Гавриїл (Динев)
| Митрополит Гавриїл Цветан Методієв Динєв | ||
_%D0%B2_%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B5.jpg) | ||
| Митрополит Гавриїл Ловчанський в Києві, 2019 рік | ||
| ||
|---|---|---|
| з 28 січня 2001 | ||
| Церква: | Болгарська православна церква | |
| Попередник: | Григорій Ловчанський | |
| ||
| 19 жовтня 1998 — 28 січня 2001 | ||
| Церква: | Болгарська православна церква | |
| Попередник: | Миколай Макаріопольський | |
| Альма-матер: | Софійська духовна семінарія, Московська духовна академія | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 16 липня 1950 (73 роки) Софія | |
Митрополит Гавриїл (в миру Цветан Методієв Динєв, 16 липня 1950 Софія) — єпископ Болгарської православної церкви, митрополит Ловчанський.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 16 липня 1950 року в Софії. У 1953 батьки переїжджають до Чехословаччини, де закінчив початкову освіту. 1966 повертається до Болгарії і в 1969 розпочав навчання у Вищому архітектурно-будівельному інституті, який закінчив у 1973 році.[1]
Під час навчання знайомиться з єпископомом Партенієм Левкійським, який став його сповідником і мав на нього сильний вплив. У 1973 році поселяється жити до Клисурського монастиря Святого Петка біля Банкі, де ігуменя черниця Марія стала його духовним наставником. 27 грудня 1979 року в монастирі Партеній Левкійський постриг його в ченці на ім'я Гавриїл. На Вознесіння Христа в 1980 році єпископ Партеній висвятив його в сан ієродиякона, а на Святого Духа того ж року був висвячений в ієромонаха і призначений ігуменом монастиря Святої Петки[2].
У 1984 році заочно закінчив Софійську духовну семінарію, а восени того ж року розпочинає вивчати богослов'я в Московській духовній академії, де навчався під науковим керівництвом митрополита Пітирима Волоколамського та Юрієвського. 24 травня 1986 року на болгарському подвір'ї святих Кирила і Мефодія в Москві з благословіння Священного Синоду Болгарської православної церкви митрополит Мінський і Білоруський Філарет висвятив його в сан архімандрита. У 1986 захистив докторську ступінь богослов'я під назвою «Характерні особливості подвигу російських сподвижників благочестя в XIX ст.»[2].
З вересня 1986 року очолює Болгарське церковне подвір'яр Московського патріархату. Будучи довіреною особою, він відремонтував подвір'я, збудував нову будівлю та каплицю та відновив усі храмові ікони.
Повернувся до Болгарії в 1991 році і був призначений протосингелом Софійської митрополії, а з 1994 року є настоятелем Клисурського монастиря святого Петка. Під час розколу підтримував єдність Болгарської православної церкви проти так званого Альтернативного синоду. 19 жовтня 1998 року був висвячений на єпископа в Рильському монастирі з титулом Макаріопольський і призначений вікарієм Софійськї єпархії[2]..
21 січня був обраний, а 28 січня 2001 канонічно затверджений митрополитом Ловчанським[3].
У 2007 році став головою Робочої групи з питань релігійної освіти при Синоді. З 2009 року він очолює Вищу церковну раду Синоду, а в 2011 році очолює її культурно-освітній відділ.
Почесний громадянин Ловеча з 26 березня 2015 року «За особистий внесок та заслуги у духовному розвитку та зростанні міста Ловеч».
Посилання[ред. | ред. код]
- Бакалов Г., Ловчанска епархия. Минало и настояще, Синодално изателство, С., 2008
- Гавриил (Динев) [Архівовано 23 червня 2021 у Wayback Machine.] // Открытая православная энциклопедия «Древо»
- Епархийски митрополит Ловчански митрополит Гавриил [Архівовано 6 січня 2019 у Wayback Machine.] на сайте bg-patriarshia.bg
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бакалов, Ганчо, Павел Павлов, Борис Маринов (2008). Ловчанска епархия. Минало и настояще. София: Синодално издателство на БПЦ. с. 151. ISBN 978-954-8398-53-4.
- ↑ а б в Бакалов, Ганчо, Павел Павлов, Борис Маринов (2008). Ловчанска епархия. Минало и настояще. София: Синодално издателство на БПЦ. с. 152. ISBN 978-954-8398-53-4.
- ↑ Бакалов, Ганчо, Павел Павлов, Борис Маринов (2008). Ловчанска епархия. Минало и настояще. София: Синодално издателство на БПЦ. с. 153. ISBN 978-954-8398-53-4.