Меморіальний онкологічний центр імені Слоуна — Кеттерінга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меморіальний онкологічний центр ім. Слоуна — Кеттерінга
англ. Memorial Sloan Kettering Cancer Center
Тип Спеціалізована лікарня
Засновано 1884[1]
Головний лікар Крейг Б. Томпсон
Кількість ліжок 498 (на 2018)
Країна  США
Адреса 1275 York Avenue, Нью-Йорк, США
Координати 40°45′50″ пн. ш. 73°57′24″ зх. д. / 40.76410000002777423° пн. ш. 73.95680000002778343° зх. д. / 40.76410000002777423; -73.95680000002778343
Сайт www.mskcc.org
Мапа

Меморіа́льний онкологі́чний центр ім. Сло́уна — Ке́ттерінга (англ. Memorial Sloan Kettering Cancer Center, (cкор.) MSK або MSKCC) — онкологічний центр, що займається лікуванням та вивченням раку і знаходиться в Нью-Йорку (США). Центр був заснований в 1884 році як Нью-Йоркська онкологічна лікарня (англ. New York Cancer Hospital). Його головний кампус розташований на Мангеттені, за адресою: Йорк-авеню, 1275, між 67-ю і 68-ю вулицями.

Колишня будівля Нью-Йоркської онкологічної лікарні в Мангеттені, побудована між 1884 і 1886 роками (на даний час є житловою нерухомістю)[2]

Історія[ред. | ред. код]

Нью-Йоркська онкологічна лікарня (1884—1934)[ред. | ред. код]

Меморіальний центр було засновано у Верхньому Вест-Сайді Мангеттена у 1884 році як Онкологічна лікарня Нью-Йорка. Серед засновників центру були Джон Джейкоб Астор III[en] та його дружина Шарлотта[2][3]. Лікуючим хірургом було призначено Вільяма Колі[en], котрий першим застосував імунотерапію для боротьби з пухлинами[4].

Роза Готорн[en], дочка письменника Натанієля Готорна, проходила підготовку у лікарні влітку 1896 року перед тим, як заснувала свій орден Домініканських сестер Готорна[en][5].

У 1899 році назву закладу було змінено на «Загальна меморіальна лікарня з лікування раку і супутніх захворювань» (англ. General Memorial Hospital for the Treatment of Cancer and Allied Diseases).[6].

Близько 1910 року свое співробітництво з Меморіальною лікарнею розпочав професор медичного коледжу Корнелльського університету Джеймс Юїнг[en]. Промисловець і філантроп Джеймс Дуглас[en] виділив $100,000 на оснащення двадцяти ліжко-місць для клінічних досліджень, а також придбання обладнання для роботи с радієм і клінічної лабораторії. Ентузіазм і фінансова підтримка Дугласа надихнули Юїнга на те, щоб стати одним з піонерів променевої терапії. Незабаром Юїнг взяв на себе керівництво клінічними і лабораторними дослідженнями у лікарні[7].

У 1916 році лікарню було знову перейменовано: з назви забрали слово «загальна», і вона стала відмою просто як Меморіальна лікарня (англ. Memorial Hospital)[8].

Першу у США програму додаткового спеціалізованого медичного навчання (fellowship training) було створено в Меморіальній лікарні у 1927 році і вона була профінансована Рокфеллерами[9]

У 1931 році у відділенні радіотерапії було встановлено найпотужнішу на той час рентгенівську трубку з напругою 900 кіловольт. Трубка створювалась компанією General Electric протягом декількох років[10].

Також у 1931 році Юїнг був офіційно призначений президентом лікарні, хоча фактично виконував ці обов'язки і до цього. Його фото було розміщено на обкладинці журналу «Time» з підписом «Людина раку Юїнг». Супровідна стаття описувала його роль як одного з найпомітніших онкологів того часу[7][11][12]

Юїнг пропрацював у Меморіальній лікарні до свого виходу на пенсію у 1939 році. Під його керівництвом заклад, поєднуючи лікування пацієнтів з клінічними та лабораторними дослідженнями, став зразком для інших ракових центрів у США. Видатний генетик Роллінс Емерсон[en] так висловився про Юїнга: «Кожна організація — це лише подовжена тінь певної людини. Доктор Юїнг — це Меморіальна лікарня»[7].

