Вірджинія Рометті
| Вірджинія Рометті | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | англ. Virginia Marie Nicosia |
| Народилася |
29 липня 1957 (66 років) Чикаго, Іллінойс, США |
| Країна |
 США |
| Діяльність | підприємиця, бізнесвумен, інформатик |
| Alma mater | Robert R. McCormick School of Engineering and Applied Scienced і Північно-Західний університет |
| Заклад | IBM і Kettering Universityd |
| Членство | Kappa Kappa Gammad |
| Посада | системний інженерd, віцепрезидент, генеральний директор[1], член радиd, член радиd, президент і виконавчий директорd і board of directors memberd[2] |
| Нагороди |
50 найвпливовіших людей за Блумбергомd (вересень 2012) |
Вірджинія Марі «Джіні» Рометті (англ. Virginia Marie «Ginni» Rometty, уроджена англ. Virginia Marie Nicosia, нар.. 29 липня 1957)[3][4] — американська керівниця вищої ланки, бізнес-леді. Голова ради директорів, президент і генеральна директор компанії IBM, перша жінка-керівниця компанії[5][6]. До того, як стати президентом та генеральною директором в січні 2012 року, обіймала посади старшого віце-президента і виконавчої директора із продажів, маркетингу і стратегії в IBM. Почала роботу в IBM в 1981 році на посаді системного інженера в Детройтському офісі компанії.
Протягом десяти років поспіль входила до списку «50 найбільш впливових жінок у бізнесі» журналу Fortune, займаючи в ньому перше місце в 2012[7], 2013 і 2014 роках[8]. Отримувала визнання від ряду інших видань, входячи до подібних списків[9][10][11], а також критичну оцінку своєї роботи[12][13][14].
У 2017 році в рейтингу журналу «Forbes» Джіні Рометті вперше стала 10-ю у списку 100 найвпливовіших жінок світу[15].
Ранні роки та навчання[ред. | ред. код]
У 1979 році Вірджинія Рометті з відзнакою закінчила школу інженерної справи і прикладних наук Роберта Маккорміка в Північно-Західному університеті, отримавши ступінь бакалавра комп'ютерних наук і електротехніки[16]. Була членкингею сестринства Kappa Kappa Gamma, згодом ставши його президентом[17].
Кар'єра[ред. | ред. код]
Після закінчення університету в 1979 році Вірджинія Рометті стала працювати в «Дженерал Моторс». У 1981 році приєдналася до IBM системною інженеркою в її Детройтському офісі[18]. У 1991 році почала роботу в IBM Consulting Group. У 2002 році вона «відстоювала купівлю великої бізнес-консалтингової фірми, PricewaterhouseCoopers Consulting, за $3,5 мільярда»[19]. У 2009 році Рометті стала старшим віце-президентом і виконавчою директором з продажів, маркетингу і стратегії[18], їй «приписується провідна роль у реалізації стратегії зростання IBM шляхом виходу компанії на ринок хмарних обчислень та аналітики». Очолювала команду, яка готувала Watson, граючий комп'ютер у Jeopardy!, для комерційного використання[20].
25 жовтня 2011 року IBM проанонсувала призначення Вірджинії Рометті на пости президента та генеральної директора компанії, замість Сема Палмізано, який зберіг за собою пост голови[18]. Рометті стала першою жінкою, яка була призначена генеральною директором IBM[5]. Палмізано заявив щодо її просування, що «Джіні отримала це місце, тому що вона це заслужила… Це не має ніякого відношення до прогресивних соціальних політиків (у відношенні жінок»[19].
26 вересня 2012 року IBM оголосила, що Вірджинія Рометті додатково бере на себе роль голови IBM через те, що Сем Палмізано вирішив піти у відставку наприкінці 2012 року. З 1 жовтня 2012 року Рометті почала виконувати обов'язки голови, президента і генеральної директора IBM[6]
Однією з її цілей є концентрація зусиль компанії на хмарних і когнітивних обчислювальних системах, таких як Watson[21].
Нагороди та досягнення[ред. | ред. код]
Вірджинія Рометті є членом Ради з міжнародних відносин, Ради піклувальників її альма-матер — Північно-Західного університету, Ради опікунів та Ради керівників Меморіального онкологічного центру імені Слоуна-Кеттерінга[22], Ради зі збереження Латинської Америки, яка є підрозділом The Nature Conservancy[23]. У 2006—2009 роках була членом Ради директорів AIG[24].
