23)[1][2][…] (66 років)
Місце смерті Грац, Австро-Угорщина[1][2][…]
Громадянство Австрійська імперія[2][4] і Долитавщина[2][4]
Професії композитор, музичний педагог, державний службовець
Освіта Празька школа органістів[2][3][4]
Вчителі Карл Франц Піч[3][4]
Відомі учні Irene von Chavanned, Ферруччо Бузоні[1][2][…], Richard Heubergerd[2][3][4], Вільгельм Кінцль[2][3][4], Еміль Ніколаус фон Резнічек[2][3], Sepp Roseggerd[2], Фелікс Вейнгартнер[2][3][4] і Karl Grenggd[4]
Жанри класична музика і опера
Псевдоніми W. A. Rémy[1][2][…]
Заклад Musikverein für Steiermarkd[2][3][4]
Нагороди
Лицарський хрест ордена Франца Йосифа

Беньямін Вільґельм Маєр (нім. Benjamin Wilhelm Mayer; 10 червня 1831, Прага23 січня 1898, Ґрац) — австрійський композитор і музичний педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

В юності вчився в Празькій школі органістів у К. Ф. Піча. Здобув юридичну освіту в Карловому університеті, доктор права (1856). Перебував на державній службі в Пешті та Відні, де публікував композиції під псевдонімом В. А. Ремі (нім. W. A. Rémy) (під ініціалами малося на увазі Вольфганг Амадей — ім'я Моцарта). У 1861 році пішов у відставку і оселився в Ґраці, повністю присвятивши себе творчості та педагогічній діяльності.

Маєр написав п'ять симфоній, увертюру «Сарданапал», симфонічну поему «Єлена», оперу «Лісові діви» (нім. Waldfräulein; 1876), хорові твори, романси. Музика Маєра належить до раннього романтизму (він не любив Брамса та різко негативно ставився до Вагнера[6]).

Однак насамперед він був відомий як педагог. Серед учнів Маєра в різні роки були, зокрема, Вільгельм Кінцль, Еміль фон Резнічек, Фелікс Вайнгартнер і Ферруччо Бузоні. Останній з любов'ю і вдячністю згадував свого вчителя в некролозі, описуючи його схиляння перед Моцартом і живий гумор. За багаторічну педагогічну діяльність Маєр був вшанований лицарським хрестом Ордена Франца Йосифа, що було непересічною подією, якщо врахувати, що викладав він приватно[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Deutsche Nationalbibliothek Record #143938207 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т Österreichisches Musiklexikon Online
  3. а б в г д е ж и к л м н п Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950ÖAW.
  4. а б в г д е ж и к л Richard Heuberger der Ältere Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. BettelheimB. — Vol. 3. — S. 261–262.
  5. International Music Score Library Project — 2006.
  6. Едуард Джозеф Дент. Ferruccio Busoni: A biography. — Clarendon Press, 1966. — P. 37.(англ.)
  7. Della Couling. Ferruccio Busoni: «a musical Ishmael» — Scarecrow Press, 2005. — P. 40-42.

Посилання[ред. | ред. код]