Меморіальна лікарня та Інститут ім. Слоуна — Кеттеринга (1934—1980)[ред. | ред. код]

Будівля Меморіальної лікарні, зведена між 1936 і 1939 роками на Йорк авеню

У 1934 році Джон Д. Рокфеллер-молодший пожертвував землю на Йорк авеню для нового місця розташування лікарні[13]. Ще через два роки він подарував Меморіальній лікарні $3,000,000 і лікарня розпочала свій переїзд на нове місце[14]. Меморіальна лікарня офіціально відкрилась на новому місці у 1939 році[15][16].

У 1945 році голова концерну General Motors Альфред П. Слоун через свою фундацію пожертвував $4,000,000 на створення Інституту досліджень раку ім. Слоуна — Кеттерінга (Sloan Kettering Insitute, SKI). А віце-президент і директор з досліджень General Motors, Чарлз Ф. Кеттерінг погодився особисто курувати організацію програми з досліджень раку. Попервах незалежний дослідницький інститут був побудований поряд із Меморіальною лікарнею[17].

У 1948 році директором Меморіальної лікарні став Корнеліус П. Роадс[en] (1898—1959). Роадс працював над програмами хімічної зброї для армії США під час Другої світової війни, де виявив, що азотисті іприти[en] потенційно можуть бути використані як ліки від раку. Він забезпечував співпрацю між клініцистом Джозефом Бурченалем[en], Гертрудою Б. Елайон (1918—1999) і Джорджем Г. Гітчінгсом (1905—1998) з фундації Burroughs Wellcome[en], котрий відкрив меркаптопурин. Це співробітництво привело до розроблення і потім до широкого використання цього протиракового засобу[18]:91–92[19].

Із середини 1950-х до середини 1960-х років Честер М. Саутем[en] (1919—2002) провів у центрі перші клінічні випробування з віротерапії та імунотерапія раку. Однак він проводив свої дослідження на людях за відсутності їхньої інформованої добровільної згоди. Він проводив це як зі своїми пацієнтами, так і з пацієнтами інших лікарів, а також із в'язнями. У 1963 році деякі лікарі розкритикували відсутність згоди пацієнта в його експериментах і доповіли на нього регентам Університету штату Нью-Йорк, котрі признали Саутема винним у шахрайстві, обмані і непрофесійній поведінці й дали йому один рік випробувального терміну[20][21]. Експерименти Саутема та розгляд його справи регентами висвітлювались газетою «Нью-Йорк таймс»[22][23][24][25][26].

У 1960 році Меморіальний онкологічний центр ім. Слоуна — Кеттерінга було сформовано як нову корпорацію для координування роботи двох закладів. Президентом центру став Джон Геллер[en], колишній директор Національного інституту онкології США.[27].

До кінця 1960-х років, коли педіатрична онкологія[en] почала робити перші успіхи, Меморіальний центр відкрив амбулаторну денну поліклініку, частково для роботи із зростаючим числом людей, що вижили після раку[28].

На початку 1970-х років Джозеф Бурченал[en] і Бенно Шмідт[en], професійний інвестор і довірена особа MSK, були призначені до президентської комісії, яка ініціювала Війну федерального уряду США проти раку War on Cancer[en]) на початку 1970-х років[18]:184 Коли у 1971 році Конгрес ухвалив Національну програму боротьби з раком (англ. National Cancer Act), центр було названо одним з трьох ключових комплексних онкологічних центрів у США[29].

У 1977 році Джиммі Голланд[en] (1928—2017) заснувала у центрі постійну психіатричну службу, покликану допомагати людям, хворим на рак, долати хворобу. Це була одна з перших подібних програм, що поклала початок новій галузі — психоонкології[30][31].

