Панова Віра Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панова Віра Федорівна
рос. Ве́ра Фёдоровна Пано́ва
Народилася 7 (20) березня 1905[1][2]
Ростов-на-Дону, Область Війська Донського, Російська імперія
Померла 3 березня 1973(1973-03-03)[1][3][…] (67 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Комаровське селищне кладовище
Країна  СРСР
 Російська імперія
Діяльність журналістка, драматургиня, письменниця-романістка, сценаристка, письменниця, прозаїк
Мова творів російська
Жанр роман, повість і п'єса
Magnum opus Сергій (повість)d
Членство СП СРСР
У шлюбі з Boris Vakhtind і David Dard
Діти Boris Vakhtined і Yuri Vakhtind
Автограф
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Сталінська премія 1-го ступеня Сталінська премія 2 ступеня Сталінська премія 3-го ступеня

CMNS: Панова Віра Федорівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Віра Федорівна Панова (7 (20 березня) 1905, Ростов-на-Дону — 3 березня 1973, Ленінград) — російська радянська письменниця.

Біографія[ред. | ред. код]

Здобула популярність в сталінські роки як офіційно визнана письменниця[5].

У 1960-х роках літературним секретарем Панової в Ленінграді був проживаючий з нею в одному будинку Сергій Довлатов, який неодноразово з симпатією згадує її в своїх творах. З екранізації повісті Панової «Сергійко» (рос. Серёжа) почалася режисерська кар'єра Г. Д. Данелії, причому молодого випускника режисерських курсів Панова вважала за кращого ніж досвідчених постановників з «Ленфільму»[6].

Під час кримінального переслідування І. А. Бродського чоловік і син Панової були серед його основних захисників.

Померла 3 березня 1973 року в Ленінграді. Похована на цвинтарі в Комарово під Ленінградом.

Сім'я[ред. | ред. код]

  • перший чоловік — журналіст Арсеній Володимирович Старосольський (1904—1953)
    • донька Наталя.
  • другий чоловік — журналіст Борис Борисович Вахтин (1907—1938), секретар редакції газети «Молот», репресований за членство в троцькістській організації (був засланий на будівництво Біломор-Балтійського каналу).
    • син — письменник-дисидент, перекладач, синолог Вахтин Борис Борисович (1930—1981).
    • син — вчений-генетик, академік Вахтин Юрій Борисович (1932—2006).
  • третій чоловік — письменник-дисидент Дар Давид Якович (1910—1980).

Твори[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • 1944 — рос. «Евдокия (Семья Пирожковых)».
  • 1946 — рос. «Спутники».
  • 1959 — рос. «Евдокия (Семья Пирожковых)» (друге видання).
  • 1947 — рос. «Кружилиха (Люди добрые)».
  • 1953 — рос. «Времена года. Из летописей города Энска».
  • 1956 — рос. «Времена года. Из летописей города Энска» (друге видання).
  • 1958 — рос. «Сентиментальный роман».
  • 1962 — рос. «Который час? Сон в зимнюю ночь». Роман-казка (опублікований в 1981).

Повісті[ред. | ред. код]

Текст заголовка[ред. | ред. код]

Оповідання[ред. | ред. код]

  • 1959 — рос. «Валя».
  • 1959 — рос. «Володя».
  • 1961 — рос. «Трое мальчишек у ворот».
  • 1962 — рос. «Листок с подписью Ленина».
  • 1962 — рос. «Мальчик и девочка». Кінооповідання.
  • 1965 — рос. «Сёстры».
  • 1972 — рос. «Про Митю и Настю».
  • 1973 — рос. «Сергей Иванович и Таня». Бувальщина.

Драматургія[ред. | ред. код]

  • 1939 — рос. «Илья Косогор» (опублікована в 1958)
  • 1940 — рос. «В старой Москве. Картины» (опублікована в 1957).
  • 1942 — рос. «Метелица» (Военнопленные) (опублікована в 1957).
  • 1944 — рос. «Девочки» (опублікована в 1958).
  • 1945 — рос. «Бессонница» (опублікована в 1985).
  • 1961 — рос. «Проводы белых ночей».
  • 1962 — рос. «Как поживаешь, парень?» Літературний сценарій.
  • 1966 — рос. «Сколько лет, сколько зим»
  • 1967 — рос. «Ещё не вечер».
  • 1967 — рос. «Надежда Милованова» («Верность»; «Поговорим о странностях любви»…).
  • 1968 — рос. «Тредьяковский и Волынский». Історична драма.
  • 1973 — рос. «Свадьба как свадьба».

Історична есеїстика[ред. | ред. код]

  • 1966 — "Ліки на зорі. Історичні повісті ".
  • «Сказання про Ольгу».
  • «Сказання про Феодосію».
  • «Феодорець Білий Клобучок».
  • «Хто вмирає».
  • 1969 — "Смута. Мозаїки "(повністю опубліковано в 1976).
  • «Голод».
  • "Болотніков. Коровай на столі ".
  • «Чорний день Василя Шуйського».
  • «Марина. Кому найбільший шматок».
  • «Загибель династії».
  • 1970 — "Життя Мухаммеда " (спільно з Ю. Вахтін; опубліковано в 1990).

Автобіографічна есеїстика[ред. | ред. код]

  • 1952 — «Нотатки прозаїка».
  • 1960—1961 — «З американських зустрічей» (повністю опубліковано в 1964).
  • 1971 — «Із запасників пам'яті» (Нотатки літератора).
  • 1972 — «З листа» …
  • 1973 — «Моє і тільки моє. Про моє життя, книги і читачів» (повністю опубліковано в 1989).

Видання творів[ред. | ред. код]

  • «Зібрання творів у п'яти томах». — Л., 1969—1970.
  • «Вибрані твори в двох томах». — М., 1980.
  • «Зібрання творів у п'яти томах». — М., 1987—1989.
  • «Життя Мухаммеда». — М., 1990..

Екранізації[ред. | ред. код]

Рік Фільм Режисер (и) За твором
1960 Сергійко Георгій Данелія і Ігор Таланкін повість «Серьожа»
1961 Євдокія Тетяна Ліознова повість «Євдокія»
1961 Високосний рік Анатолій Ефрос роман «Времена года»
1962 Вступ Ігор Таланкін розповіді «Валя» і «Володя»
1964 Поїзд милосердя Іскандер Хамраєв роман «Супутники»
1965 Робоче селище Володимир Венгеров повість «Робоче селище»
1965 Рано вранці Тетяна Ліознова За однойменною повістю
1966 Хлопчик і дівчинка Юлій Файт За однойменною повістю
1967 Чотири сторінки одного молодого життя Резо Есадзе повість «Саша»
1969 Проводи білих ночей Юліан Панич За однойменною п'єсою
1974 Весілля як весілля (телеспектакль) Юрій Сергієв Сценарист
1975 На все життя, що залишилося… Петро Фоменко роман «Супутники»
1975 Виліт затримується Леонід Марягін повість «Скільки років, скільки зим…»
1976 Сентиментальний роман Ігор Масленніков «Сентиментальний роман»

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятник на могилі є культурно-історичною спадщиною федерального рівня охорони.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
  • Плоткін Л. А. Творчість Віри Панової. М .; Л .: Радянський письменник, 1962.
  • Нінов А. А. Віра Панова. — Л .: Ленвидавництво, 1964.