У 2014 році Рометті знімалася в документальному фільмі PBS під назвою The Boomer List[25]. У тому ж році стала третьою жінкою-членом гольф-клубу Augusta National Golf Club[26]. Є почесною докторкою Політехнічного інституту Ренсселера (2014) і Північно-Західного університету (2015).[27][28]
У випуску Fortune 15 вересня 2015 року Рометті посіла 3-є місце в списку найвпливовіших жінок[21].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Вірджинія Рометті перебуває у шлюбі з Марком Ентоні Рометті, ключовим інвестором компанії Bam Oil. У подружжя немає дітей[29].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://techcrunch.com/2020/02/01/ginni-rometty-leaves-complex-legacy-as-she-steps-away-as-ibm-ceo/
- ↑ https://www.sec.gov/Archives/edgar/data/19617/000001961720000339/jpmorganchasepressreleas.htm
- ↑ America’s 10 Most Powerful Female CEOs. 10 травня 2012. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 10 липня 2014.
- ↑ Buffett goes big in Big Blue. Fortune. 14 листопада 2011. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 липня 2014.
- ↑ а б IBM Names Rometty to Succeed Palmisano as First Female CEO. Bloomberg BusinessWeek. 25 жовтня 2011. Архів оригіналу за 2 січня 2013. Процитовано 25 жовтня 2011.
- ↑ а б IBM’s Ginni Rometty Completes Her Ascent by Adding Chairman Role. Bloomberg. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 26 вересня 2012.
- ↑ Ginni Rometty. Fortune. 20 вересня 2012. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 20 вересня 2012.
- ↑ Ginni Rometty. Fortune. Архів оригіналу за 11 жовтня 2015. Процитовано 5 червня 2019.
- ↑ Forbes magazine's «World's 100 Most Powerful People» in 2014.The world's 100 most powerful. Forbes. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 5 червня 2019.
- ↑ Time 100 in 2012,Mayer, Marissa (18 квітня 2012). The 100 Most Influential People in the World. Time. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 18 квітня 2012.
- ↑ 50 Most Influential list of Bloomberg Markets magazine in September 2012
- ↑ CEO's who have to go. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 5 червня 2019.
- ↑ Fortune Magazine. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 5 червня 2019.
- ↑ Business Insider. Архів оригіналу за 18 березня 2017. Процитовано 5 червня 2019.
- ↑ The World's Most Powerful Women 2017. Forbes. 23 ноября 2017. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 23 ноября 2017.
- ↑ NU appoints 5 new members to Board of Trustees. Northwestern University. 25 червня 2010. Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 26 жовтня 2011.
- ↑ Hempel, Jessi (8 жовтня 2012). IBM's Ginni Rometty looks ahead. Fortune. Архів оригіналу за 15 травня 2013.
- ↑ а б в IBM Names Virginia Rometty as First Female CEO. Wired. 25 жовтня 2011. Архів оригіналу за 28 жовтня 2011. Процитовано 26 жовтня 2011.
- ↑ а б I.B.M. Names Virginia Rometty as New Chief Executive. The New York Times. 25 жовтня 2011. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 26 жовтня 2011.
- ↑ IBM CEO Sam Palmisano to step down. CNN. 25 жовтня 2011. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2011.
- ↑ а б Bellstrom, Kristen (15 вересня 2015). Fortune's Most Powerful Women List. Fortune.
- ↑ 2010 Annual Report (PDF). Memorial Sloan Kettering Cancer Center. Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2013. Процитовано 26 жовтня 2011.
- ↑ LACC Members. Latin America Conservation Council website. The Nature Conservancy. Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 25 квітня 2014.
- ↑ IBM's Rometty Breaks Ground as Company's First Female Leader. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 5 червня 2019.
- ↑ The Boomer List. PBS. с. Rometty starting at 1 hr 6 min. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 9 жовтня 2014.
- ↑ Virginia Rometty becomes 3rd female member of Augusta National - ESPN. ESPN.com. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 17 листопада 2014.
- ↑ Rensselaer Polytechnic Institute Graduates 1,613 in 208th Commencement Ceremony. Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 4 квітня 2015.
- ↑ IBM executive, Northwestern alumna Virginia Rometty to speak at 2015 commencement. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 4 квітня 2015.
- ↑ Stewart, James B. (5 листопада 2011). A C.E.O.’s Support System, a k a Husband. The New York Times. Архів Mark Rometty оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 3 травня 2013.
|