Меморіальний онкологічний центр ім. Слоуна — Кеттерінга (з 1980-го)[ред. | ред. код]

У 1980 році Меморіальна лікарня та Інститут ім. Слоуна-Кеттерінга офіційно об'єднались в одне ціле під назвою «Меморіальний онкологічний центр ім. Слоуна-Кеттерінга»[16].

У 2000 році центр очолив колишній директор Національних інститутів охорони здоров'я США Гаролд Вармус. Під час його перебування на посаді були збудовані нові об'єкти, зміцнено зв'язок між клінічним і дослідницьким відділами МСК, а також налагоджено співробітництво з іншими закладами, такими як медичний коледж Вейл Корнелл і Рокфеллерський університет[32].

Онколог і дослідник Крейг Б. Томпсон[en] був призначений президентом центру у 2010 році[33]. В наступному, 2011, році Меморіальний центр посів третє місце у списку найуспішніших некомерційних організацій за схваленими FDA препаратами і вакцинами, пропустивши вперед Національні інститути охорони здоров'я і Каліфорнійський університет[34].

У 2012 році Томпсон призначив Хосе Базельгу[en] (1959—2021) головним лікарем клінічної частини центру[35]. У тому ж році було оголошено про співробітництво із проектом IBM Watson з метою розроблення нових інструментів і ресурсів для досягнення точнішої діагностики та рекомендацій пацієнтам[36]. У 2013 році на посаду директора дослідницької частини центру (SKI), був призначений Джоан Массаге[en][37].

Інші об'єкти і програми[ред. | ред. код]

Центр інтегративної медицини (англ. Bendheim Integrative Medicine Center)

Центр інтегративної медицини Bendheim Integrative Medicine Center Меморіального онкологічного центру ім. Слоуна — Кеттерінга розташований в Мангеттені за адресою 429 First Avenue, на East 74 Street. Колишня будівля банку була споруджена у 1930-х за проектом фірми Perkins Eastman[en]. У 1997 році будівлю було реконструйовано для використання центром[38].

У 2005 році Луїс Герстнер[en] відкрив в Меморіальному центрі Вищу школу біомедичних наук (англ. Graduate School of Biomedical Sciences), метою якої стало поглиблення досліджень шляхом впровадження інтерактивних и інноваційних технологій[39].

У партнерстві з Рокфеллерським університетом і медичним коледжем Вейл Корнелл центр провадить програму навчання MD–PhD (доктор медицини і філософії). Ця біомедична програма використовує перевагу близького розташування цих трьох закладів для співробітництва в галузі біомедичних досліджень. Також існує аналогічна програма в галузі обчислювальної біології і медицини.

Репутація[ред. | ред. код]

У 2015 році організація Charity Watch присвоїла Меморіальному онкологічному центру ім. Слоуна — Кеттерінга рейтинг «А». Керівники організації отримали винагороду розміром від $2 107 939 до $2 639 669. Директор Крейг Томпсон отримав $2 554 085[40]

Журнал US News & World Report поставив центр на друге місце у США серед онкологічних закладів у 2015—2016 роках і у 2017 році[41][42].

Досягнення[ред. | ред. код]

В червні 2022 року онкологи центру Слоуна — Кеттерінга Луїс Діас[en] і Андреа Черчек опублікували в The New England Journal of Medicine результати дослідження, що показали 100-процентну ефективність експериментального препарату під назвою «достарлімаб»[en] (торгова назва — «Jemperli») у лікування раку прямої кишки[43][44].

