Свєнціцька Віра Іларіонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віра Іларіонівна Свєнціцька
Віра Свєнціцька
Віра Свєнціцька
Народилася 28 серпня 1913(1913-08-28)
Австро-Угорщина Львів, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія
Померла 25 травня 1991(1991-05-25) (77 років)
Львів, Україна Україна
Громадянство Польща ПольщаСРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Alma mater Університет Яна Казимира, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР
Галузь наукових інтересів мистецтвознавство
музеєзнавство
Заклад Національний музей у Львові
Батько Іларіон Семенович Свєнціцький
Мати Анісія Вострякова
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1995

Вíра Іларіо́нівна Свєнцíцька (28 серпня 1913, Львів, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія — 25 травня 1991, Львів, Україна) — українська мистецтвознавиця, діячка УВО та ОУН. Донька Іларіона Свєнціцького. Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася 28 серпня 1913 у Львові в Галичині, яка була на той час у складі Австро-Угорщини. У 1932 році закінчила гімназію сестер Василіянок. Протягом 19321938 навчалася у Львівському університеті, з 1939 магістр мистецтвознавства. Науковий працівник Національного музею у Львові.

Протягом 1931—1932 перебувала у дівочій бойово-розвідувальній п'ятірці Марії Кос, що була в підпорядкуванні Крайової Екзекутиви (КЕ) ОУН. Була на лаві підсудних під час Львівського процесу 1936 року, виправдана.

Після другої радянської окупації 1944 року В.Свєнціцька була заарештована органами МГБ СССР. Крім усього іншого, вона була донькою директора Національного музею у Львові та відомим мистецтвознавцем, тому окупаційна влада не наважилася запроторити мисткиню просто до ГУЛАГу, а лише на заслання (19471956). Від концтабору її вберегла і відважна позиція відомого графіка Олени Кульчицької, яка розгорнула у Львові цілу кампанію на захист Свєнціцької, пишучи листи до всіх каральних установ СССР.

Після повернення з депортації працювала (з 1962) у Державному музеї українського мистецтва.

Віра Іларіонівна померла 25 травня 1991 року у Львові та похована біля батьків на Личаківському цвинтарі.

1995 року відзначена (посмертно) Державною премією ім. Т.Шевченка за альбом «Українське народне малярство XIII—XX ст. Світ очима народних митців».

Праці і статті[ред.ред. код]

  • «Різьблені ручні хрести XVII—XX ст.» (1939)
  • «Іван Руткович і становлення реалізму в укр. малярстві XVII ст.» (1966)
  • «Історія українського мистецтва»(т.2, 1967): узагальнення результатів досліджень творчості галицьких іконописців жовківського осередку майстрів із с. Судова Вишня, львівського кола та ін.
  • «Спадщина віків: Українське малярство XIV—XVII століть у музейних колекціях Львова» (Львів: Каменяр, 1990)
  • «Живопис XIV—XVI століть» (у 2 т. «Історії українського мистецтва», 1967)
  • «Словник жовківських майстрів живопису і різьби» (у зб. «Українське Мистецтвознавство», кн. 1, 1967)
  • альбом «Українське народне малярство XII—XX ст.» (1991), виданий вже після її смерті.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.