За твердженням авторів, це перший відомий їм випадок випробування протиракового препарату, що призвів до такого високого результату[45].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Memorial Sloan Kettering Cancer Center. Americas's Best Midsize Employers. Forbes. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  2. ↑ а б Barbanel, Josh «Would an Aardvark Live Here?» [Архівовано 2017-07-01 у Wayback Machine.] The New York Times, 17 вересня, 2006. Перевірено 31 грудня, 2009.
  3. ↑ Abel, Emily K. The inevitable hour: a history of caring for dying patients in America. — Baltimore, Md. : Johns Hopkins University Press, 2013. — С. 66—;67. — ISBN 978-1421409191.
  4. ↑ Coley to Cure:The Story of the Cancer Research Institute. — Cancer Research Institute, 2014. — С. 12—13.
  5. ↑ Smith, Fran; Himmel, Shiela. Changing the Way We Die: Compassionate End of Life Care and The Hospice Movement. — Berkeley, California : Cleis Press[en], 2013. — С. 23. — ISBN 9781936740604.
  6. ↑ SESSION OF THE SENATE.; Bills Passed and Introduced and Routine Business Transacted. The New York Times. 16 лютого 1899. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 27 лютого 2016. {{cite news}}: Cite використовує застарілий параметр |subscription= (довідка)
  7. ↑ а б в Murphy, James B. (1951). James Ewing — 1866–;1943 (PDF). Biographical Memoirs. Washington, D.C.: National Academy of Sciences. Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2017.
  8. ↑ Memorial Hospital for the Treatment of Cancer and Allied Diseases Thirty First Annual Report for the Year 1915. с. 19.
  9. ↑ Wilkins, Sam A. Jr. (25 лютого 1970). James Ewing Society, 1940-1969: Presidential Address (PDF). с. 321—323. PMID 4905156. Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2020. Процитовано 13 вересня 2017.
  10. ↑ 900,000-VOLT TUBE TO COMBAT CANCER: Largest X-Ray Device of Kind Being Built by General Electric for Hospital Here. New York Times. 1 березня 1931. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
  11. ↑ Time Magazine Окладинка журналу «Time» [Архівовано 2012-08-29 у Wayback Machine.], 12 січня 1931 року
  12. ↑ Cancer Crusade. Jan 12, 1931. Time Magazine 17(2):26
  13. ↑ Rockefeller Gives Block to Institute. New York Times. 28 грудня 1934. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
  14. ↑ Rockefeller Provides $3,000,000 to Build Cancer Hospital Here. New York Times. 28 квітня 1936. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
  15. ↑ THE MEMORIAL HOSPITAL. New York Times. 16 червня 1939. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 27 лютого 2016.
  16. ↑ а б Memorial Sloan Kettering Cancer Center, History & Milestones. Memorial Sloan Kettering Cancer Center website., архів оригіналу за 13 червня 2018, процитовано 28 серпня 2023.
  17. ↑ Sloan, Kettering to Combat Cancer; Studying Sketch of Proposed Cancer Research Institute. The New York Times. 8 серпня 1945. с. 1 (cont'd p. 40). Архів оригіналу за 2 травня 2013.
  18. ↑ а б Mukherjee, Siddhartha. The Emperor of All Maladies: A Biography of Cancer. — New York, 2010. — ISBN 978-1439170915.
  19. ↑ Katherine Bouton for the New York Times. January 29, 1989 The Nobel Pair [Архівовано 2016-10-07 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Skloot, Rebecca. The Immortal Life of Henrietta Lacks. — New York : Crown/Archetype[en], 2010. — С. 127—135. — ISBN 9780307589385.
  21. ↑ Mulford, R.D. Experimentation on Human Beings // Stanford Law Review. — 1967. — Vol. 20, no. 1. — P. 99—117. — DOI:10.2307/1227417.
  22. ↑ Times, Special To The New York (15 червня 1956). 14 Convicts Injected With Live Cancer Cells. The New York Times. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  23. ↑ Times, Richard J. h Johnston Special To The New York (15 квітня 1957). Cancer Defenses Found to Differ; Tests Indicate Victims Lack Some Mechanisms That Well Human Being Has Cancer Recurred Deficiency Is Noted Warning by Southam. The New York Times. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  24. ↑ Osmundsen, By John A. (26 січня 1964). Many Scientific Experts Condemn Ethics of Cancer Injection. The New York Times. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  25. ↑ Plumb, Robert K. (22 березня 1964). Scientists Split on Cancer Tests. The New York Times. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  26. ↑ Ruling is Upset on Cancer Test. The New York Times. 8 липня 1964. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  27. ↑ U.S. Aide to Head Cancer Center: Dr. John R. Heller, Cured of Disease, to Assume New Sloan-Kettering Post. New York Times. 19 квітня 1960. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
  28. ↑ Johnson, Rudy (3 грудня 1972). Parents Are on Team at Memorial's Day Hospital for Children With Cancer. New York Times. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 13 вересня 2017.
  29. ↑ Marks, Paul; Sterngold, James. On the Cancer Frontier: One Man, One Disease, and a Medical Revolution. — PublicAffairs[en], 2014. — С. 91. — ISBN 1610392523.
  30. ↑ Memorial Sloan-Kettering Cancer Center Annual Report, 1977. с. 22.
  31. ↑ Rosenthal, Elizabeth (20 липня 1997). Scientist at Work: Jimmie Holland; Listening to the Emotional Needs of Cancer Patients. New York Times. Архів оригіналу за 1 вересня 2019. Процитовано 22 березня 2016.
  32. ↑ The Harold Varmus Papers: Memorial Sloan Kettering Cancer Center, 2000-2010, and National Cancer Institute, 2010-2015. profiles.nlm.nih.gov. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 22 квітня 2016.
  33. ↑ Craig Thompson Named President of Memorial Sloan-Kettering Cancer Center | Memorial Sloan Kettering Cancer Center. Mskcc.org. 10 серпня 2010. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 10 січня 2013.
  34. ↑ Stevens, AJ; Jensen, JJ; Wyller, K; Kilgore, PC; Chatterjee, S; Rohrbaugh, M.L. The role of public-sector research in the discovery of drugs and vaccines // The New England Journal of Medicine : journal. — 2011. — Vol. 364, no. 6, (2). — P. 535—541. — DOI:10.1056/NEJMsa1008268. — PMID 21306239 .
  35. ↑ Center names physician-in-chief. HemOnc Today. 10 листопада 2012. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  36. ↑ Memorial Sloan-Kettering Cancer Center Annual Report, 2013. — С. 5.
  37. ↑ Barajas, Carlos (26 листопада 2013). El español Joan Massagué, al frente del Sloan-Kettering de Nueva York. El Mundo. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  38. ↑ Norval White; Elliot Willensky; Fran Leadon. AIA Guide to New York City.
  39. ↑ Memorial Sloan-Kettering Cancer Center Annual Report, 2005. — С. 3.
  40. ↑ Charity Ratings. www.charitywatch.org. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
  41. ↑ U.S. News & World Report Releases 2015–16 Best Hospitals. US News & World Report. 21 липня 2015. Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
  42. ↑ Hospital Rankings by Specialty: Cancer. U.S. News & World Report. Архів оригіналу за 24 серпня 2017.
  43. ↑ Rectal Cancer Disappears After Experimental Use of Immunotherapy // Memorial Sloan Kettering Cancer Center. — 2022-06-05. Архівовано з джерела 7 липня 2022.
  44. ↑ Andrea Cercek, Melissa Lumish, Jenna Sinopoli, Jill Weiss, Jinru Shia. PD-1 Blockade in Mismatch Repair–Deficient, Locally Advanced Rectal Cancer // New England Journal of Medicine. — 2022-06-05. — ISSN 0028-4793. — DOI:10.1056/NEJMoa2201445.
  45. ↑ Gina Kolata. A Cancer Trial’s Unexpected Result: Remission in Every Patient // The New York Times. — 2022-06-07. Архівовано з джерела 6 липня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Меморіальний_онкологічний_центр_імені_Слоуна_—_Кеттерінга&oldid=40415534